Відновлення Київщини: нові мости, садочок з басейном та «Шанхай», який став євровулицею
Укрінформ вже рік відстежує, як після нетривалої окупації ворогом триває відновлення міст і районів Київщини. Про те, як відбудували чи не найбільш відому вулицю у світі у містечку Буча, ми розповіли тут.
Про те, як зацвів тюльпанами ландшафтний парк, де росіяни під час окупації влаштували базу, ми раніше писали тут.
Про те, як живе село, що прийняло на себе воду з-під підірваної заради інтересів оборони столиці дамби, писали у цьому репортажі.
Київщина стає унікальним регіоном, де відновлення триває ще під час війни і де повстають з попелу тисячі об’єктів. Ми вирішили продовжити наші мандрівки відбудованими містами столичної області, запланувавши собі наступним – Ірпінь. Міста-супутники, які першими прийняли бій при обороні столиці, напівзруйновані або знищені вщент вулиці, кожна із своєю трагедією звірячих вбивств та катувань, знову розквітають попри постійні повітряні тривоги.
Вони наче підтверджують і репутацію країни, і нашу здатність облаштовувати власне життя навіть під час війни.
Перед поїздкою у місто Ірпінь, де у 2022-му постраждало 70% житлового фонду, ми побували у очільника Київської обласної військової адміністрації Руслана Кравченка та поставили кілька запитань. Просто, щоб спробувати побачити повну картину відродження нашого регіону. А після розмови разом із командою адміністрації та британськими журналістами проїхалися об’єктами Ірпеня. Власне, наші враження та думки очільника області і стали основою матеріалу, де картини відбудованих об’єктів чергуються із узагальненнями та цифрами від керівника області.
Вже в машині чуємо сигнал повітряної тривоги, і британці (так прописаний протокол поведінки) дисципліновано відкладають старт поїздки. За пів години (цього було в той день достатньо нашій ППО) ми вирушаємо.
ЧОТИРИ МОСТИ ЗРОБЛЕНО, ЩЕ ТРИ РЕМОНТУЮТЬСЯ
Ми їдемо в Ірпінь по «Варшавці». Цією дорогою я верталася у столицю після евакуації у травні 2022 року. Автобус тоді обережно рухався переправою. Тепер я бачу тут майже мирний сюжет – відбудовані заправки, супермаркети. Ми минаємо міст через річку Ірпінь, там вже відкрито обидві смуги, в обидві сторони. Кілька хвилин тому голова Київської ОВА Руслан Кравченко розповідав, що на сьогодні відновили транспортне сполучення по всіх пошкоджених та зруйнованих мостах області. Відновлення почали одразу після звільнення. Облаштовували тимчасові мости, переправи або організували об’їзди. Повністю відновили 4 мости (силами інженерних військ ЗСУ).
Капітальний ремонт – це ще три мости: Гостомель – Берестянка – Мирча, Яблунівка – Перевіз, Калита – Бервиця, ще триває.
Ми в’їжджаємо в Ірпінь на Гостомельське шосе. Це саме та вулиця, на якій йшли страшні бої, цією дорогою проривалася російська орда. І це тепер вулиця-символ: саме тут орду і зупинили. Цілий мікрорайон руйнувань після звільнення став мало не місцем паломництва західних лідерів та іноземних журналістів.
«Філософія відновлення», за словами Руслана Кравченка, була така: після ремонту об’єктів критичної інфраструктури «протягом 2022 року проводили так звані «легкі ремонти» – це відновлення пошкоджених вікон, дверей, часткове відновлення покрівлі. Це робилося, щоб в максимально стислі терміни повернути якнайбільше людей до своїх домівок. У 2023 році почали капітально ремонтувати та будувати з нуля ті об’єкти, де легке відновлення було неможливим.
За словами очільника області, при тому, що ворог продовжує свої атаки і зростає кількість пошкоджених споруд, з понад 29 тисяч об’єктів (левова частка – житло) відновили повністю та частково зі збереженням функціонального призначення майже 17 тис. об’єктів, серед яких понад 15,3 – багатоквартирні та приватні будинки.
БУДИНОК, ЯКИЙ ВІДВІДАВ МАЛО НЕ ВЕСЬ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІСТЕБЛІШМЕНТ
Ми зупиняємося біля будинку на Гостомельському шосе, 24/1. Це Ірпінські Липки, модний район. На фоні цього будинку фотографувалися мало не всі прем'єр-міністри європейських держав. Будинку, який кілька разів переходив з рук у руки – то воїнам ЗСУ, то ворогу. А після того, як росіян відігнали від Києва, було прийнято рішення його не зносити, а ремонтувати.
Ми разом з британцями піднімаємося ідеально поремонтованими сходовими маршами на дах, звідки відкривається неймовірний та дуже «історичний» краєвид.
Будівельники хотіли показати нам, як майстерно поремонтовано покрівлю, а я натомість вглядаюсь, звідки перли росіяни, де Гостомельський аеропорт. Цей будинок «особисто» був учасником найзапекліших боїв і наче сам став символом незламності. Окремі його секції (будинок довгий) досі ілюструють, що лишили після себе росіяни, чорні стіни, пробитий дах. Це стратегічно важлива висота, звідси відкривається вид і на ірпінські околиці, і на столицю на видноколі. Трохи далі від нашого «спостережного пункту» лежить приватний сектор, який нагадує мурашник. Незважаючи на зиму, там все будується.
- Це крило було повністю зруйноване, фасади, покрівлі, ремонтуємо коштом UNITED 24, – розповідає виконроб Сергій Єрохін, який далі проводить нас у поремонтовані майже помешкання, – у цих будинках господарі частенько навідуються жильці – подивитися, як йде ремонт. Дехто дуже задоволений, дехто скаржиться, що повільно...
Втім, керівник області годиною раніше поміркував і на цю тему: «Сьогодні багато дискусій навколо того, чи потрібно відбудовувати під час війни. Адже ворог не припиняє атаки.
Коли відвідуєш громади, спілкуєшся з людьми, розумієш, що вони хочуть повернутися до своїх осель і бажають скорішого відновлення.
Звісно, що відбудувати таку кількість пошкодженого так швидко, як би хотілось – не вдається. Бо це колосальні кошти».
ВУЛИЦЯ, ЯКА ОБІЦЯЄ СТАТИ ДРУГИМ «ЗРАЗКОВИМ КЕЙСОМ» КИЇВЩИНИ
Ми виходимо. Наші колеги продовжують знімати відновлені багатоквартирні будинки, а ми вирішили пройти напроти – на вулицю Багірова, де «на повних парах» відновлюються будинки приватного сектору. Це друга вулиця (перша по вул. Вокзальна в Бучі, про яку ми писали у попередньому матеріалі), яка, за словами керівника області, має стати «зразковим кейсом» відновлення регіону. «Зразковий кейс» означає здійснити комплексну відбудову за принципом «зробити краще, ніж було». Вона робиться за кошти обласного та місцевого бюджетів, ЮНАЙТЕД 24, Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, фонду GEM, інших приватних фондів.
Те, що ця вулиця буде краще, ніж була, ми почули від місцевого жителя, з яким поспілкувалися на ній же.
- Цей район до війни називався «Шанхай» через хаотичну забудову, негарні прибудови, якісь курники, – розповідає нам Сергій Новицький, – під час війни вулицю було зруйновано вщент. Ми з сусідами мали будинок на чотири родини і сиділи в підвалі, бо обстріли були страшні. Коли поруч падає бомба в 500 тонн, здригається все. Ми після звільнення буквально стояли на руїнах… Але потім почали приїжджати політики іноземні, наші, все закрутилося. Тепер нам будують чотири будинки замість одного.
А я живу поки тут у модульному будинку, який подарували нашій сім’ї західні благодійники. Чекаємо, коли добудують.
Ми йдемо вулицею Багірова. У цей теплий лютневий день тут всюди йде будівництво. Біля кожного подвір’я стоїть плакат з кольоровим фото, як виглядатиме цей будинок (строки завершення обіцяють різні: від вересня – до грудня).
Ми підходимо до одного з будівельників, просимо провести нам маленьку екскурсію.
Сергій Ткачук (так звати виконроба) погоджується і веде нас вулицею далі. Каже, що тут працює кілька будівельних фірм, а «його» тут вісімнадцять будинків.
- Ми тут з серпня працюємо, люди задоволені, бо вони будинки на таких міцних фундаментах отримають, що раніше і не мріяли. Метраж помешкань такий самий, як був до війни, але ж воно все нове буде, і бачите які гарні паркани, – каже Сергій Ткачук, – а ми милуємося рожевими та пастельними тонами фотографій проєктів, кожна з яких розташована перед подвір’ям.
- Пам’ятаю, як на кілька днів виїхав, то мені жителі вулиці почали дзвонити, бо боялися, що я взагалі поїхав, – продовжує пан Ткачук. – А деколи приходять і просять, мовляв, поставте вікно в інший бік, а я тоді кажу: поки не пізно біжіть у проєктно-кошторисне бюро та просіть їх змінити, нам без різниці.
Сергій Ткачук каже, що будують вони за бюджетними розцінками і радіють, що є робота. Кажуть, що люди, з одного боку, тішаться, з іншого – цікавляться сумами видатків, рахують вартість доріг та мосту. Але Сергій запевняє, що тут так часто приїжджають комісії та донори...
До слова, про контролюючий орган – спостережну раду з питань відбудови за участю представників міжнародних інституцій, громадських організацій, незалежних експертів – нам розповів і Руслан Кравченко.
«Прозорість та публічність – вимога людей та міжнародних партнерів. Оголошуєте тендерну закупівлю, яка може викликати резонанс, не чекайте поки виникне скандал та почнуть звинувачувати у корупції. Одразу комунікуйте з людьми, пояснюйте важливість і доцільність закупівель і чому саме за такими цінами. На це налаштовую всіх – підрозділи КОВА, райони громади... Багато проблемних питань знімаємо під час комісійних перевірок обʼєктів відновлення. Долучаємо правоохоронців, громадськість, міжнародні організації. Такий собі «душ» для всіх учасників відбудови, – розповів нам очільник області, коли ми спитали про особливості відбудови. – Розуміємо, де є до нас претензії, як до влади, де винен підрядник, де треба правоохоронцям взяти на контроль певні питання. З деякими підрядниками, які не виконують зобовʼязань та суттєво зривають терміни відновлення, договори вже розірвали. Відновлення під постійним наглядом правоохоронних органів. Для розуміння – торік правоохоронці Київщини розслідували 90 кримінальних проваджень за фактами заволодіння бюджетними коштами. Йдеться про відбудову пошкоджених інфраструктурних об'єктів. Без такого багатоступеневого контролю, на жаль, не обійтися, якщо хочемо якісно та вчасно відбудовувати».
ДИТЯЧИЙ САДОЧОК З БАСЕЙНОМ...
Нам подзвонили колеги, бо мали їхати на наступний об’єкт – дитячий садочок «Веснянка». Відбудовані школи та дитячі садочки – мої улюблені об’єкти у зруйнованих війною громадах. «Веснянку» будуть практично з нуля. Росіяни певно не шкодували авіабомб при захопленні міста. Але немає точнішого маркера, що місто оживає, аніж пологовий будинок, дитячий сад та школа. А відбудовувати було що. Бо росіяни переважно в дитячих садках та школах робили свої лігвища.
Руслан Кравченко розповів, що масштабах столичної області з 239 шкіл та дитячих садочків – 198 вже відновлено повністю та частково, а з 136 обʼєктів закладів охорони здоров’я повністю та частково відновлено 109.
«Веснянка» ще в процесі будівництва, але це той самий об’єкт, який має бути кращий за попередній, зруйнований росіянами. І не лише тому, що він буде новий.
Він розрахований на 300, а не на 160 дітей. Тут буде басейн для малюків. Дуже просторі кімнати для груп. І, даруйте за епітет, який характеризую час, – розкішне бомбосховище. До слова, коштом Фонду ліквідації наслідків збройної агресії в области облаштовують 13 укриттів. Зокрема, для 9 шкіл, 3 садочків та 1 громадської будівлі. За кошти обласного бюджету – ще 8 укриттів. Із них 4 – для шкіл, 2 – садочків. По 1 для закладу культури та закладу надання побутових послуг, – розповів Руслан Кравченко. – Всі новооблаштовані укриття мають подвійне призначення. В час, коли немає уроків, там можна проводити спортивні секції чи гуртки. Наприклад, в одному з таких укриттів у Юрівці (Гатненська громада) навіть вже проводили відкритий Чемпіонат Київщини з настільного тенісу серед дітей. Зразкове новооблаштоване укриття наприкінці минулого року відкрили і в місті Українка».
Керівник області, не приховуючи гордості, казав, що вважає, що Київщина будує найкращі укриття в Україні, які стають прикладом для наслідування в інших громадах та регіонах.
У цей садочок вже є запис. Не дивно, бо на фото проєкт виглядає прекрасно.
Ми завершували поїздку і вже сідали по машинах, але тут знову пролунав сигнал тривоги.
І з авто британців вийшов журналіст та його супровід.
- Ну раз тут є таке прекрасне бомбосховище, то можемо там і перечекати? – спитав журналіст.
Ярослава Міщенко, Київ-Ірпінь-Київ
Фото Володимира Тарасова
