Свобода у безпеці: навіщо потрібна регуляція соціальних медіа та онлайн-платформ

Тобто у нас будь-яка людина може зробити канал, почати на ньому писати все, що йому заманеться, а коли щось починають робити, прикриватися тим, що це свобода ЗМІ. Та це не свобода ЗМІ, це трошки інакше називається», - висловився начальник ГУР МО Кирило Буданов під час KyivStratcom Forum 2024.

Подібні заяви завжди викликають у суспільстві чималий резонанс. І це не дивно: за даними соціологів, 49% українців вважають, що державний контроль інформації в інтернет-джерелах призведе лише до обмеження прав і свобод громадян, а 44% вважають, що це все ж потрібно для захисту від ворога. Проте така дилема не вповні коректна, оскільки контроль за інформаційним простором не обов'язково суперечить правам і свободам, а часто – навіть сприяє їм.

«Нові медіа» і старі проблеми

Головний аргумент тих, хто виступає за «абсолютну свободу інтернету», полягає в тому, що будь-який контроль сприймається як цензура, впровадження «темників» та інші антидемократичні неподобства. Але спробуймо пристосувати цю логіку до класичних медій. Уявімо собі журнал, на шпальтах якого не зазначений ані авторський колектив, ані адреса видання, а більшість матеріалів навіть не підписані. Тож невідомо, де він друкується, кому належить, хто очолює редакцію тощо. Погодьтесь, таке видання виглядало б щонайменше підозрілим і навряд чи б завоювало довіру публіки. Тим часом анонімні телеграм-канали та сторінки у соцмережах часто збирають десятки тисяч, а то й мільйони підписників, які чомусь не вдаються в питання, хто саме переповідає їм щоденні новини.

Дані опитування, проведеного 3-12 березня 2024 року Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології на замовлення медіамережі «Вікно Відновлення» (UA Recovery Window Media Network)

Згідно з чинним законодавством, медіа несуть відповідальність не лише за поширення російської пропаганди, але й за багато інших порушень. Завдяки цьому, а також внутрішній саморегуляції всередині журналістського цеху, жодне ЗМІ не може безкарно публікувати «джинсу», наклепи, немарковану рекламу і тому подібне.

Не хочеш штрафів і санкцій? Хочеш бути у білому списку відповідальних медій? Будь ласкавий дотримуватись правил. Що найважливіше, ці правила написані в інтересах кінцевого споживача, тобто аудиторії – саме її прагнуть захистити від самодіяльності недобросовісних медій. Натомість українські телеграм-канали, на які жодні регуляторні механізми не поширюються, преспокійно заробляють на прихованій рекламі та замовних публікаціях, маніпулюючи суспільною думкою заради збагачення.

Але згадані механізми захищають читача не лише від «джинси». Об'єктивне і неупереджене висвітлення подій, баланс думок, відокремлення суджень від фактів, перевірка інформації – все це не порожні гасла, а важливі принципи, відмова від яких миттєво перетворює медіа на помийницю. Чи захочеться вам читати «розслідування», в якому представлена лише позиція підозрюваного у корупції, натомість докази проти нього оголошуються неспроможними? Чи сподобався б вам репортаж, де історія перекручена, а половина героїв – вигадані? А якби новинна стрічка наполовину складалася з пліток, почутих «журналістом» у тролейбусі? Те, що згадані правила порушуються, не означає, що вони непотрібні. І знов таки, правила працюють насамперед на користь аудиторії, закладаючи обов’язкові для медій і журналістів стандарти.

Доба регуляції

Розвиток інтернету і поява нових технологічних можливостей призвели до того, що мільйони людей отримали можливість створювати власний контент – і це, безумовно, чудово. Але з часом поряд зі «старими медіа» з'явилися «нові»: соціальні мережі, інтернет-радіо, Youtube-канали, телеграм-канали тощо. Вони стали джерелом інформації для величезних аудиторій: наприклад, сьогодні більшість українців дізнається новини з Youtube, Telegram-каналів, Facebook. «Нові медіа» фактично перебрали функцію «старих», проте не взяли на себе зобов’язань щодо дотримання відповідних правил роботи, читай – дотримання стандартів якості контенту.

Через це у світі почалися дискусії про необхідність регуляції «нових медій». Особливо гостро це питання постало після виборів у США у 2016-му році, під час яких Росія активно впливала на суспільну думку американців через соціальні платформи. Згодом закони, що регулюють соціальні медіа, були ухвалені у Німеччині, Австралії, Канаді та низці інших країн. З того часу будівництво правової екосистеми, покликаної регулювати нові медіа, не зупиняється. Так, влітку 2022 року у Євросоюзі було прийнято Закон про цифрові послуги (Digital Services Act, DSA) та Закон про цифрові ринки (Digital Markets Act, DMA), які регламентують діяльність технологічних компаній на європейському ринку, а також закривають деякі лазівки для поширення фейків.

На жаль, регуляція спрацьовує не завжди. Коли у 2017 році в Україні заблокували російські соцмережі «ВКонтакте» та «Однокласники», а також низку інших інтернет-ресурсів, частина суспільства сприйняла це негативно – як обмеження свободи. Проте цей крок був вимушений, адже дані ресурси були не лише майданчиком для пропаганди, але й джерелом персональних даних для російських спецслужб про українців. Сьогодні доведено, що й надзвичайно популярний месенджер Telegram несе низку цілком реальних загроз. він пов'язаний з РФ фінансово і технологічно, а також дуже подобається російським спецслужбам, які можуть, наприклад, отримувати доступ навіть до видаленого листування у месенджері. Звідси – й обговорення ідеї блокування Telegram, які, на жаль, часто подаються як «наступ на свободу слова» чи навіть як спроба наслідувати приклад тоталітарної Росії.

Проте називати блокування певних інтернет-майданчиків ознакою «диктатури» - відверта маніпуляція. Наприклад, Сполучені Штати годі вважати диктатурою. Проте на початку березня 2024 року Палата представників підтримала законопроєкт, який відкриє шлях до блокування TikTok. Передбачається, що компанія ByteDance, якій належить сервіс, буде зобов’язана продати його не китайському власнику протягом шести місяців, інакше TikTok буде заблокований у США. Таке рішення заледве можна назвати популярним, адже сервісом користується близько 150 млн американців, в середньому проводячи у TikTok майже годину на день. Але законотворці керуються міркуваннями безпеки: додаток TikTok може використовуватись для збору даних і маніпулювання суспільною думкою в інтересах китайського уряду.

Свобода у безпеці

Отож, регуляція онлайн-майданчиків вже давно є нормальною світовою практикою і продиктована вона об’єктивними потребами безпеки та інтересами аудиторії. На жаль, «абсолютна свобода інформації», в яку вірили інтернет-ентузіасти минулого століття, виявилась ілюзією. Показовим прикладом є те, що сталося з соціальною мережею Х (Twitter), відколи Ілон Маск почав змінювати політику платформи відповідно до принципу «безумовної свободи слова». Згідно з дослідженням Єврокомісії, руйнування стандартів безпеки призвело до того, що Х стала набагато комфортнішою для російської пропаганди. Аналітичний центр DFRLab також зафіксував активне зростання підписників китайських та іранських пропагандистських ресурсів. Навряд чи це має хоч якесь відношення до справжньої свободи слова.

Ми вже переконалися, наскільки руйнівною, а часом в прямому сенсі смертельною може бути пропаганда. Інформаційна агресія – не метафора, а об’єктивна і загрозлива дійсність. Тому регуляція інтернет-простору, а часом і заходи обмежувального характеру, є вимушеною необхідністю. Так само важливим є унормування діяльності ресурсів, які по факту виконують роль медій. Швидкі та прості рішення тут неможливі, проте іншого шляху немає – лише так можна захистити інтереси споживачів інформації й убезпечити їх від непрофесіоналізму та недобросовісності новітніх акторів медіапростору.

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу