Між обстрілами люди не живуть, а чекають наступної тривоги - дослідження
«Ми бачимо, що на перший план абсолютно чітко виходить питання захисту людського життя, ми говоримо про фізичну безпеку, це те, що стало найголовнішим для людей», - розповіла Міхеєва.
За її словами, це пов’язується з наявністю укриттів, бомбосховищ, протиповітряної оборони, системи оповіщення про обстріли.
Як зазначила професор, дуже важлива інформаційна складова. «Йдеться про інформацію в широкому сенсі, особливо в контексті техногенної катастрофи. З одного боку, інформація сприймається людьми на сьогоднішній день як ще одне поле боротьби, де є свої програші, де є свої перемоги. Це дуже важливо, бо люди розуміють, що інформація, яка надходить у різний спосіб, створює такі собі гойдалки у суспільстві», - наголосила вона.
За її словами, люди розуміють, наскільки важливо мати навички роботи з цією інформацією. Водночас Міхеєва відзначила ще один момент у контексті техногенної катастрофи: люди кажуть про те, що, коли їх будинки заливало після підриву росіянами Каховської ГЕС, більшість з них не встигли правильно реагувати.
«Вони говорять про те, що наш інформаційний простір часто заповнений заспокійливим інформаційним шумом від псевдоекспертів і він не дає жодної інформації людині, яка перебуває у вирі техногенної катастрофи», - наголосила дослідниця. За її словами, люди через оці заспокійливі наративи не мають високого рівня тривожності, вони не роблять нічого для того, щоб себе врятувати, не мають жодних протоколів, як діяти в цій ситуації.
Згідно з дослідженням, люди сприймають як частину безпеки її звуковий і часовий виміри.
«Люди говорять про своє право на тишу, причому тишу спокійну, тишу, яка дає безпеку. Вони кажуть про свою тишу, яка є між обстрілами, як про небезпечну - ви не живете в цей час, ви чекаєте наступної тривоги, наступних звуків вибухів і, відповідно, це кардинально змінює життя людей, вони не можуть продуктивно використовувати цю тишу», - переконана Міхеєва.
Вона підкреслила, що це обмежує людину в усьому: у спілкуванні, відпочинку, це заганяє людей у підвали, це час і сили, що забрані у людей назавжди, це втрати, скеровані у майбутнє.
Що стосується питання доступу до їжі, то на території, де проводилося дослідження, такої гострої проблеми наразі немає.
«Люди на початку, дійсно, зіштовхнулися з цим, коли не мали доступу до звичної можливості поповнити свої харчові запаси», - каже дослідниця.
Проте, за її словами, українці демонструють моделі поведінки, напрацьовані під час Голодоморів та у 90-ті роки минулого століття, - вони мають запаси, що дає можливість тривалий час протриматися, прожити автономно. Вміння бути автономним - це теж є частина практики опору, переконана Міхеєва.
Як повідомляв Укрінформ, презентоване дослідження «Об’єднані територіальні громади під час війни: стійкість та безпека в умовах прямої загрози життю» проведене на звільненій території Херсонської та Запорізької областей. Дослідження проводилися на територіях, розташованих близько до лінії фронту та поруч з колишнім Каховським водосховищем з урахуванням наявності в учасників попереднього досвіду перебування в окупації та зіткнення з високим рівнем небезпек, пов’язаних із підривом Каховської ГЕС та близькістю Запорізької АЕС, яка потенційно могла бути використана окупантами як «брудна бомба». Дослідження проведене за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.
