“Жовті жилети”: що це означає для традиційної західної демократії?
Історія з протестами “жовтих жилетів” це те, що виходить далеко за межі Французької Республіки. Це прояв глобальної кризи ліберальної демократії, яка вважалася вершиною політичного розвитку людства. І цій демократії наближається кінець через цілу низку причин, про які можна говорити дуже довго. Зокрема, окрім вже згаданих “жилетів”, це і Брекзіт у Великій Британії, праві сили в Угорщині та Польщі, популісти в Італії, Греції, Австрії. Усе це разом – один глобальний процес. Ліберальна демократія, якою так пишалося цивілізоване людство, на яку покладалося скільки надій націями, які пізніше ставали на цей шлях, – вона нині в глибочезній кризі. Якою демократія вийде з цієї кризи? – велике питання. Сьогодні на наших очах йде війна між Заходом і Росією, між цивілізованим світом і варварами, котрі застосовують проти нього гібридні тактики. І Єлисейські поля – це лише один з фронтів, де вирішується питання нового світового ладу.
Наступне – це наслідок поширення нових технологій інформації та комунікації, соціальних мереж і мікроблогів, таких, як Facebook і Twitter, котрі перевернули людство та уявлення про його активність, і котрі вперше набули широкого поширення в країнах Північної Африки та Близького Сходу, де відіграли істотну роль у підготовці та здійсненні «арабської весни». Мабуть, свого часу Захід це профітькав, не приділив достатньої уваги, а тепер – розплачується. Звичайно, без Росії тут не обійшлося. І російський слід не потрібно шукати під лупою, він там стовідсотково є. Адже, хто як не Москва прямо зацікавлена в тому, щоб розвалити ЄС та НАТО. Питання в іншому – скільки можна таке терпіти?
Ну і, власне, іще одне: ніхто не любить реформ, а от базікати – тільки волю дай. Політичний маніфест “жилетів”, котрий налічує 25 пунктів – це, ну, звиняйте вже, але якої лише популістської маячні там нема. Якщо ввести, хоча б половину з цього списку – світ очікує абсолютна катастрофа і знищення.
Відтак маємо питання: по-перше, привид “жовтих жилетів” – що це означає для світу, зокрема, для традиційної західної демократії, а по-друге, як їм треба змінюватися, що робити для того, щоб вона, західна демократія, тобто, вижила, а не впала, як ото напередодні національна святиня Франції – музей під Тріумфальною аркою?
Журналіст Юрій Луканов каже, що західна демократія, схоже, перемудрувала із соціальною державою. В деяких країнах створили настільки комфортне життя, що людині зовсім не обов’язково працювати, аби виживати. І це, на його думку, створює цілі прошарки населення інфантилів.
“Досить прочитати вимоги «жовтих жилетів», щоб переконатися в цьому. Вони, з одного боку, вимагають скоротити податки, з іншого боку – збільшити витрати на соціальні потреби з державного бюджету. Як це можна поєднати, схоже, їх не хвилює. Себто вони хочуть всього і зразу – менше витрачати і більше отримувати. Адже першочергову вимогу щодо не запровадження акцизу на пальне виконали, а вони продовжують бунтувати. Виходить, що цей бунт – самоціль, – розповідає Юрій Луканов. – Щоб вижити західній демократії треба подолати хворобу лівацтва. Суспільство може розвиватися і процвітати лише тоді, коли створюються найсприятливіші умови для продуктивних сил – бізнесу, науки тощо. Відмовитися від обдирання цих самих продуктивних сил, щоб задовольняти всі примхи тих, хто не хоче працювати. З іншого боку, тут є ще одна проблема. Раніше більшість годувала меншість. Тепер же меншість спокійно може нагодувати більшість. Мало того, створення технологій відбирає роботи в людей, нема потреби в такій високій кількості працівників, все робитимуть і вже роблять машини. Тим, хто не працює, в цивілізованому світі отримує допомогу достатню для того, щоб прогодуватися і дозволити собі ще дещо. Себто відпадає потреба напружено працювати, щоб вижити. Тож постає питання: а чим займатимуться оці маси людей, які не мають що робити? Відповідь на це питання лише належить знайти. Але від нього залежить в тому числі подальший розвиток людства”.
Іншу думку з цього приводу висловив історик і політолог Андрій Хорошенюк. Спрут гібридної війни, вирощений в Кремлі, виповз за межі України. Сьогодні ми спостерігаємо як ця зараза оперізує своїми щупальцями країни стабільної Європи, створюючи нові вогнища небезпеки.
“Розпаливши багаття на сході Європи в Україні, Москва перекинулася на захід континенту – до Франції, Британії та інших країн ЄС напередодні різдвяних свят докотилася «руська весна». Десь голосно, а десь ще мляво. Це ще раз доводить, що для гібридної агресії кордони не важливі – важливими є спеціально навчені та підготовлені провокатори, створення прецеденту та юрба «невдоволених», які є в будь-якій країні за будь-якої влади. Маніпулюючи поняттям демократичних цінностей, Кремль докладає неабияких зусиль, аби довести, що саме демократія і є тією загрозою, яка знищить Європу. Москва де таємно, де опосередковано, а де й відкрито впродовж останніх років намагається взяти під свій контроль політичні структури радикального та право радикального спрямування. Саме вона виступала спонсором різного роду конференцій, форумів та круглих столів лідерів правих партій Європи. Вони ж і виступали в ролі «впливових» європейських політиків-спостерігачів на псевдодемократичних акціях таких, як «референдум» в анексованому Росією Криму чи «виборах» в ОРДЛО. В цих регіонах майбутні лідери протестних рухів пройшли бойовий вишкіл по дестабілізації ситуації в європейських країнах. Виступ «жовтих жилетів» для них є свого роду екзаменом, а екзаменаторами виступають чинуші ГРУ та СВР РФ. Використовуючи улюблену тактику, озвучену кремлівським карликом, вони за спинами мирних демонстрантів влаштовують провокації. Саме фейкові «жовті жилети», а не мирні демонстранти на вулицях Парижу чинять безлад та насильство. Підтвердженням цього є нещодавно опубліковане в Telegram-товаристві «WarGonzo» фото «мітингувальників» з прапором, так званої, ДНР; у всіх гарячих точках «випадково» першими з’являються кореспонденти «самих неупереджених» російських каналів; інтернет наповнений відео, де чути вигуки «давай, давай!», «отходим!», «слава Сирии» та «слава России». Завчасно підгодовані проросійські ЗМІ Європи тут же підхопили ідею порівнювати події у Франції з Майданом, переконуючи люд, що їх будуть чекати ті ж виклики, з якими сьогодні бореться Україна. За задумом ляльководів з РФ, переключення уваги на вирішення внутрішніх негараздів, відволіче європейських партнерів від підтримки інтеграційних процесів в Україні, – переконує експерт. – У такий спосіб Москва намагатиметься розділити Європу. Сусідам Франції по ЄС варто було б пильніше придивитися до своїх зрощених Кремлем політичних та громадських активістів, допоки іскорки подій в Парижі не долетіли до інших столиць Європейського Союзу. Просте споглядання за ситуацією, висловлення занепокоєння – не зупинить кремлівського спрута”.
Андрій Хорошенюк також додає, що основний механізм чи інструмент – це спільні дії європейських лідерів з протидії гібридизації, посилення санкцій та припинення потурання очевидним проявам агресії з боку РФ та її очільника. “Адже ЄС в межах своїх кордонів не живе за принципом "моя хата скраю". Сьогодні Франція, а завтра ця хвиля, спонсорована Кремлем, перекинеться на інші країни. Як на мене, це основний план, за яким стоїть бажання розсварити ЄС, аж до його знищення та спроба показати, що за підтримку геополітичних прагнень України ЄС буде мати ще більше клопоту. Власне, посил такий, або припиняємо підтримку України (примушування до миру), або ж всеєвропейський майдан. Лідерам ЄС необхідно визначатися найближчим часом чи вони йдуть на поводу Кремля чи все ж для них демократичні цінності не пустий звук”, – резюмував політолог.
Експерт Центру структурної політології “ВибіР” Лілія Брудницька запевняє, що діалог Макрона з “жовтими жилетами” – це дорога в нікуди. Щоб адекватно реагувати як на зовнішні, так на внутрішні загрози, каже політолог, західній демократії потрібна трансформація.
“Для традиційної західної демократії протести «жовтих жилетів» означають тільки позитив, – адже сам факт протесту сигналізує, що традиційна західна демократія жива та працює. Власне, тільки у парадигмі західної демократії можливе таке явище як результативні соціальні протести. І те, що вони спалахують, доводить живучість та ефективність демократичного устрою. Однак демократія справді під загрозою, оскільки в умовах глобальної торгової війни деякі інструменти та механізми західної демократії виявляються недостатньо дієвими. Скажімо, у мирних умовах протест «жовтих жилетах» мав би логічним наслідком той самий діалог, про який заявив президент Франції Емануель Макрон. Але якщо розглядати ситуацію з точки зору боротьби США та Росії за європейський ринок збуту газу, жодні перемовини не призведуть до позитивного результату: якщо у традиційній демократії протест – інструмент для виправлення якихось огріхів роботи демократії та/або тривожний сигнал для влади (несправедливі податки, завищені тарифи, скорочення соціальних програм тощо), то в умовах торговельної війни протести стають засобом для зміни владних еліт та зовнішньоекономічних чи політичних курсів, як це було у період «арабської весни», – стверджує Лілія Брудницька. – Для західної демократії вимальовується класичний глухий кут, вихід з якого наразі не знайдено. Повторюся, в даних умовах навіть прямий діалог Макрона з «жовтими жилетами» не дасть результату. На мою думку, європейський демократичний устрій має трансформуватися, щоб адекватно реагувати як на внутрішні, так і на зовнішні загрози: або це буде новий крок до перегляду суспільного договору із запровадженням додаткових механізмів суспільного контролю влади, або – повернення до жорсткої диктатури та стрімкої мілітаризації деяких країн Європи”.
Опитав Володимир Дубчак. Київ
