ГЕНОЦИД У СРЕБРЕНИЦІ: повторення злочинів та прецедент правосуддя
Протягом липня 1995 року учасники сербських збройних формувань вбили понад 8 тисяч боснійських мусульман ‒ чоловіків і хлопчиків віком від 12 до 77 років. Ця етнічна чистка офіційно визнана актом геноциду. Частина організаторів і виконавців різанини отримали тюремні строки за вироками Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії (МТКЮ).
Історичний контекст
Розпад Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія у першій половині 1990-х рр. супроводжувався численними збройними конфліктами. Одним з них стала Боснійська війна, що тривала з 1992 по 1995 рік. Причиною протистояння став етнічний конфлікт в Боснії між місцевими сербами, хорватами та боснійськими мусульманами, а також втручання в сусідніх держав: Союзної Республіки Югославія та Хорватії.
Різанина в Сребрениці
11 липня 1995 року сербські формування після тривалої облоги увійшли в Сребреницю, населену переважно боснійськими мусульманами. Евакуаційну колону, де було чимало цивільних, накрила вогнем артилерія сербів. Чоловіче населення міста та околиць було захоплене в заручники, яких тримали у нашвидкуруч організованих таборах на футбольному полі та інших об’єктах. 13 липня розпочалися масові розстріли. Тіла вбитих скидали в канави та закопували у братських могилах.
Визнання геноциду
Кваліфікація різанини в Сребрениці геноцидом міститься у вироках проти воєнних злочинців МТКЮ. У 2007 році масові вбивства у Сребрениці визнав актом геноциду Міжнародний суд ООН. Через два роки Європейський парламент встановив 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду в Сребрениці.
Спекуляції Путіна на темі Сребрениці
На темі Сребрениці регулярно спекулює російська пропаганда, яка з 2014 року звинувачує Україну у намірах проведення етнічних чисток російськомовного населення в Криму і на Донбасі. У грудні 2019 року Путін заявив, що відновлення територіальної цілісності України начебто призведе до «нової Сребрениці».
Ці заяви звучать цинічно не лише тому, що саме російська армія на той момент вже була причетною до етнічних чисток у Чечні та на окупованих територіях Грузії. А ще й тому, що саме Росія у 2015 році заблокувала ухвалення резолюції Ради Безпеки ООН про визнання різанини в Сребрениці актом геноциду.
Повторення злочинів
Росія веде проти України геноцидальну війну та скоює такі самі воєнні злочини, які вчинялися на території колишньої Югославії 30 років тому.
Зокрема, під час окупації Бучі було вбито щонайменше 458 цивільних. Так само як у Сребрениці, у Бучі окупанти намагалися стратити всіх, хто потенційно здатний тримати в руках зброю – чоловіків старше 18 років. Спосіб вбивства росіяни обрали аналогічний: постріл у потилицю людині зі зв’язаними очима. Але якщо сербські формування намагалися приховати злочини, то російські війська залишили тіла вбитих ними в Бучі людей просто неба.
Нагородження вбивць
Ратко Младич, командувач військ Республіки Сербської, чиї формування вчинили різанину, став одним з перших кавалерів найвищої нагороди цього державного утворення ‒ Ордена Республіки Сербської.
Путін також заохочує воєнних злочинців: 64-а окрема мотострілецька бригада, яка брала участь у злочинах Бучі, отримала почесне звання гвардійської.
Покарання злочинців
У 1993 році за рішенням Ради Безпеки ООН в Гаазі створено Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ). Після усунення від влади президента Союзної Республіки Югославія Слободана Мілошевича, новий уряд у Белграді в 2001 році видав Мілошевича МТКЮ.
Крім експрезидента Гаазький трибунал засудив також безпосередніх виконавців злочину в Сребрениці. Вбивці й досі відбувають тривалі строки ув’язнення. Младич – довічне.
Прецедент правосуддя
За прикладом МТКЮ Україна ініціювала створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії РФ. Російське вето стоїть на заваді заснуванню такого органу рішенням Радбезу ООН, однак вихід з ситуації є – створення широкої міжнародної коаліції.
Концепція Спецтрибуналу вже отримала підтримку низки країн, а також Європарламенту, парламентських асамблей Ради Європи та ОБСЄ. 3 липня в Гаазі розпочав роботу Міжнародний центр з переслідування злочинів агресії.
Доля Мілошевича і виконавців геноциду в Сребрениці має стати уроком для російських злочинців: справедливе покарання невідворотне, і високі посади не стануть йому на заваді.
