Естонія та Україна – ідеальний приклад синергії заради спільної мети – побудувати найкращу цифрову державу, де кожен громадянин отримує послуги зручно й якісно, без бюрократії та корупції. І якщо естонські партнери розпочали свій цифровий шлях ще на початку 1990-х, маючи на сьогодні чималий багаж «цифрових знань», то наша держава цифровізується відносно нещодавно. Але це не завадило Україні не тільки наздогнати колег по діджиталізації, а й у дечому навіть перегнати. Тепер вже український досвід надихає Естонію впроваджувати нові цифрові рішення.

У яких сферах уже зараз співпрацюють Естонія й Україна, як побудувати ефективне електронне урядування та як зайняти гідне місце серед країн ЄС за рівнем цифровізації державних послуг – про це та інше в інтерв’ю Укрінформу розповів голова правління естонської Академії електронного управління Ханнес Асток, який з нещодавнім візитом відвідав Україну.

- Естонія одна з найменших країн Європейського Союзу, але за рівнем цифровізації є однією з європейських лідерів. Як ваша держава змогла стати локомотивом цифрової трансформації?

- Шлях естонської незалежності розпочався з 1991 року. Тоді лише з’явились перші персональні комп’ютери, і хоч наш молодий та енергійний уряд до кінця не розумів усіх переваг технологічного розвитку, але мав стійке відчуття, що саме він допоможе відновити державу. Насамперед ми створили нові державні реєстри, але вже в електронному вигляді; повністю відмовились від паперу. Після цього зрозуміли, що людям не обов’язково збирати десятки документів, стояти в чергах та ходити по державних органах, щоб отримувати послуги. Усі дані є в електронному вигляді, й вони можуть «бігати» між реєстрами замість громадян. Тобто, стало цілком зрозуміло, що технології можуть працювати на користь людей, усунувши значний шмат бюрократії. Саме технології здані створити ефективну та сміливу країну. Від цього й відштовхувались у державних рішеннях.

- Які головні труднощі для держави у запровадженні е-урядування?

- Найбільші труднощі, які ми бачили в Естонії, Україні та інших державах, де ми працюємо, стосується аж ніяк не технологій. Усе починається зі змін мислення менеджменту на всіх рівнях. Це те, з чим потрібно працювати в першу чергу. Сигнал повинен іти від президента, політиків, чиновників. Адже неможливо впровадити якісні зміни, коли держслужбовці думають по-старому. Люди повинні знати, що технології реально спрощують життя – економлять час, нерви та кошти. Це основа якісної цифрової країни. І часто це найскладніше зробити.

- Часто роль цифровізації залежить саме від лідерів на регіональному та місцевому рівнях. На ваш погляд, як їх мотивувати до цифрової трансформації?

- Як на мене, кожен регіональний лідер хоче бути ефективним та показати людям якісні результати своєї діяльності, особливо перед виборами. Бо, по суті, кожен з них – це політик, який працює зараз, аби потім представити результат своєї роботи. Тож можемо використати цю ситуацію на користь усім. Тобто, місцевому самоврядуванню надати можливість проявити себе, а населенню – забезпечити якісні цифрові зміни, які позитивно впливають на їхнє життя.

- Як Україна може застосувати естонський досвід у цьому контексті?

- Упродовж останніх уже десяти років ми перекладаємо наш досвід на Україну. Не тільки як застосовувати технології, а й те, як змінювати мислення людей, щоб мотивувати, стимулювати та допомагати розвиватись бізнесу, державі та кожному українцю. Частково вчимось у вас, бо за останні роки Україна значно цифровізувалась, наприклад, створила застосунок Дія. Плануємо запустити естонський аналог – mRiik. Це важливий етап співробітництва, адже, по суті, ми разом крокуємо в технологічне майбутнє, вчимось, обмінюємось інформацією та досвідом.

- Війна внесла свої корективи в процес цифровізації нашої країни…

- Звісно, під час війни це зробити складніше. Але саме вона підкреслила, що цифрові послуги у воєнний час важливіші, аніж у мирний. Наприклад, через постійні обстріли деякі люди втратили паперові документи, а деякі забули у власних домівках, коли рятувались від росіян. Що в цьому випадку, наприклад, робити людині з Маріуполя, яка зараз живе в Німеччині? Як їй довести, що вона має освіту, або підтвердити особисті дані? На допомогу прийшли електронні документи. Зокрема, у Дії. Це унікальний український досвід, який показує, що завдяки технологіям не потрібно завжди носити з собою паперові документи. Вони цілком можуть бути електронними – завжди у смартфоні. Головне, створити для цього безпечні умови. І це один з можливих прикладів.

- Окрім війни, які ще виклики, на ваш погляд, постають перед Україною в подальшій цифровій трансформації?

- Головна проблема – знищена інфраструктура та окупація ворогом частини територій. Потрібно думати, як в цих умовах забезпечити людей якісним зв’язком та інтернетом, як відновити надання державних послуг. Але при цьому не забувати про необхідний баланс; займатись відбудовою потрібно у синергії з цифровою трансформацією. Щоб відновлення відповідало сучасним викликам та тенденціям, а послуги були зручними та доступними для кожного. Зокрема, й людям старшого віку. Цифрові послуги в майбутньому мають бути настільки ж зручними, щоб будь-яка людина могла ними користуватись. Це те, над чим ми працюємо і чого прагнемо досягти.

- Майже 100% державних послуг в Естонії надаються онлайн. На вашу думку, коли Україна зможе досягти такого рівня?

- Україна має великий потенціал у цьому питанні. Вже зараз багато державних послуг українці отримують онлайн. Але це лише початок, бо, по суті, вдосконалення та покращення державних сервісів – це нескінченний процес. Зараз є багато сфер, які потребують цифровізації. І це може зайняти не один рік. Наприклад, вибір батьками школи для дитини та збір відповідного пакету документів. Або ж отримання чи заміна посвідчення водія.

Найголовніше в цьому процесі, як на мене, – потрібно починати з інвентаризації послуг, зосереджуючи увагу на тих послугах, які важливі для людей. Адже є сервіси, які залишились відголосками минулого та нині не представляють жодної цінності для громадян.

- Розкажіть, будь ласка, про запровадження електронного голосування на прикладі Естонії, чи можливий такий інструмент в Україні й які головні ризики при його впровадженні?

- Електронне голосування – це дуже складна історія, оскільки вибори – це про демократію. Тут не може бути права на помилку. Наприклад, якщо електронна система помилково оновить посвідчення водія для кількох автовласників, це можна оперативно виправити. Але якщо через помилку людина проголосує на виборах двічі, то що тоді? Втрачається довіра до електронного голосування та виникає проблема легітимності таких виборів. Тут потрібна велика обережність.

На мій погляд, в України є частина інструментарію, щоб проводити вибори онлайн. Але цього недостатньо, аби проводити їх зараз. Існує низка проблем, які потрібно розв’язати. І на це необхідно мінімум кілька років. Наприклад, ідентифікація людини. Є багато українців з однаковими іменами, прізвищами, датами народження, місцем народження. Це варто враховувати. Потрібно також передбачити надійний цифровий ідентифікатор, щоб інші люди з чужого девайсу не могли голосувати. І таких моментів багато.

Ми в Естонії починали все з нуля. Зараз перед кожними виборами електронна система постійно оновлюється та вдосконалюється, щоб уникати помилок та різних маніпуляцій. Це дуже ретельний підхід. Ти можеш 20 років будувати цифровий уряд, але втратити довіру всього за 20 хвилин.

- В Україні Академія електронного управління реалізувала вже 12 проєктів у сфері електронного урядування. Які були знакові для цифрової трансформації нашої країни?

- Багато проєктів з українським урядом ми теж розпочинали фактично з нуля. Наприклад, допомагали зі створенням установи, яка на сьогодні перетворилася на Міністерство цифрової трансформації. Одне з найуспішніших міністерств на сьогодні, ми вважаємо. Також працювали над системою Трембіта. Вона дозволяє передавати інформацію з різних державних реєстрів. Її основа – естонська платформа обміну даними X-ROAD, перероблена для потреб України. Завдяки системі створено революційну Дію та інші застосунки, які надають можливість українцям отримувати зручні та якісні послуги.

Не менш важливий напрям роботи – розвиток Дія.Підпису. У березні 2023 року Україна стала першою країною – не членом ЄС, чий електронний підпис визнається в Європейському Союзі. Це дуже важлива частина цифрової євроінтеграції. Мені здається, що ми частково досягли найважливішої цілі – змінили підхід до роботи в українських міністерствах. Вони тепер не сидять у своїй «фортеці», а активно обмінюються даними та запускають спільні онлайн-послуги.

Зараз триває робота над Трембітою 2.0, удосконаленням системи обміну інформацією. Можливо, для звичайних людей робота Трембіти непомітна, але державні установи використовують її у повній мірі. Вже зараз до системи приєдналось понад 200 органів публічної влади, відбулось понад 4 млрд транзакцій. Це тисячі зекономлених годин та збережених нервів для українців. Хочемо ще збільшити її продуктивність (кількість транзакцій, - ред.), здійснити перехід на міжнародні стандарти криптографії, зробити адаптацію для зручної роботи в умовах невеличких територіальних громад. Це лише основні зміни.

Окрім цього завершено створення модулю, який фіксує факти доступу до персональних даних громадян. Саме зараз відбувається розробка функціоналу, який буде сповіщати громадян про факти такого доступу. Це значно змінить свідомість усіх громадян і посадових осіб щодо важливості захисту персональних даних.

- Над якими ще проєктами працюєте з Мінцифри?

- Зараз розробляємо концепцію Центру компетенцій з електронних послуг. Це місце, куди представники різних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть звертатися за консультацією або практичною допомогою у запровадженні цифрових інструментів, покращуючи свої компетенції та навички.

По суті, акумулюємо всю інформацію в одній структурі, щоб кожен мав до неї зручний та якісний доступ. Наприклад, якщо одне міністерство реалізувало певну послугу та розробило для цього необхідну нормативну базу, інший держорган зможе скопіювати собі цю інформацію. Це допоможе значно посилити цифрову спроможність країни та швидше запускати нові сервіси.

- Коли Центр запрацює?

- Думаю, що протягом найближчих місяців. Переконаний, що створення такого Центру – важливе та своєчасне рішення.

- Президент Естонії якось сказав, що комп’ютеру важко дати хабар. На вашу думку, цифровізація – реально потужний інструмент для боротьби з корупцією?

- Вважаю, що це дійсно так. У більшості випадків, щоб отримати якусь послугу або документ, потрібно йти в держорган та спілкуватись із чиновником. За зачиненими дверима, коли нікого немає, може з’явитися спокуса дати хабар – з різних причин. Якщо з цього процесу усунути людський чинник, зникне й корупційний ризик. Бо фактично ти можеш усе зробити онлайн. Переконаний, що технології можуть усунути до 95-97% корупції в звичних процесах.

- З огляду на всі успіхи та виклики, яким ви бачите шлях цифрової трансформації України протягом наступних п'яти років?

- Насправді все залежить від того, коли закінчиться війна. Але, мені здається, що швидкість, активність та бажання України йти шляхом цифровізації буде позитивним чинником. Тут важлива залученість усіх сторін – уряду, влади, суспільства. Переконаний, що Євросоюз та інші донори підтримуватимуть цифрове прагнення України і після завершення війни. Зробимо усе можливе, щоб допомогти, адже сміливі та технологічні українці – назавжди в наших серцях.

Валентин Марчук, Київ, спеціально для Укрінформу
Фото – Яни Полупанової та ega.ee

Довідково: В Україні eGA працює з 2012 року, починаючи з органів місцевого самоврядування, а з 2014 року підтримує уряд України. За фінансової підтримки ЄС реалізувала вже 12 проєктів у сфері електронного управління. Сьогодні її флагманські проєкти EU4DigitalUA та DT4UA спрямовані на розвиток вітчизняної інфраструктури цифрового урядування, державних електронних послуг та кібербезпеки.