Путін в Сочі: Сеанс масованої обробки німецького бізнесу
Це вже традиція: з кінця вересня і майже на два місяці Володимир Путін кидає набридлу Москву і приймає усіх своїх гостей в Сочі, де розважає публіку та намагається переконати, що він “білий та пухнастий”. І от знову - спочатку перед Пу пройшла галерея президентів вже міцно забутого Україною СНД, у яких “чергово” пройшов щорічний самміт. А от вчора сталася непересічна подія: до Путіна завітали представники великого німецького бізнесу. І це має свій особливий сенс.
Посил фрау Меркель: вони до мене приїхали, начхавши на твої санкції!
У Сочі приїхали не рядові капіталісти, а керівники найбільших приватних компаній, наприклад - Bauer, Metro, Linde, Wintershall, Knauf. «Постраждалий» через незаконно поставлені до Криму турбіни Siemens надіслав рядового члена правління. Присутніми також були німецькі партнери РФ з прокладання газогону “Північний потік-2”. Тобто, що казати, це ті, хто реально впливає і на європейську, і на світову економіку.
Путін почав з констатації стану російсько-німецьких економічних відносини. Судіть самі: обсяг товарообігу за 2016 рік досяг 40,7 млрд. доларів, прямі накопичені інвестиції німців у Росію складають вже 18 млрд. В поточному році торгівля зросла вже на 25%, а інвестицій прийшло більше ніж 200 мільйонів доларів, на теренах РФ діють більше 5 тисяч підприємств, на яких працюють більше 270 тисяч громадян Росії, обіг цього сектору нібито перевищує 50 млрд. тих самих доларів. Звісно, Путін, може, й збрехав - хтозна? Але навіть якщо реальні цифри скромніші, треба зауважити: все це статистика в режимі санкцій, і як бачимо їх ефект достатньо відносний. Санкції закладені на політичному рівні, вони погоджені із керівництвом ЄС. Тобто, це такий собі загальний сигнал, який хоче надіслати Росія Європі: спонукання до припинення агресії нічого не дало.
Наскільки це відповідає дійсності – це навіть не питання, санкції боляче б’ють по Росії не лише в економічному, а й у моральному плані. Це все доведені факти. Але є ж такий картярський прийом - блеф. Що потрібно продемонструвати Путіну? А щоб усім, в першу чергу канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, було наочно видно: от ви там із своїми санкціями, а ми - продовжуємо працювати з вашим бізнесом, і всі тільки й мріють як би ваших набридлих санкцій позбутися. І чим далі, тим складніше Меркель переконувати своїх капітанів економіки у правильності такої політики. Ще дружні стосунки Путіна з попередником Меркель Герхардом Шрьодером заклали принцип: німцям у Росії завжди відкриті двері. От і стали можливими, навіть під санкціями, усі ці величезні обсяги, що наведені вище. Тобто, що виробникам турбін та електроніки із Siemens, що торгівельним мережевикам із Metro - у Росії комфортно, навіть якщо їх напряму підставляють, як було з тими самими турбінами. Гроші в кишені, і це - основне... Отака мораль та цінності.
А до того варто додати, що, зазвичай, подібні форуми ділових людей все ж таки проводяться як частина в програмі державних візитів, коли присутні керівники держав, а потім підписуються відповідні документи під державні ж гарантії. А ця зустріч - виклик, Путін сигналізує Меркель: от дивися, я покликав і вони, не сильно перебираючи твоїми «політесами», усі й приїхали, щоб мене, а не тебе слухати.
Щодо конкретних результатів зустрічі інформації наразі нема, окрім доволі дивної - про подарунок Путіну до недавнього день народження у вигляді іменної футболки центрфорварда німецької збірної (прозорий натяк, чи не так?) та чомусь статуетки Льва Яшина. А ще акціонери будівництва “Північного потоку-2” запевнили, що продовжать будувати. І все. Ця відсутність як гучних заяв про “черговий прорив економічної блокади та санкцій” та “шалену зацікавленість” німців у співпраці із Росією налаштовує на певні роздуми. І складається враження, що розмова за закритими дверима була дещо про інше…
Як «вільних демократів» зробити «не вільними»
Зустріч проходила не просто без участі канцлера Меркель та представників німецького уряду, а до того ж в обставинах, достатньо для Меркель несприятливих. Нещодавно її партія ХДС/ХСС хоч і виграла вибори до Бундестагу, але ані «однопартійно», ані навіть у союзі із вільними демократами більшості скласти не виходить. Тому доводиться вперше в історії ФРН проводити перемовини про коаліцію одразу на трьох - ХДС/ХСС, ліберали та “зелені”. А у партій, особливо тих, що стануть партнерами Меркель, достатньо різні позиції з багатьох питань, і це створює умови для маневру й забезпечення впливу на програму та поточну політику майбутньої коаліції.
Політика нині - це не просто, згідно з класиками, концентроване відображення економіки. В західному світі більшає прикладів, коли люди з великого бізнесу приходять на найвищі посади в різних країнах. Приклади Трампа, Макрона, Порошенка - саме про це. Вплив великого бізнесу на партії також не секрет, а фінансування тих чи інших проектів - може залежати від інтересів та уподобань знов-таки представників бізнесу. Що, як повітря, потрібне Путіну? Звісно - відміна чи значне послаблення санкцій, а передусім - руйнування єдності Європи щодо цього питання і взагалі. З політичної точки зору це шанс познущатися над ініціаторами санкцій, серед яких фрау Меркель грає роль головного диспетчера. З економічної боку - гостей де-факто цинічно запрошено заробляти гроші в Росії, але під контролем місцевих та з відповідною “долею”, що йде по кишенях у Кремлі та навколо. А що? Працювали ж так десятиріччями - і нічого!
«Політично» поки у Путіна нічого не виходить. Санкції як були так і залишаються. А коаліція в Німеччині вибудовується для Росії зовсім не ідеальна: партія Меркель і “зелені” щодо продовження санкцій налаштовані рішуче. Але “слабкою ланкою” є вільні демократи. Під час виборчої кампанії їх керманич Крістіан Лінднер робив заяви «з душком», мовляв, давайте вимагати від Росії тільки врегулювання на Донбасі, а Крим - відкладемо на майбутнє, коли складуться умови. І от тепер, саме Лінднер має всі шанси очолити міністерство закордонних справ. Звісно, хоч нам і не звикати (один лише нинішній очільник німецького МЗС Зігмар Габріель чого вартий), ситуація може скластися незручна і для позиції ЄС, і для інтересів України.
Розрахунок Путіна прозорий: вільні демократи - партія, електорат якої це, переважно, люди пов’язані з приватним бізнесом, саме його інтереси вона відстоює. Фінансування партії німецьким бізнесом на недавніх виборах було щедрим, що й дало можливість значно оновити керівництво та партійний бренд та взяти 10,8% голосів виборців (для порівняння - 5 років тому ця партія взагалі не потрапила до бундестагу з 4,7%). Тож вплинути на Лінднера для бізнесу – це реально, і Путін цілком міг про це попросити на зустрічі у Сочі.
А “зелені”, до речі, завжди були партнерами соціал-демократів, а не ХДС/ХСС. Тому, як знати, може в Кремлі визрів план і щодо «свіжого» керівника “Роснєфті”, товариша Шрьодера, екс-канцлера і соціал-демократа, який зможе впливати на своїх колишніх союзників?
Таким чином, вимальовується цікава для РФ перспектива перемовин про коаліцію, що будуть вести Меркель, Лінднер та лідери німецьких “зелених” з 18 жовтня. Їх перебіг може принести фрау канцлерін багато сюрпризів у позиціях майбутніх партнерів, ключ до яких, з великою долею ймовірності, треба буде шукати у подробицях зустрічі Путіна із німецьким бізнесом в жовтневому Сочі.
От і буде нам нагода побачити, наскільки у Європі є зв'язок між політичними заявами та людьми, які можуть на них впливати. Ні, це не пряма історія про те що “бабло завжди перемагає”, а російські пропозиції є чимось унікальним для німців. Це - прозоре нагадування про те, наскільки крихкою стала уся система відносин в Європі після 2014 року. І тільки єдність ЄС щодо країни і взагалі, єдність, в якій Німеччина грає надважливу роль, може бути запорукою збереження європейських ідеалів - закону, партнерства та демократії.
Віктор Чопа, Київ
