Чи Мюнхенська безпекова конференція відучить від безпорадності?
Мюнхенська безпекова конференція (MSC), 58-ма за ліком, після дворічної перерви знову збирає політиків і експертів, які 18-20 лютого обговорюватимуть у формальній та неформальній обстановці найбільш гострі кризи та виклики. Втім, «автор» однієї з найбільших криз у світі та точно найбільшої в Європі, а також низки інших «неприємностей», буде відсутній.
«Мюнхен» потрібний сьогодні як ніколи, ніколи ще не було більш важливої конференції, ніж ця, заявив Вольфганг Ішингер, який очолював MSC протягом 14 років і востаннє проведе її цього року.
Його команді нелегко далося рішення зібрати попри пандемічні обмеження та ще незавершену омікронну хвилю понад 500 представників політичної еліти, експертного бомонду та поодиноких журналістів. У «нормальні» роки в столицю Баварії запрошували до 2 тисяч людей, з яких майже половина – журналісти.
Утім, якісне наповнення конференції, схоже, вдалося зберегти: близько 30 глав держав і урядів, понад 100 міністрів (переважно оборони та закордонних справ), керівники ключових міжнародних організацій, зокрема, ООН, НАТО, ЄС, МВФ, Світового банку тощо.
Навіть за обмеженої кількості учасників буде досить складно забезпечити повну «безвірусність» заходу. Усім присутнім щоденно робитимуть ПЛР-тести, на що, за твердженням Ішингера, доведеться витратити сотні тисяч якщо не мільйони (!) євро, в той час, коли всі прийняття та інші розважальні заходи, які так прикрашали почесне зібрання, скасують.
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕСАНТ
Однак, деякі бенкети все ж матимуть місце. Так, Ялтинська Європейська Стратегія (YES) та Фонд Віктора Пінчука, що вже стало традицією, проведуть в суботу Український ланч. П’ятий за рахунком, він відбудеться під гаслом «Безпека Європи вирішується в Україні».
Дискутувати та дегустувати будуть історик і авторка Енн Епплбаум, міністри закордонних справ Швеції Анн Лінде, Данії Єппе Кофод та Канади Мелані Джолі; міністр оборони Швеції Петер Гультквіст. Серед «ексів» – колишній глава Пентагону генерал Джеймс Меттіс, колишній директор Центрального розвідувального управління США генерал Девід Петреус, колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес та колишній спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер. Колишні, але далеко не списані з рахунків експерти.
Поки не повідомляється, чи буде присутнім на ланчі президент України Володимир Зеленський. Цілком можливо, адже він буде виступати з трибуни конференції цього дня.
Панель за участі українського лідера організатори назвали «Перманентна криза Європи: Україна та європейська безпека». Модерувати, що цікаво, буде зіркова редакторка CNN Крістіан Аманпур. Саме вона модерувала мюнхенську прем’єру Зеленського 2 роки тому, і в них добре тоді вийшло.
Звісно, український «кейс» – один з основних безпекових на сьогодні. Отже обговорюватися він буде не лише на названих заходах. На полях конференції планується організація цілої низки дипломатичних зустрічей, присвячених ситуації навколо України. Зокрема, міністр закордонних справ ФРН Анналена Бербок планує провести переговори «нормандської трійки» – з колегами з України та Франції. Зрозуміло, тут основною темою буде реалізація Мінських угод. Берлін дуже «збудився» після візиту канцлера Шольца в Київ, де він отримав обіцянки, які можуть, з його точки зору, просунути процес.
Окрім того, українське питання планується обговорити в колі очільників дипломатичних відомств ФРН, Франції, Великої Британії та США.
Бербок також, як передбачається, організує зустріч голів МЗС країн групи G7, у якій Німеччина наразі головує.
ЗАРУЧНИКИ «СПУТНИКА» ТА УПЕРЕДЖЕНОСТІ
«Мюнхен» потрібний багатьом, але аж ніяк не російським політикам.
У Мюнхені розраховували на їхню участь, на те, що відбудеться відкрита дискусія і будуть представлені аргументи та погляди різних сторін.
Путіну було направлено особисте запрошення. Коли стало зрозуміло, що він не прилетить, залишалося сподівання, що очільник Кремля хоча би підключиться в режимі відеозвернення. Але Путін, промову якого з трибуни Мюнхена-2007 нерідко називають поворотною точкою у відносинах Москви з колективним Заходом, відмовився і від цієї можливості «повторити». Мабуть, вирішив, що його «мюнхенська промова» має увійти в історію як одиничний «перл». Він, до речі, за ці 15 років так більше й не був у Мюнхені.
Зате регулярно був глава МЗС РФ Сергій Лавров. Цього разу не приїде й він. І міністр оборони не приїде, і парламентарії, й ще низка тих, кому були надіслані запрошення. «Сподіваюсь, що ми в Мюнхені говоритимемо не лише про Росію, але з Росією», – говорив Ішингер ще кілька днів тому. Марне сподівання.
Отже, все виглядає так, що вперше за 20 останніх років російські офіційні особи взагалі не будуть представлені на найбільш авторитетному безпековому форумі. А неофіційні, хто хотів приїхати, не зможуть це зробити, бо в ЄС уперто не визнають першу в світі вакцину проти коронавірусу.
Ішингер поінформував, що організатори змушені були домовлятися про те, аби для деяких гостей, які щеплені вакцинами, не визнаними ЕМА, були зроблені винятки, але ж це залежить, зрозуміло, від рівня гостя.
Ішингер, схоже, сумує через російський «бойкот», але розуміє небажання політиків із РФ бути присутніми при тому, як їх, за його ж словами, «будуть підсмажувати 15 американських конгресменів». При цьому старий дипломат категорично не погоджується із твердженнями, що конференція, мовляв, перетворилася на «антиросійський форум», як про це голосять у Москві.
BACK TO 1997 – КРИМСЬКИЙ АСПЕКТ
Щоправда, сам Ішингер останнім часом регулярно дратував Кремль, на адресу якого зробив чимало достатньо гострих критичних заяв. (Справедливості заради треба додати, що й на адресу офіційного Берліна також, зокрема, через небажання Німеччини надати Україні оборонну зброю).
Зокрема, звернув увагу на те, про що в Москві явно забули, коли вимагали повернутися до «статусу-кво» 1997 року.
«Коли я зараз чую, що Російська Федерація каже: «Ми маємо все повернути до стану 1997 року», чи означає це, що Крим знову повертається в Україну? Чи це означає лише, що Захід має повернутися до того стану, а Росія нічого не повинна робити?» – заявив Ішингер журналістам на брифінгу на початку тижня в Берліні. Погодьтеся, елегантне нагадування. Чому ми про це не дискутуємо?
Чи, наприклад, такий пасаж: «Я не вважаю особливо складним сигналізувати російській стороні, що ми, звісно, не хочемо ставитися до України інакше, аніж до тих країн Східної Європи, які стали членами НАТО після 1997 року, …а російська сторона зі свого боку має бути готова взяти на себе відповідні зобов'язання, наприклад, на такі теми, як Калінінград». Що ж: торгуватися так торгуватися, ставки мають бути рівними.
…У Європі йде війна і є загроза великого військового конфлікту, заявив Ішингер перед початком конференції. Світ стоїть перед багатьма викликами та кризами, а також перед загрозою нової війни, що загострює почуття безпорадності, йдеться у доповіді Мюнхенської безпекової конференції-2022 під назвою «Змінити хід подій: Відучитися від безпорадності» (Turning the Tide – Unlearning Helplessness). Автори доповідей, які готуються щороку, відомі своєю креативністю щодо назви: позаминулорічна, приміром, називалася «Відсутність Заходу» (Westlessness). Креативністю та певною мірою розгубленістю, адже стверджують, що Європа часто втрачає віру в свою здатність впливати на глобальні події, що «Європа виглядає політичним карликом на світовій арені», що загалом перед лицем викликів сьогодення ліберальні демократії виглядають «особливо пригніченими та безпорадними» у той час, як автократичні уряди часто демонструють упевненість і рішучість.
Але ж однією із цілей конференцій, подібних Мюнхенській, якраз і є згуртувати демократії та показати їхню рішучість відстоювати свої цінності, протиставити їх автократіям, захистити світовий порядок. Росія виходить з міжнародних договорів і усталених діалогових форматів. Навряд чи сидіння за новою «залізною завісою» піде їй на користь, хоч що б вони там у Кремлі говорили.
Ольга Танасійчук, Берлін
