Супутник NASA та ISRO досліджуватиме танення льодовиків Антарктиди
Про це передає Укрінформ з посиланням на вебресурс Лабораторії реактивного руху NASA.
NISAR (скорочення від NASA–ISRO Synthetic Aperture Radar) надаватиме найповнішу на сьогодні картину руху й деформації замерзлих поверхонь у покритих льодом і снігом ділянках Землі, відомих під загальною назвою кріосфера.
Супутник NISAR, запуск якого заплановано на 2024 рік з космодрому на півдні Індії, спостерігатиме за майже всією поверхнею суші та льоду планети двічі на 12 днів. Унікальні дані супутника про кріосферу передаватимуться завдяки комбінованому використанню двох радарів: L-діапазону з довжиною хвилі 25 см і S-діапазону з довжиною хвилі 10 см.
L-діапазон «бачить» крізь сніг, допомагаючи вченим краще відстежувати рух льоду під ним, тоді як S-діапазон більш чутливий до вологості снігу, яка вказує на танення. Обидва сигнали проникають крізь хмари й темряву, даючи змогу проводити спостереження протягом багатомісячних полярних ночей.
NISAR, зокрема, збиратиме дані з віддалених районів Антарктиди, поблизу Південного полюса – на відміну від інших великих радіолокаційних супутників, які більш орієнтовані на Арктику.
Крижані покриви Антарктиди містять найбільший резервуар замороженої прісної води на планеті, і швидкість, з якою вона може вивільнитися внаслідок танення, не дає можливості точно спрогнозувати підвищення рівня моря. NISAR має впоратися з цим завданням.
Також супутник відстежуватиме процеси танення на стику океану та льоду, зокрема стан льодовикових шельфів у Антарктиді та Гренландії.
Супутник також досліджуватиме зміни в гірських льодовиках Землі. Кліматичні зміни в характері замерзання й танення можуть вплинути на водопостачання населення.
NISAR також фіксуватиме рух і розміри морського льоду в обох півкулях. Морський лід відокремлює океан від повітря, зменшуючи випаровування і втрати тепла. Він також відбиває сонячне світло, утримуючи стабільну температуру на планеті.
NISAR – це перший приклад співпраці NASA та ISRO з розробки обладнання для місії зі спостереження Землі. Радіолокатором L-діапазону займається Лабораторія реактивного руху НАСА, якою опікується Каліфорнійський технологічний інститут у Пасадені, штат Каліфорнія. НАСА забезпечує систему зв’язку. Супутниковий центр у Бенгалуру займається транспортуванням: надає ракету-носій та пов'язані з нею послуги з запуску й управління супутниковою місією. Індія також забезпечує електроніку для радіолокатора S-діапазону.
Як повідомляв Укрінформ, учені зі США та Індії готують до виведення на орбіту новий супутник NISAR, який дасть змогу відстежувати складні геологічні процеси, включаючи рухи земної кори, зміни рівня океанів, передбачати виверження вулканів.
