Навіщо росіяни етапують кримських політв’язнів у віддалені колонії Росії
Наприкінці червня цього року кримського політв’язня Раїма Айвазова, незаконно засудженого російським судом до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, етапували з Ульяновська до Архангельської області РФ – до виправної колонії №21. Проте дізналася про це родина кримського татарина лише 30 липня. А за кілька днів до цього помер батько Раїма – 56-річний Халіл Айвазов. Він так і не дочекався звістки від сина.
Системну практику етапування кримських політв’язнів до незвичних кліматичних умов та якомога далі від рідних росіяни використовують від початку окупації півострова. Їм важливо подолати внутрішній спротив окупантам в Криму, а найнебезпечніших для них кримчан вони намагаються зламати в будь-який спосіб.
Уже в липні цього року росіяни етапували до різних пенітенціарних установ РФ ще п’ятьох бранців Кремля. Їх відправили до Архангельської області, Чувашії, Республіки Марій Ел. Все це – за тисячі кілометрів від рідного Криму. Тож шанси на побачення з рідними у кримських політв’язнів найближчими роками дуже невеликі. Ба більше, місце етапування одного з них – Ремзі Бекірова – взагалі досі невідоме.
Розлука з рідними, неможливість бачити їх, відчувати підтримку близьких, нечасті листи й рідкісні телефонні розмови тюремним зв’язком “Зонателеком” – унаслідок цього страждають цілі сім’ї.
Правозахисники вважають це одним з методів тиску росіян на незгодних з окупаційною політикою в Криму, який впроваджується всупереч всім нормам міжнародного права.
РАЇМ АЙВАЗОВ: ЧОЛОВІКА ЕТАПУВАЛИ ЩЕ ДАЛІ ВІД РІДНИХ
Кримськотатарського активіста Раїма Айвазова окупанти 10 березня 2022 року незаконно засудили до 17 років позбавлення волі у межах сфабрикованої кримінальної справи про “тероризм”. Згідно з вироком, п’ять років він мав провести у в’язниці, решту – у колонії.
Востаннє його батько Халіл Айвазов бачився із сином 2021 року – під час судового засідання в Ростові-на-Дону. Мав надію зустрітися з ним на довгостроковому побаченні після чергового етапу Раїма в іншу російську колонію, але не сталося.
Дружина Раїма Айвазова Мавіле розповіла виданню ZMINA, що ще під час етапування Раїму вдавалося час від часу коротко телефонувати й повідомляти про своє місцеперебування. Його везли через Ульяновськ, Казань, Перм, Ярославль… До останнього ніхто не казав, куди саме його відправлять для відбування покарання.
Лише після тижня невідомості Раїм зв’язався з рідними й повідомив, що дістався місця, де відбуватиме строк, який йому залишився: виправна колонія №21, Плесецький район, селище Ікса Архангельської області.
Коли кримського татарина тільки привезли до в’язниці в Ульяновську, Мавіле відразу написала заяву з проханням, щоб чоловіка перевели для відбування строку ближче до дому. Відповідь, традиційно, прийшла негативна. Навпаки, Раїма Айвазова етапували ще далі від рідних. Якщо раніше між ними було близько двох тисяч кілометрів, то зараз – три тисячі.
“На жаль, коли помер його батько, Раїм був на етапі, і до цього дня йому важко прийняти той факт, що батька більше немає в живих”, – розповіла дружина політв’язня.
РЕМЗІ БЕКІРОВ: ЗВ’ЯЗКУ З ПОЛІТВ’ЯЗНЕМ НЕМАЄ
Громадянського журналіста Ремзі Бекірова 10 березня 2022 року російський суд у Ростові-на-Дону незаконно засудив до 19 років позбавлення волі за “тероризм” і “підготовку насильницького повалення влади”. Він, так само як і Раїм Айвазов, перші п’ять років покарання мав відбути у в’язниці, решту – у виправній колонії суворого режиму.
Дружина Ремзі Бекірова Халіде розповіла, що її чоловік рік пробув у місті Єнісейськ Красноярського краю – це п’ять з половиною тисяч кілометрів від Криму. Зараз його взагалі етапували невідомо куди: кінцевий “пункт призначення” не назвали ні родині, ні навіть йому самому.
“Я писала заяву з проханням про те, щоб мені роз’яснили, але перша відповідь, яка надійшла від адміністрації в’язниці, де його утримували, була про те, що “третім особам таку інформацію не розголошують”. Я навіть свідоцтво про шлюб доклала до заяви, але ось бачите – виявилася третьою особою”, – каже жінка.
Водночас Халіде скерувала заяву до Федеральної служби виконання покарань РФ. Відповідь надійшла лише за три тижні: Ремзі знаходиться в СІЗО №1 Красноярська. Це тимчасовий розподільчий пункт, куди потім його відправлять – невідомо.
За весь час, що Ремзі Бекіров перебуває під вартою, жодного побачення з сім’єю у нього не було. Могли побачитися лише на судових засіданнях у Ростові-на-Дону.
“Підсудних тримають у таких скляних акваріумах, так би мовити. А ми у залі як слухачі. Ось тільки так через скло бачилися, спілкуватися нам не дозволяли”, – згадує Халіде.
Оскільки в Єнісейську чоловіка утримували на суворому режимі, йому можна було телефонувати родині лише один раз на рік. Буквально під кінець тримання у цій в’язниці він через суд домігся, щоб його перевели на загальний режим. За правилами, після цього він мав право на три дзвінки на місяць.
“Але через те, що у в’язниці нібито не вистачає персоналу, щоб виводити його до телефону, він телефонував раз на місяць, і то вже в останні місяці перед самим етапом”, – розповіла дружина бранця Кремля.
Загалом сам Бекіров і його родина після оголошення вироку були тривалий час у певному нерозумінні. Бо він був виписаний настільки незрозуміло, що навіть адвокати дивувалися, наскільки його можна було по-різному трактувати, згадує Халіде.
Незрозуміло було, чи входять роки перебування в СІЗО до тюремного строку в п’ять років, який йому призначили, чи ні. Тобто через рік в’язниці його етапують у колонію, чи всі п’ять років йому доведеться там пробути.
Ремзі й тут домігся через суд роз’яснення: чотири роки, які він провів у СІЗО, входять до п’яти років в’язниці. У червні 2024-го закінчився останній рік, в липні кримського татарина етапували.
Халіде намагалася домогтися, щоб Ремзі перевели ближче до дому.
“Я писала три чи чотири рази, поки він був у в’язниці, заяву до ФСВП з проханням перевести його ближче. Але щоразу мені надходили різні відповіді”, – розповідає жінка
Спочатку їй сказали, що перевести до Криму його не можуть, бо там “немає колоній для особливо небезпечних злочинців-терористів”. У наступній заяві вона просила перевести Ремзі до Краснодарського краю або Ростова. На це відповіли, що в цих та кількох інших регіонах РФ введений режим підвищеної терористичної небезпеки через війну з Україною.
“У наступній заяві обрала на мапі ту область, що не входить до цього режиму, – Ставропольський край. Відправила. Подумала, цікаво, яку відмовку вони вигадають цього разу? Мені вже відповіли, що такого роду заяви я можу писати лише після того, як чоловіка вже етапують до колонії. Якийсь абсурд”, – каже Халіде.
Відтепер дружина чекає, коли Ремзі дістанеться кінцевого місця етапування, тоді вона вчергове намагатиметься добитися його переведення ближче до дому.
Якщо ж чоловіка так і залишать за тисячі кілометрів від дому, побачення може відбутися нескоро. За рік, який він провів у Красноярському краї, дружина не змогла до нього з’їздити жодного разу. Жінка перенесла операцію в листопаді минулого року, до операції мала напади. Після операції пів року їй взагалі було заборонено перенапружуватись, переохолоджуватися.
“А Ремзі в Сибіру був, настільки далекий шлях з моїм здоров’ям абсолютно не дозволив мені його відвідати. Тепер маю післяопераційний період, гостру фазу. Якщо його далеко етапують, чи дозволить мені здоров’я далеко їздити”, – сумнівається жінка.
Співкамерника Бекірова, кримського політв’язня Арсена Абхаїрова, який перебував з ним у Красноярську та Єнісейську, етапували аж до Бурятії, каже вона.
“Це взагалі 7, 5 тисячі кілометрів від Криму. Тож ось не знаємо, чого чекати зараз. Діти живуть мрією. З’їздити, злітати до тата, побачити його”, – говорить Халіде.
РІЗА ОМЕРОВ: “Я БАЧУ НЕБО ТА СОНЦЕ, Я ЖИВИЙ”
Кримських татар батька та сина Енвера та Різу Омерових 12 січня 2021 року окупанти засудили до 18 та 13 років позбавлення волі в колоніях суворого режиму за звинуваченням в “тероризмі” на релігійній основі.
Енвера Омерова етапували з Владимирського централу, чоловік досі на етапі. Відомо, що його планували привезти для відбування покарання до міста Йошкар-Ола Республіки Марій Ел на початку серпня.
Дружина політв’язня Різи Омерова Севіль розповіла, що чоловіка в липні нинішнього року доправили з Мінусинська через Казань до колонії міста Цивільськ Чуваської Республіки РФ. Родина не чула його пів року – з грудня 2023-го.
Одразу після прибуття кримського татарина відправили на карантин, але дозволили зателефонувати рідним. Дзвінок тривав півтори хвилини, саме тоді чоловік повідомив, де зараз перебуває.
“Але перше, що він сказав: “Я бачу небо й сонце”, – розповідає Севіль. – Бо впродовж п’яти років за ґратами він був обмежений не лише у спілкуванні з людьми, а й майже не бачив живого світла. У нього був такий голос, коли він казав про небо… Навіть не знаю, як описати його стан у цей момент”.
Зате він тепер ближче до Криму, ніж раніше, гірко посміхається жінка: був за п’ять тисяч кілометрів, а тепер за півтори тисячі.
Рідні не бачили Різу впродовж п’яти років. Молодший син народився після арешту, тож він взагалі ніколи не бачив батька – лише на фотографіях.
“Буває, приходить нянечка у дитсадку на заміну й питає в малого: “Хто тебе забере додому, мама чи тато?” А той у відповідь: “У мене тата вдома нема, у мене є дідусь, а тато у в’язниці”. І починає плакати: “Але я його дуже сильно люблю, бачу його фотографії, мені мама показує”. Тут і нянечки, і виховательки починають плакати разом з ним. Уявляєте, який стрес для дитини?” – розповідає Севіль.
У старшого сина родини Омерових після затримання батька почалися серйозні психічні проблеми. Він кричав ночами, дуже лякався всього, що пов’язане з поліцією, військовою технікою, боявся навіть сирен швидкої допомоги.
Родині довелося працювати з приватними психологами, щоб вивести хлопця з цього стану, бо державні пропонували лише один вихід – покласти його в лікарню.
А ще після затримання батька у нього виникло ускладнення хвороби. Адже має вроджену ваду серця і стояв на обліку в кардіолога. До окупації був час, коли лікарі сказали, що вже можна зніматися з обліку, бо все налагодилося. Але після затримання Різи Севіль помітила, що в дитини знов синіє носогубний трикутник, вона почала втрачати вагу – тобто проблема повернулася.
“Нам сказали, щоб дитина уникала стресу. Але як можна зробити це, коли стрес навколо нас весь час? На запитання, коли батько приїде, я не можу відповісти. Чи відпустять його батька живим з ув’язнення, я теж не можу відповісти”, – розповідає Севіль.
Дітям дуже не вистачає батька, каже вона.
“Я намагаюся дати їм все, але ж не можна бути і батьком, і матір’ю одночасно. Комусь дуже легко сім’ю за кілька годин зруйнувати, вліпити по 15, 20 років ув’язнення за хибними обвинуваченнями. А наслідки для дітей дуже важкі”.
Жінка каже, що дуже б хотіла повезти дітей на побачення з батьком, хоч це й далеко.
“Щоб він їх побачив, тому що ти не знаєш, що зі мною може статися за якусь секунду. Або що з ним може статися, там точно ніхто не гарантує безпеку, й за життя наших чоловіків в ув’язненні там ніхто не відповідає”, – говорить Севіль.
Жінка сподівається, що можливість побачитися з Різою з’явиться вже невдовзі. Хоча це теж буде стрес для дітей, переконана вона:
“Мені хочеться їх відвезти, але я й боюсь цього. Щоб це не позначилося на психічному та фізичному стані нашого сина, у якого проблеми із серцем. Щоб молодший переніс потім стрес розлуки з батьком”.
Севіль вкотре наголошує: її чоловік, як і інші кримські політв’язні, не злочинець, не ґвалтівник, не вбивця, не скоював і не готував жодних терактів, не продавав наркотики… Він — звичайна людина, звичайний мусульманин. Але вліпити статтю дуже легко будь-кому, було б бажання.
“Дуже шкода, що політв’язні дізнаються про смерть своїх рідних та близьких в ув’язненні, не можуть бути на похованні. Нещодавно помер батько Раїма Айвазова, пішов на роботу й не повернувся. В лютому помер син Айдера Джаппарова, 13-річний Абдуллах. У нього було онкозахворювання, яке діагностували після арешту батька. Бабуся Різи померла, до самої смерті не знала про місцезнаходження свого онука та сина Енвера. Так не має бути”, – каже кримська татарка.
Вона досі сподівається на обмін, щоб усі політв’язні повернулися додому:
“Але боюся про це говорити будь-кому, особливо дітям, щоб не поранити їхнє маленьке серце, якщо так не буде. Я тільки благаю Всевишнього, щоб справедливість скоріше перемогла, і всі повернулися додому”.
Жінка часто уявляє, яким буде повернення чоловіка.
“Я йому казала, коли ти повернешся, я знов вдягну біле плаття й вийду за тебе заміж. А він сміється й питає: “А на якій машині поїдемо?”. “Немає різниці, хоч на ішаку у будь-який куточок світу, але, головне, поряд із тобою”, – посміхається Севіль.
Й за секунду зітхає: “Знаєте, як кажуть? Зовні я сталева броня, але всередині – втомлений воїн, розумієте? Але ми витримаємо все, бо ми родина”.
ВЛАДЛЕН АБДУЛКАДИРОВ І АЙДЕР ДЖАППАРОВ: СКЛАДНІ ЕТАПИ
Політв’язня Владлена Абдулкадирова, фігуранта “другої Сімферопольської групи у справі “Хізб ут-Тахрір” 11 липня 2024 року етапували у виправну колонію №21 Архангельської області. Установа знаходиться у селищі Ікса Плесецького району.
Раніше чоловіка утримували у в’язниці міста Єльця Липецької області РФ.
Як розповіла дружина бранця Кремля Гульзар, Владлен зателефонував родичам тюремним зв’язком “Зонателеком” і повідомив, що перебував у дорозі понад 70 годин, а весь етап супроводжувався вісьмома обшуками особистих речей.
Ще один кримський політв’язень, муедзин Айдер Джаппаров на початку липня нинішнього року прибув з в’язниці Верхньоуральська Челябінської області до виправної колонії №5 у Коряжмі Архангельської області РФ.
За вироком, чоловік мав провести у в’язниці три роки. За словами дружини Айдера, начальник в’язниці Верхньоуральська в червні 2022 року “не хотів приймати” політв’язня, бо той уже відсидів у СІЗО три роки і його мали відразу етапувати до колонії. Проте зробили це лише через два роки.
Російські силовики затримали Айдера Джаппарова в червні 2019 року в справі так званої білогірської групи “Хізб ут-Тахрір”. Його судили разом із сином та батьком Омеровими у справі про “тероризм”. А 12 січня 2021 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону призначив Джаппарову 17 років позбавлення волі.
У лютому нинішнього року через онкологічне захворювання помер син Айдера Абдуллах. Батько навіть не зміг поховати свого сина та попрощатися з ним.
ОКУПАНТИ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ДЕПОРТУЮТЬ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ ДО РФ, ЩОБ ТИСНУТИ НА НЕЗГОДНИХ – ЕКСПЕРТКА ZMINA
Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко переконана, що Росія систематично переміщує на свою територію незаконно затриманих громадян України, щоб далі їх судити та ув’язнювати. Якщо ж говорити по суті, то примусовою паспортизацією окупаційна влада у Криму намагається легітимізувати свої злочинні дії.
“Міжнародне гуманітарне право забороняє державі-окупанту імплементувати своє законодавство на окупованих територіях і судити людей за своїми законами. Таку політику РФ політв’язні і їхні рідні сприймають як злочини російської влади з метою продовження геноциду кримськотатарського народу і називають це “тихою депортацією”, – підкреслила Вікторія Нестеренко.
Вона пояснила, що окупаційна влада на півострові створює такі умови для життя цивільних, що всі незгодні з репресивною політикою РФ змушені або самі виїхати з півострова через ризик переслідування, або Росія їх засуджує і з часом депортує до російських колоній, що власне зараз і відбувається. Як результат таких злочинних дій Росії – більшість політичних в’язнів вже перебувають у колоніях та в’язницях на території РФ.
“Це ускладнює доступ до них для їхніх родин та адвокатів. Саме тому ми постійно говоримо про це на міжнародних майданчиках, наголошуючи, що необхідно максимально докладати зусиль та адвокатувати питання повернення наших людей додому”, – сказала правозахисниця.
Автор: Наталія Адамович
реклама