Кінбурн: Масштаби лиха видно навіть із космосу

Екологи за супутниковими знімками відслідковують пожежі й руйнування екосистем на Кінбурні, фіксують нафтові плями в акваторіях поблизу. Масштаби трагедії вражають, збитки оцінюють мільярдами гривень. Наскільки катастрофічним для Кінбурну є перебування російських варварів, чи вдасться відновити унікальні екосистеми півострова після деокупації, які підходи варто застосувати? На ці та інші теми кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з екологами й науковцями.

ГОРЯТЬ «МИКОЛАЇВСЬКІ БАГАМИ»

Кінбурнська коса – справжній скарб півдня України. Цю місцину з двома десятками кілометрів незабудованих пляжів із яскраво білим піском, чистою водою назвали «миколаївськими багамами». Кінбурн з одного боку омивається прісним Дніпро-Бузьким лиманом, а з протилежного – Чорним морем. Це сформувало особливу екосистему з багатьма місцевими та рідкісними видами, занесеними до Червоної книги, а тамтешнє орхідне поле було найбільшим у Європі. Історія півострова оповита міфами і легендами, а її початок губиться у глибині античності. Про Кінбурн згадував у своїх текстах ще Геродот.

Після проголошення незалежності України на півострові створили Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», а у 2009 році – ще й Національний природний парк «Білобережжя Святослава». Їхні працівники дбали про Кінбурн. Та сьогодні, внаслідок російської окупації, на місці незабутньої природної краси – чорні згарища.

Голова Миколаївської філії Національного екологічного центру України Олег Деркач каже, що найбільшу шкоду природі півострова завдають пожежі.

- Такого масштабу пожеж на Кінбурні не було за всю історію його існування. Від вогню страждають величезні площі, у Нацпарку вигоріло 60% суходолу. Кілька разів спалахували ділянки у районі Волижиного лісу. Цей унікальний природний куточок зберігся ще від Гілеї – величезного старовинного лісового масиву, що в античні часи панував у пониззі Дніпра. Тут росте 500-річний дуб – найстаріший на Миколаївщині, – розповідає пан Олег.

За його словами, ситуацію ускладнює і те, що з початку окупації (Кінбурн захопили у лютому-березні 2022 року) росіяни розграбували все майно заповідників, включно з протипожежною технікою.

За інформацією управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОВА, з початку повномасштабної війни на Кінбурнському півострові за допомогою супутника зафіксували понад 180 пожеж. Ця цифра – не остаточна, точного механізму підрахунку немає.

Дані, що свідчать про великий масштаб пожеж на Кінбурні, наводить і науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава» Євген Касьянов: - Під час повномасштабної війни площа пожеж на миколаївській частині Кінбурнської коси склала понад 7214 гектарів. Із них у Нацпарку «Білобережжя Святослава» – 6347 га, у Чорноморському біосферному заповіднику (Волижин ліс) – майже 152 га, у РЛП «Кінбурнська коса» – 715 га. На 450-500 га зафіксовані повторні загоряння, – каже науковець.

За словами пана Євгена, найбільша площа займань та вигорілих ділянок сконцентрована на узбережжі Дніпрово-Бузького лиману та в районі Покровських хуторів. Найбільша пожежа – на 1000 га – охопила такі знакові місцини, як Волижин ліс, Бієнкові плавні і простяглася смугою аж до села Покровка.

НА МІНАХ ПІДРИВАЮТЬСЯ НАВІТЬ ЛИСИЦІ

Екосистема півострова потерпає, в тому числі, через порушення рослинного покрову та ерозію ґрунтів. Їх спричиняє, зокрема, масове витоптування. Так, до війни територією коси можна було пересуватися здебільшого пішки: авто радили лишати на херсонській частині півострова, а далі йшла майже суцільна природоохоронна зона з обмеженою мережею доріг.

- Тепер окупанти пересуваються косою не тільки джипами і вантажівками, а й важкою гусеничною технікою, – каже Олег Деркач.

Російські військові з Кінбурну чи не щодня тероризують обстрілами населення Очаківської та Куцурубської громад. На півострові відбуваються артилерійські дуелі, а вибух важкого артснаряду знищує все живе довкола.

Шкодять ґрунтам і фортифікації окупантів. Вони також стають пастками для дрібних тваринок, зокрема й червонокнижних: потрапляючи до окопу чи траншеї, звірята не можуть вибратися самотужки і гинуть.

- Бойові дії, що супроводжуються пострілами та вибухами, – сильний стрес для тварин, риб, птахів. Великі види ссавців, такі як вовки або лисиці, можуть переміщуватися по суходолу в бік Херсонщини, але шлях ускладнюється мінними загородженнями. Ворог, серед іншого, застосовує і протипіхотні міни, які спрацьовують, навіть коли на них наступить тваринка розміром із лисицю, – розповідає Касьянов.

Відомо чимало випадків, коли на Кінбурні підривалися люди.

- На косі заміновані великі ділянки. На розмінування заповідних угідь підуть не роки, а десятиліття. Зрозуміло, що цим займуться тільки після звільнення території і почнуть із населених пунктах та узбіч доріг. І тільки після цього черга дійде до лісів, степів, – каже Деркач.

Екологи зауважують, що Кінбурнський півострів має специфічний ландшафт, зокрема берегову смугу і плавні, які буде складно розміновувати.

СПЛЮНДРОВАНЕ «ПТАШИНЕ ЦАРСТВО»

Кінбурн раніше називали «пташиним царством». Сюди звідусіль приїздили науковці, щоби спостерігати за пернатими. До повномасштабного вторгнення на півострові налічувалось майже 280 видів птахів, із них більше 60 – червонокнижних. Побачити тут пелікана, рожевого фламінго, лебедя, колонію чапель чи крячок було звичною справою. А ще півострів приглянувся рідкісному орлану-білохвосту: до 200 особин тут зимувало, а кілька пар навіть постійно гніздилися. Внаслідок військових дій вони втратили можливість звити гнізда і вивести пташенят.

За словами старшого наукового співробітника, виконуючого обов'язки директора РЛП «Кінбурнська коса» Костянтина Редінова, слід виокремити два фактори впливу бойових дій на птахів. Перший – загибель від пожеж, стрільби, забруднення пально-мастильними матеріалами тощо. Другий – знищення місць гніздування, бо на значній частині Кінбурну птахи втратили свою домівку. Негативні наслідки цих обох факторів взаємопов’язані та посилюють одне одного.

- На територіях, де сталися пожежі, знищено місця гніздування близько 100 видів птахів. Йдеться і про три відомі гніздові ділянки орлана-білохвоста, також вигоріли місця, де вони збиралися на ночівлю у зимовий період. Можна стверджувати, що пожежі знищили як самі гнізда, так і молодняк птахів, – стверджує пан Костянтин.

Він звертає увагу, що сила звуку під час пострілів і вибухів може досягати 100 децибел, а це – дуже потужний вплив, що заважає птахам гніздитися і відпочивати. А якщо врахувати, що після кожного вибуху вони злітають із насиджених місць і довго кружляють у небі, то слід врахувати ще й фактор постійної втоми. Це особливо шкодить тим видам, які гніздяться колоніями, як кулики та крячки. «Прильоти» супроводжуються вибуховою хвилею, через що пернаті, як і люди, отримують контузію. Постійний стрес впливає на водно-болотяних птахів на Покровській косі, Василівських ставках, у Бієнкових плавнях та навколишніх акваторіях.

- Шкодить пернатим і забруднення навколишнього середовища, зокрема, через витоки небезпечних речовин зі знищеної або пошкодженої військової техніки. Першочергово йдеться про нафтопродукти. Якщо птахи потрапляють у нафтову плівку то втрачають здатність літати і без сторонньої допомоги гинуть, – каже Редінов.

За його словами, ще одна проблема для птахів Кінбурну – неконтрольована ситуація з дикими та покинутими свійськими тваринами. На початку повномасштабної війни місцеві мешканці поспіхом виїжджали, часто лишаючи домашніх улюбленців. Зараз здичавілі коти і собаки, зокрема, розорюють пташині гнізда. Адже вчорашні домашні «мурзики» – природжені мисливці.

Підрив Каховської дамби також негативно вплинув на Кінбурн. Костянтин Редінов каже, що пік підйому води в цих місцях – на 1,1 метра – спостерігався 8 червня 2023 року. Затопило близько 2530 га природних комплексів на узбережжі Дніпровсько-Бузького лиману, були підтоплені Бієнкові плавні, Василівські ставки та прилеглі до узбережжя лучно-степові та деревно-чагарникові ділянки. Через рясні опади 14-15 червня спад рівня затримувався. А це – гніздовий період, тож науковці кажуть, що пташине потомство тоді загинуло.

До слова, нещодавно вийшов еколого-фауністичний довідник «Птахи Кінбурнської коси» під авторством Костянтина Редінова та колишнього керівника РЛП Зеновія Петровича. У довіднику йдеться і про постраждалих рідкісних птахів, занесених до Червоної книги України. Наприклад, таких як нерозень, гага, лежень, кулик-сорока, довгоніг, чоботар, зуйок морський, малий крячок, орлан-білохвіст та інших.

НАДІЯ НА ПРИРОДУ І ДБАЙЛИВІ РУКИ

Чи виживуть могутні дуби у Волижиному лісі, чи вціліє єдине в Європі «орхідне поле»? Ці та інші питання ставлять екологам журналісти та просто небайдужі. Всі свідомі, що спрогнозувати важко. Єдине, у чому одностайні фахівці, – про справжні наслідки захоплення півострова російськими загарбниками ми дізнаємося лише після його звільнення. Тоді ж стане можливим і повний підрахунок збитків, завданих природі Кінбурну.

Та вже можна стверджувати, що суми – колосальні.

- За супутниковими знімками можна досить точно визначити обсяги пожеж і пошкоджень, нанесених довкіллю вибухами і пересуванням військової техніки. За динамікою змін дозволяє спостерігати дистанційне зондування. З космосу добре видно, якої шкоди завдано і лісовим насадженням, і степам, і водно-болотним угіддям. І хоча остаточну суму зараз назвати неможливо, з упевненістю можна сказати, що вона буде обраховуватися мільярдами, – зазначає Олег Деркач.

Додає, що важливо підраховувати збитки за методиками, що відповідають світовим вимогам, щоби їх могли прийняти у міжнародних судових інстанціях.

Постає закономірне питання: скільки ж потрібно буде часу на відновлення природного середовища на Кінбурні? Науковці вважають, що для лісів знадобляться десятиріччя. І це – у кращому випадку, якщо кошти на це виділять одразу після звільнення півострова.

- Щодо заповідних степів, то ситуація ще гірша. Річ у тім, що досі вони ніколи не розорювалися, ґрунти тут дуже вразливі і після пошкоджень такого масштабу на їх відновлення знадобиться кілька десятків років, – наголошує пан Олег.

Уже сьогодні науковці розмірковують, яким шляхом відновлювати Кінбурн після війни. Свого часу для заліснення півострова масово використовувалася сосна, хоча вона не притаманна для даної місцини.

- Насамперед слід очистити територію, прибрати фортифікації, залишки військової техніки окупантів тощо. Не слід поспішати із залісненням територій, особливо з насадженнями сосни. Варто дати час, щоб природа сама відновилася – там де вона це зможе зробити, – каже Касьянов.

Він наполягає, що при післявоєнному залісненні заповідних територій наголос слід робити на місцевих породах дерев. Для Кінбурну це традиційні для нижньодніпровських пісків породи: береза дніпровська, вільха чорна, дуб черешчатий тощо. А ось, скажімо, акацію слід насаджувати не на природоохоронних ділянках, а тільки там, де є аграрна діяльність, для створення захисних лісосмуг.

- Звісно, Кінбурну завдано величезної шкоди. Та хотів би зауважити, що не все так критично. Особливо якщо враховувати, що вигоріли здебільшого штучні насадження – монокультури сосни. За правильних дій у довгостроковій перспективі це може мати навіть певний позитивний ефект. З'являється можливість відновлення піщаного степу і притаманних цій місцині колкових лісів, – запевняє науковець.

Він вважає, що масштабні пожежі сосни мають стати для нас своєрідним уроком: лісові насадження мають бути мозаїчним, без монокультури і з урахуванням як історичних особливостей ландшафту, так і змін клімату.

Усе почуте від фахівців наводить на думку, що «миколаївські багами» навряд чи залишаться такими, якими їх звикли бачити до повномасштабної війни. І все ж маємо тверду надію, що сонце, вітер, вода, час та дбайливі людські руки, зрештою, вилікують рани, які війна завдала Кінбурну. Але все це можливо лише звільнення півострова та й інших регіонів України від росіян.

Алла Мірошниченко, Миколаїв

Фото до публікації надані Костянтином Редіновим та Євгеном Касьяновим