Наприкінці липня банки видали перші позики бізнесу та домогосподарствам для побудови власних мініелектростанцій за державними програмами пільгового кредитування. Пільгу для населення надає держава, повністю сплачуючи відсотки за кредити на купівлю обладнання для сонячних, вітрових електростанцій. Народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Сергій Нагорняк у бліц-інтервʼю Укрінформу наголошує на потребі подальшого розвитку та спрощення таких програм. І запевняє, що держава виконає свої зобовʼязання.

- На третьому році війни пільгові державні програми кредитування стали чи не головним драйвером фінансового ринку. До того ж уперше, мабуть, в історії незалежності держава гарантує потенційному позичальникові повністю оплатити відсотки, тільки б той узяв кредит. Йдеться про кредити населенню до 10 років на побудову власної генерації під 0% на купівлю сонячних панелей, вітрових установок. Як ви вважаєте, чи закриє програма потребу населення повністю? Скільки ресурсів на це знадобиться?

- Програма кредитування для фізосіб на купівлю станцій ВДЕ є важливим кроком для поліпшення ситуації з енергозабезпеченням для споживачів. Можливо, вона не змінить ситуації кардинально, бо навіть з використанням сонячних електростанцій виникає питання, а як споживачу бути взимку. У програмі, наприклад, відсутні геліосистеми для нагріву та теплові насоси, які б забезпечували людей насамперед теплом, а не електроенергією у зимовий період. Тому, вважаю, програму варто спрощувати в деяких аспектах, щоб вона отримала більше поширення.

Але потрібно враховувати й ризики, які вона може спровокувати.  Наприклад, Постановою НРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» не визначається детальних умов встановлення сонячних електростанцій на обʼєктах нерухомості. Простіше кажучи, є ризик того, що активне нарощування «парку» сонячних панелей населенням може перейти в хаотичне їх розміщення на балконах багатоквартирних будинків, як це вже ми маємо із системами кондиціонування чи супутниковими антенами.

Окрім того, якщо пільговою кредитною підтримкою різко «розігріти» ажіотажний попит на сонячні електростанції, то може виникнути проблема з їх пропозицією на ринку. Сьогодні це обладнання переважно імпортується, і під час замовлення доводиться чекати кілька місяців на доставлення. Окрім цього, помітне його здорожчання. Але, зрештою, ці ситуації не будуть якимись критичними для розвитку програми пільгового кредитування. Кабмін вже передбачив певні механізми здешевлення енергоімпорту, скасувавши ввізні мита та ПДВ.

- Як думаєте, чи не виникатиме спокуса в банків зловживати рівнем кредитних ставок, якщо держава гарантує її стовідсотково?

- Це малоймовірно. У постанові №673 Кабінету Міністрів України, якою затверджено порядок надання фінансової державної підтримки фізичним особам, що встановлюють у власних домогосподарствах генерувальні установки, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, визначено єдині умови для всіх банків, і постанова є базовою для визначення ними відсоткових ставок.

Я обговорював з експертами з питань енергоефективності та представниками банків деякі аспекти, прописані у постанові. Безумовно, їх думки різні. Щодо ставки, то вона визначається із розрахунку тримісячного uird+7% (від англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб – індикативні ставки, які розраховує компанія Thomson Reuters за методикою, розробленою спільно з НБУ, – ред.). Тобто сьогодні пільговий «енергетичний» кредит для громадян коштуватиме державі трохи більше ніж 20%. Але ця ставка динамічна, і отже, у разі зниження ставок за депозитами відбудеться і зменшення обсягу компенсації з державного бюджету.

- Є думка, що пільгове кредитування за державною програмою дещо розхолоджує ризик-менеджмент банків, і вони починають більше видавати й більше спонукати клієнтів до отримання таких кредитів, аніж до власних комерційних програм кредитування.

- Банки кредитують коштами, які зібрали з ринку, а отже, несуть ризик за невиплату клієнтом кредиту загалом. Я не думаю, що з боку банків буде надаватися якась перевага до просування саме пільгових кредитів, бо зрештою факт компенсації ставки з державного бюджету не вирішує питання із залученням банком ресурсів для можливості такого кредитування.

Якщо ж говорити про доступність фінансування, то програма для позичальника не така вже й дешева, як може здатися. Бо навіть коли держава покриває процентну ставку, за самим кредитом треба буде платити тіло кредиту. А це тисячі гривень і серйозне фінансове навантаження для пересічного українця. Тому попит на цю програму може виявитися нижчим, ніж очікувалося.

До того ж певну проблему створює фіксація верхнього порога кредиту на сумі 480 тис. грн, адже вартість обладнання збільшилася через певний ажіотаж на встановлення сонячних електростанцій. І тому частина позичальників може й не вкластися у бюджет побудови власних енергетичних потужностей.

- Як зберегти сталість пільгових умов кредитування такий тривалий час? Адже будь-які проблеми з виплатами гарантованих державою компенсацій знову означатиме підрив довіри до держави. Чи не станеться так, що люди наберуть кредитів, припустимо, під нинішні 20%, а за кілька років їм скажуть, що в бюджеті немає коштів на відшкодування відсотків?

- Побоювання щодо виконання зобовʼязань з боку держави за цією програмою є зайвими. Навіть попри значний бюджетний дефіцит зобовʼязання за іншими подібними програмами успішно виконуються, і ніхто не збирається скорочувати фінансування за ними. Важливо, що держава навіть у цей складний час пропонує різні рішення у сфері енергетики. Окрім того, я не думаю, що буде надзвичайний ажіотаж на цю програму з боку населення, оскільки багато фізичних осіб, які мали фінансову спроможність купити і встановити сонячні електростанції, вже зробили це.

- Наскільки активною, на ваш погляд, залишиться підтримка донорів у питаннях забезпечення енергонезалежності та ефективності?

- Підтримка донорів надзвичайно важлива як для відновлення генерації, так і для заходів з енергоефективності. Цілком можливо, що для деяких проєктів із встановлення сонячних електростанцій для комунальних та соціальних обʼєктів потрібно буде залучити допомогу іноземних партнерів. Але важливий процес адміністрування таких рішень. Треба комунікувати з місцевими органами влади, почути, що вони думають і як бачать ці процеси.

Наприклад, нещодавно на моє запрошення керівник USAID Проєкт енергетичної безпеки Майкл Трейнор відвідав Черкаси, де разом з делегацією USAID, міським головою Анатолієм Бондаренком, директором комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Павлом Карасем ми ознайомилися з роботою когенераційних машин, які надали Україні за однією з програм USAID. Завдяки когенераційним машинам місцеві теплоенергетики генерують для власного використання та продають на ринок таку дефіцитну нині електроенергію. А це прибуток підприємства, який дає змогу проводити подальшу модернізацію обладнання та частково здешевлювати собівартість послуги теплопостачання. Загалом протягом останніх шести років завдяки енергомодернізації Черкаситеплокомуненерго удвічі зменшили споживання електроенергії, а порівняно з показниками з 2008 року вдвічі зменшили споживання газу. Якщо для фінансування подібних проєктів долучаться також банки та держава зі спільними пільговими програми кредитування, то згодом тепловики стануть активними гравцями ринку розподіленої генерації і постачальниками електроенергії. А це крок у бік зміцнення нашої енергосистеми. Сьогодні під час лібералізації тарифної політики важливо пояснювати бізнесу й людям, які кроки допоможуть їм заощадити гроші, як економити свої ресурси та державні.

Марина Нечипоренко, Київ
Фото: пресслужба депутата