Ще Арістотель зауважив одну річ, яка не втратила актуальності й через більш як дві тисячі років: зрілість мислення полягає не в тому, щоби швидко знаходити відповіді, а в здатності розрізняти причину і наслідок.

Цей принцип однаково працює і щодо держав. Кожна криза ставить суспільство перед вибором. Можна піти найпростішим шляхом і знайти людину, яка стане символом проблеми. А можна поставити значно складніше запитання – що саме призвело до цієї ситуації, які механізми дали збій і що потрібно змінити, аби вона не повторилася. Перший шлях завжди привабливіший, адже він зрозумілий, емоційний і добре працює в інформаційному просторі. Другий майже ніколи не приносить швидких політичних дивідендів, проте саме він лежить в основі зрілого державного управління.

Карл фон Клаузевіц називав війну сферою тертя, у якій навіть найкраще підготовлені армії стикаються з непередбачуваними обставинами. Звідси випливає проста, але надзвичайно важлива думка, що завдання військового управління полягає не в тому, щоб побудувати безпомилкову систему. Такої системи не існує. Його завдання полягає у здатності своєчасно виявляти слабкі місця, аналізувати причини їх виникнення, адаптуватися і робити систему сильнішою після кожного нового виклику.

Саме така здатність сьогодні визначає стійкість держави.

Показовий приклад – мобілізація. Навряд чи сьогодні знайдеться інша тема, яка викликає настільки сильні емоції, адже вона безпосередньо стосується безпеки держави, життя людей і спроможності армії виконувати свої завдання. Водночас, саме в проблематиці мобілізації найбільш помітно, наскільки часто суспільна дискусія зводиться до оцінки окремих людей або окремих структур, тоді як сам процес значно складніший.

Мобілізація ніколи не була і не може бути функцією лише територіальних центрів комплектування або Сухопутних військ, та й будь якої інституції окремо одна від одної. Це складний міжвідомчий процес, у якому кожен державний орган управління виконує власну частину роботи, а кінцевий результат залежить від того, наскільки ефективно вони взаємодіють між собою.

Генеральний штаб визначає потребу у кількості та пріоритети комплектування військ. Міністерство оборони формує нормативну основу, організаційні механізми та державну політику у сфері оборони. Командування Сухопутних військ, на рішення ставки Верховного Головнокомандувача та поставлених задач Головнокомандувача ЗСУ й Генерального штабу, організовує роботу територіальних центрів комплектування і відповідає за функціонування мобілізаційної вертикалі у межах своїх повноважень. Тоді як функція самих ТЦК – військово-облікові процеси. Міністерство охорони здоров’я забезпечує функціонування системи військово-лікарської експертизи. Міністерство внутрішніх справ і Національна поліція виконують визначені законом завдання щодо розшуку та доставлення військовозобов’язаних. Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації забезпечують реалізацію мобілізаційних заходів на місцях, а підприємства, установи й організації виконують вимоги щодо військового обліку та бронювання працівників.

У такій системі немає другорядних елементів. Недостатньо ефективна робота будь-якої ланки неминуче впливає на результат усієї державної політики.

Саме тому останнім часом у роботі Командування Сухопутних військ акцент зроблено не на окремих кампаніях чи разових рішеннях, а на зміні самих принципів управління.

Запроваджено нову систему планування мобілізаційних завдань за принципом "знизу вгору". Потреба формується військовими частинами з урахуванням оперативної обстановки, погоджується з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки й оперативними командуваннями, після чого узагальнюється Командуванням Сухопутних військ та подається до Генерального штабу Збройних Сил України для визначення і затвердження планових завдань. Такий механізм забезпечив формування планових показників на основі фактичної потреби військ і реальних спроможностей системи комплектування, що підвищило ефективність мобілізаційного планування та комплектування військових частин.

Паралельно переглядається кадрова політика. Відбір керівників територіальних центрів комплектування більше не обмежується формальним призначенням. Комплексне оцінювання кандидатів, поліграф, атестаційні комісії, випробувальний термін, оновлення керівного складу та підвищення рівня професійної підготовки є частиною системного підходу, у якому якість управління починається з якості людей, які приймають рішення.

Такими ж системними є й інші зміни:

• посилено контроль за роботою військово-лікарських комісій;

• запроваджено систему добору та контролю доброчесності операторів Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг». Кандидати на посади операторів проходять перевірку із застосуванням поліграфа, за результатами якої приймаються кадрові рішення. Військовослужбовці, які не підтвердили необхідний рівень доброчесності, переводяться до інших місць проходження військової служби, у тому числі до бойових військових частин.

• запроваджено відбір кандидатів із числа військовослужбовців бойових військових частин, які за станом здоров'я не можуть виконувати бойові завдання, із подальшим проходженням поліграфа, спеціальної підготовки та призначенням на посади операторів реєстру;

• створено групу внутрішнього моніторингу доставлення Національною поліцією України порушників мобілізаційного законодавства і контролю їх подальшого призову;

• розширено взаємодію з правоохоронними органами щодо запобігання та виявлення корупційних правопорушень;

• розроблено та впроваджено програму підготовки для удосконалення професійних навичок особового складу територіальних центрів комплектування.

На перший погляд це різні напрями роботи, однак усі вони підпорядковані одній меті – зробити систему менш залежною від людського фактора, більш прозорою та більш керованою.

Показово, що частина цих рішень уже має вимірюваний результат. Зросли показники прямого комплектування бойових частин, покращилася ефективність взаємодії з Національною поліцією України. Зміни в процесі мобілізації, які запроваджує Командування Сухопутних військ, покращили ефективність та показники мобілізації на 16% у порівнянні з попереднім періодом, що дало перевагу нашому війську безпосередньо на полі бою. Це не означає, що всі проблеми вирішені, але свідчить про інше, що система реагує на виклики не лише кадровими рішеннями, а насамперед зміною процесів.

Втім, було б великою помилкою зробити з цього висновок, що достатньо реформувати лише одну складову – і проблема буде вирішена. Так не працює жодна складна державна система. Якщо одна інституція розвивається швидше за інші, ефективність усе одно визначатиметься найслабшою ланкою. Саме тому навіть найякісніші зміни у роботі Командування Сухопутних військ не можуть повністю компенсувати недоліки нормативного регулювання, роботи військово-лікарських комісій, міжвідомчого обміну інформацією, цифрової взаємодії державних реєстрів чи організації роботи на місцевому рівні.

Саме тут проходить принципова межа між відомчим управлінням і державним.

Відомство може успішно виконувати власні функції, але якщо інші учасники процесу рухаються в різному темпі, керуються різними правилами або оцінюють свою ефективність за різними критеріями, кінцевий результат усе одно буде далеким від очікуваного. Саме тому мобілізація сьогодні є не лише військовим завданням. Вона стала тестом на зрілість державного управління, здатність інституцій координувати свої дії та працювати як єдина система.

У цьому, мабуть, і полягає головний урок, який варто винести з будь-якої великої війни. Перемагають не ті держави, які не припускаються помилок. Таких не існує. Перемагають ті, які швидше навчаються, змінюють правила і швидше роблять висновки із власного досвіду.

Можливо, саме це й мав на увазі Арістотель, коли говорив про здатність розрізняти причину і наслідок. Для держави, яка веде війну, це вже давно не питання філософії. Це питання її спроможності зберігати стійкість, розвиватися навіть у найскладніших умовах і перетворювати кожну кризу не на привід для чергового пошуку винних, а на поштовх до вдосконалення всієї системи.

Олена Шевцова, радник командування Сухопутних військ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства