Як Алла Горська і Василь Симоненко в УРСР пропагували вітання "Слава Україні!"
«Ти знаєш, весь час хочеться писати українською мовою. Розмовляєш по-українськи – і думати починаєш українською…»
(Із листа Алли Горської до батька. 1961 рік).
Сьогодні згадуємо незлим, добрим словом українську художницю і дисидентку, «душу шістдесятництва» Аллу Горську, яка народилася 18 вересня 1929 року в Ялті.
В колі ВЕЛИКИХ УКРАЇНОК 20 століття Алла Горська мусила б бути серед найперших, найбільш знаних і пошанованих.
Але є так, як є!…
Тож чекаємо на нові книги і фільми про людину, яка, за словами її соратниці Людмили Семикіної, «народилася для протесту, була оборонцем, смолоскипом, абсолютно свідомо йшла на жертви, ніколи не боялася казати правду».
Також мріялося, щоб у вестибюлі Червоного корпусу Київського університету Тараса Шевченка знову з’явився вітраж «Шевченко. Мати», створений Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук і Галиною Зубченко в 1964 році з нагоди 150-річчя Тараса Шевченка.
Нагадаю, що у центрі цієї композиції було зображено гнівного Шевченка, який однією рукою пригортає жінку-Україну, а в іншій тримає книжку й виголошує при цьому свої знамениті слова:
«Возвеличу малих отих рабів німих,
Я на сторожі коло них поставлю слово!»
Цей символічний вітраж було розбито тодішнім… ректором Університету Швецем ще до його урочистого відкриття.
А ще мусимо знати, що Василь Симоненко і Алла Горська, 60 років тому, домовилися вітатися словами – «СЛАВА УКРАЇНІ!»
У своєму листі до поета, літературознавця і шістдесятника Івана Світличного від 27 серпня 1963 року Василь Симоненко пише таке:
«За все літо я бачив дуже мало живих людей, найяскравішими серед них були панянки Зубенко та Горська. В останню я майже закохався. Никаючи по Каневу, ми зголосилися на тому, що слід ввести таке вітання:
- Слава Україні!
- Навіки слава!
Агітую тебе приставати до нашого тріумвірату…»
На 9 день після смерті Василя Симоненка Алла Горська намалює оригінальний портрет поета, який буде стояти на вечорі памʼяті в Києві.
На червоно-чорному портреті Симоненка вона передасть всю трагічність, жертовність і водночас неупокореність поета.
Менше як за 7 років після смерті Василя Симоненка, 28 листопада 1970 року, буде вбито й Аллу Горську. Тодішній КДБ радянської України на чолі з Федорчуком зробив усе, щоб перетворити смерть Горської на побутове вбивство. Тому відкриття повної правди про це політичне вбивство «душі шістдесятництва» теж украй важливе.
Тож пам’ятаймо і шануймо нашу історію і наших визначних українок не лише в їх день народження.
Слава Україні!
Героям слава!
Микола Томенко
FB
реклама