ПЦУ: яка ситуація складається з українською Церквою нині

За день до того, як Національний заповідник Києво-Печерська Лавра (читай — держава) звернулася із листом до монастиря “МП” з проханням звільнити приміщення заповідника, оскільки робота інвентаризаційної комісії завершена, і там почнуть опечатувати приміщення, в Укрінформі відбулася цікава дискусія, яка роз’яснює, містить оцінки релігійних подій і прогнозує хід цих подій в Україні. Ведучим дискусії був співзасновник Media Center Ukraine Василь Самохвалов. А його співрозмовниками журналіст агентства Лана Самохвалова та професор, релігієзнавець, громадський діяч Ігор Козловський. Ми подаємо найбільш цікаві тези цієї розмови.

ПРО ЛАВРУ ТА СУТЬ МОМЕНТУ

Ігор Козловський:

- Маємо розуміти, що ми зараз воюємо не просто проти системи, яка має назву «руський мір», ми розбудовуємо український світ. А це означає усвідомлення себе, не просто як тих, хто має право тут жити, але й - нашої картини світу. Вона має враховувати і минуле, і майбутнє, повинна створювати важливі складові, які описують нас, українців, насамперед, внутрішньо. Йдеться про нашу історію, нашу ментальність, нашу духовність.

Лавра - це не тільки приміщення, це також історія - духовна, культурна, національна. І логічний фінал цього відтинку історії - старт нового відліку часу. І національні святині держава розглядає також як елемент розбудови українського світу. Про це говорив, до речі, і міністр культури Ткаченко. Він сказав, що нині розробляється програма - як «вбудувати» Києво-Печерську Лавру в загальний контекст сучасності і нашої перемоги в майбутньому. І що далі буде? Як саме співпрацювати у використані цих приміщень заради спільного духовного блага з Православною Церквою України.

Лана Самохвалова:

- Лавра переходить до держави, щоб там більше ніколи не звучала антиукраїнська проповідь. Держава багато зробила, щоб домовитися із монастирем. Але священновладдя “МП” тримає свій курс. Наприклад, єпископат церкви зустрівся з Головою Державної служби етнополітики та свободи совісті (її неформально називають “міністерством релігій”) Віктором Єленським, який накреслив, чого саме від них чекає держава, як щиро та процесуально чітко продемонструвати православному світові свій «відхід від Москви». Але ж при тому в ту саму Лавру приходить служити митрополит Іосаф, якого днями умовно засуджено: він входив до найближчого оточення московського патріарха Кирила та координував підривну діяльність проти України. Людина, чия провина доведена по всіх пунктах, приходить і служить в Лаврі... Це нормально?

Але процес іде: антимайдан, який намагався влаштувати Павло Лебідь, слава Богу, йде на спад. Адже намісник показав, що він готовий руйнувати Лавру, замість того, щоб тихо з неї поїхати «на своїх мерседесах». Він готовий нищити долю братії, монахів, замість того, щоб сказати їм: я йду, для мене головне, щоб залишалася лаврська традиція.

ПРО ПЕРЕХОДИ ДО ПЦУ

Ігор Козловський

- Переходи з “МП” до ПЦУ поновилися. В травні було близько більше півсотні переходів. В червні уже зафіксовано з десяток і будуть ще. За період з 15 грудня 2018 року до сьогоднішнього дня є 1 486 офіційних переходів. Це говорить, що була тенденція масових переходів, а потім - період, коли всі вичікували. Повномасштабне вторгнення стимулювало активізацію процесу. І це говорить про те, що вже є стала тенденція, ми спостерігаємо тяглість.

Що буде з УПЦ МП? Слід розуміти, що там є різні тенденції. Є люди, які вже налаштовані на перехід і реалізовують його. Є ті, хто стоять на проукраїнських позиціях, але не роблять такі кроки, тому що інакше дивляться на своє майбутнє. А хтось залишається на промосковських позиціях. Є багато, я б сказав, і приходів, і людей, які мають «окуповану свідомість». Це глибокий внутрішній комплекс, який просто так не змінюється. І навіть жахи війни не завжди можуть його змінити.

Лана Самохвалова:

- Переходи до ПЦУ - різні. Є глибоко вистраждані. Нещодавно на Укрінформі була публікація про священника з Херсона, який разом з громадою та ще трьома священниками на Трійцю доєднався до ПЦУ. Він завжди стояв на проукраїнських позиціях. І в 2014-му, і в 2018-му, і після вторгнення – він вивозив дітей з окупації патріотів, волонтерів, воїнів ЗСУ. Формально він залишався в «МП» - тож через блокпости його пускали. А коли батюшка повернувся з військовими до звільненого міста, - вся громада 238 людей, одностайно проголосували за перехід В ПЦУ. Одещина окупована не була, але там є схожі випадки. А є спонтанні переходи, як от у Хмельницькому, де в храмі побили військовослужбовця, тож віряни протягом кількох годин вирішили питання щодо переходу в ПЦУ.

ПРО РІШЕННЯ ОБЛРАД, ЯКІ ЗАБОРОНЯЮТЬ «МП» В РЕГІОНАХ...

Василь Самохвалов:

- Дозвольте підняти градус дискусії? В очах Євросоюзу те, що відбувається (йдеться про рішення облрад про заборону “МП”. Авт.), може виглядати дивно. Виходить, що ми забороняємо одну з церков, забороняємо туди ходити молитися, порушуючи одну з базових свобод вільного світу. От що з цим робити? І людям, що робити, і що робити з міжнародною реакцією?

Лана Самохвалова:

- Вони завжди будуть скаржитися. В 2016-му році, коли їм в областях роздали земель розміром з Ватикан, вони теж скаржилися. Путін особисто скаржився Меркель, що ми тут утискаємо «МП». Ясно, що Москва буде посилати емісарів у міжнародні структури, і вони будуть входити у образ “гнаних”. Але ж Європа різна, дехто нас цілком підтримує у цій ситуації, а декому там хотілося б порадити бути обережнішими з висновками. Хіба у них є досвід, коли священики працювали коригувальниками вогню? У них є досвід, коли духовні «отці» масово здавали ворогу своїх вірян?

Ігор Козловський:

- Облради не мають права ухвалювати подібні рішення. Ми правова держава, і кожний орган влади має певні повноваження. Такі рішення створюють напруження. Правова держава вимагає від усіх правової культури, депутати облради мають знати закони, виконувати їх.

І тут питання, я б сказав, загальноукраїнське, ми не говоримо зараз про заборону, ми говоримо, що в держави України на порядку денному є два завдання: щоб жодних зв’язків з країною-агресором у церкви не було, а якщо вони є, то їх слід це розірвати. І друге - це єднання, ми повинні єднати людей, не роз’єднувати, а єднати.

Держава потребує законодавчих механізмів по усуненню впливу МП, їх ще недостатньо, більше пів року говоримо про те, що у Верховній Раді лежать законопроєкти, які не виносяться до зали. І от коли немає рішення на рівні державних органів - вулиця або місцеві органи влади беруть ініціативу на себе. Це неправильно.

ДЕ МОЛИТИСЯ МОСПАТРІАРХАТУ ПІСЛЯ ЗАБОРОНИ

Василь Самохвалов:

- Я хотів би поговорити про людей, які, в принципі, хотіли піти в неділю на недільну службу, а їхній храм закритий, або їх туди не пускають, або там є хтось інший.

Ігор Козловський:

- Згідно з чинним законодавством України релігійні спільноти можуть існувати і без прав юридичної особи, тобто, віряни можуть збиратися як завгодно, і це не буде порушенням чинного законодавства.

Ви знаєте, скільки громад не мають у нас прав юридичної особи?

Лана Самохвалова:

- Свого часу національно свідома спільнота пішла з Лаври, тому що там з 2014 року безкінечно насаджувався русский мир. Зараз частина їх в храмах, які вже доєдналися до ПЦУ, а ми з настоятелем-автокефалістом молимося у вагончику, бо ми досі не маємо виділену землю, орендуємо вагончик у приватної компанії. І регулярно слухаємо про “рейдерство” від тих, через кого ми втратили можливість молитися у нашій святині. І ось після вторгнення та стількох жертв віряни отримали можливість ходити в Лавру, де будуть молитися за упокій наших воїнів.

І я, наприклад, хотіла б вам процитувати, в яких словах пропонують богослужінні в нижній Лаврі. Наприклад, там пропонують молитися за упокій Володимира, одного зі святих Лаври такими словами, мовляв, “безумствующих малоросских раскольников вразумляяй”. Тобто для частини братії ми “безумствующие малороскиеі раскольники”.

ПРО ДОЛЮ СВІТОВОГО ПРАВОСЛАВ’Я ТА ПЕРСПЕКТИВИ РПЦ

Василь Самохвалов:

- Прихильники РПЦ вважають, що вони все-таки становлять більшість у православному світі. Якщо вірити Вікіпедії, РПЦ найбільша православна церква світу серед п’ятнадцяти помісних церков. Ми пам’ятаємо, як в 15 столітті самі росіяни отримали автокефалію, посадивши чи то «на підвал», чи то під домашній арешт константинопольського патріарха, щоб отримати необхідний підпис. Але чи можливо таке в принципі: щоб інші православні церкви не взаємодіяли із великою церквою. І чого чекати від світового православ’я, як владнається ця ситуація?

Ігор Козловський:

- Світове православ’я зараз перебуває в досить складній ситуації і це пов’язане якраз з позицією Російської православної церкви, саме вона спровокувала ці конфлікти. Ми ж повинні розуміти, і це розуміють у всьому світі, православному світі, насамперед, що РПЦ, це взагалі «мильна бульбашка». Чому? Бо якщо церква обслуговує інтереси не своїх вірян, не церковні, христоцентричні інтереси, а інтереси імперії - то чим вона є? Бо вона втрачає головне, головні ознаки церкви. Це починалося ще з Московії, коли в 1700 році Петро І не дозволив обирати патріарха. 217 років церква в Росії існувала без патріарха, над церквою стояв обер-прокурор Священного синоду - офіцер, якого призначав імператор. І всі священики були державні чиновники. Період Радянського Союзу, період атеїзму, тотального контролю та репресій для людей, які стояли на саме релігійних позиціях. А церква їхня - прогиналася, фактично, якщо не стала частиною держапарату, то слухняно виконувала волю цього апарату, обслуговувала його інтереси, зокрема, на міжнародній арені.

У сучасній російській державі, церква знову фактично обслуговує державний проєкт, вона втратила головні ознаки саме церкви.

Якщо ж говорити по чисельні показники, якщо врахувати всі парафії, які вони мали у нас, і додати всі гілки в Україні, то саме Україна буде найбільшою православною державою.

І це якраз і хвилює Російську церкву: вона не просто втрачає УПЦ, вона втрачає оцей міф про свою «першість».

І це означає в майбутньому зовсім іншу позицію Української православної церкви у світі.

І навіть російська статистика показує, що й на великі свята - на Великдень, на Різдво - до церкви йде 3-4% населення Росії. Якщо порівнювати з Україною, це просто вражаючий контраст.

Лана Самохвалова:

- Православна Церква України зростає. Настоятель моєї громади, ми молимося у вагончику, їздить в Данію окормляти українців, тому що вони потребують українського священика. На спільну молитву якось прийшли члени королівської родини та прем’єр-міністр Данії. Це обійшло всі данські медіа, кажуть такого не було там понад 100 років. Тож ПЦУ вже є.

Василь Самохвалов:

- Церква і віра, це те, що існувало до нас, існує разом з нами і буде існувати після нашого життя.

Укрінформ