Справжні причини дипломатичного скандалу між Сербією та РФ
Славний дипломатичний скандал розгорівся днями між Сербією та Росією. Офіційна представниця російського МЗС Марія Захарова зробила черговий широкий крок до утвердження у публічному полі гонзо-дипломатії. Вона смачно, з відтяжкою, нахамила президенту Сербії Вучичу, причому з сексуальним підтекстом. Що у спілкуванні з балканським політиком виглядає зовсім вже недалекоглядно.
Не кажучи вже про те, що йдеться про Сербію – країну, яка у багатьох випадках російській дипломатії допомагає (допомагала). Ця історія хороша і показова у багатьох сенсах.
СУТЬ СКАНДАЛУ - "ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ" ЗАХАРОВОЇ
Авторка набору слів, які вона називає віршами, і черговості рухів тіла, які вона називає танцями, на дипломатичній ниві Захарова відома своїми жартами. Це такий у неї основний професійний інстинкт: як десь щось станеться, так і Захарова жартує, найчастіше у своєму Фейсбуці!
Отже, в суботу відбулася зустріч президента Сербії Олександра Вучича з Дональдом Трампом у Білому домі. Була опублікована фотографія, яка справді виглядала дещо ніяково для сербського президента. У Москві в цей час була вже глупа ніч на неділю, але Захарова так любить роботу, що готова жартувати в будь-який час доби. Втім, і нічний час тут є важливим. Оскільки він, схоже, направив думки дипломатки в грайливе русло: вона порівняла президента семимільйонної європейської країни з сексуально розкутою героїнею еротичного трилера "Основний інстинкт" у знаменитій сцені допиту. І для вірності супроводила це скріншотом з фільму.
Першим відреагував глава Міноборони Сербії Олександр Вулін (коментар виданню Danas). Він насамперед нагадав, що Вучич не підтримав санкції проти Росії і що Сербія у військовому відношенні є союзником Росії. Вулін також підкреслив, що "рівень людини визначається не розміром стільця, на якому вона сидить, чи чисельністю сил, від імені яких вона говорить, а рівнем сміливості, з якою вона захищає свій народ і друзів свого народу на будь-якому стільці". А ось основне у заяві глави Міноборони Сербії: "Вучич ніколи не кидав ні свій народ, ні його друзів, не ображав і не принижував його. Захарова образила всіх, хто захищає Росію і Сербію у більш напружених місцях, ніж Facebook. Сьогодні вороги Сербії і Росії радіють дрібній злості Захарової. За Вучичем стоять справи, а за Захаровою – злість, за яку їй буде соромно".
Оскільки у Вашингтоні в суботу були переговори між Сербією і Косово, то на ситуацію оперативно відреагував і директор канцелярії з Косово та Метохії при уряді Сербії Марко Джурич: "А уявіть собі, що президент не сказав жодного поганого слова на адресу Росії, навіть у цьому місці. А уявіть, що президент (Сербії, - ред.) по пів тори години чекав на зустріч з президентом Росії і жодного разу не попросив для себе особливого стільця. Я не дозволю вам нападати на горду Сербію. Вам має бути соромно!"
ХТО ОБЗИВАЄТЬСЯ, ТОЙ САМ ТАК НАЗИВАЄТЬСЯ
Природно, що і сербський президент не міг змовчати. Загалом, він продовжив тези Вуліна і Джурича. При цьому у словах Вучича відчувається, що йому самому ситуація з таким розсаджуванням в Овальному кабінеті була не дуже приємною. Але якщо йому було некомфортно, то тим більше не варто казати про це, та ще в такій підкреслено образливій формі офіційній особі ніби як дружнього МЗС. Отже, ось пояснення Олександра Вучича:
"Мене садять на стілець, ми провели відверту розмову, в якій я захищав навіть наші відносини з Китаєм (Вучича критикували за купівлю китайських озброєнь, попри попередження США, - ред.). Що, мені треба було сказати: "Слухай, а чому у мене не таке високе крісло, як у тебе, президенте Америки?" Мені треба було піти, тому що мені завадив стілець? Я не мрію ні про крісла, ні про "Основний інстинкт" ... Проблеми зі своїми фантазіями вирішуйте, як хочете. А я сів на цей стілець, щоб вирішувати проблеми Сербії і боротися за її інтереси. Якби треба було, я б стояв, присів, що завгодно. Не знаю, що відповісти таким людям. Стільці говорять про людей, які говорять про ці стільці".
Ну і от - найгостріше, з персональними характеристиками. "Підсвідомість найбільше говорить про людину, найбільше про себе сказала Марія Захарова, примітивізм і спрощеність найбільше говорять про неї і, їй-богу, про тих, хто її там поставив. Нехай розбираються, я їй не відповім", – заявив президент Сербії в телеефірі. (Попутно - російські ЗМІ майстерно підкоригували промову, замінивши "тих, хто її поставив на посаду" на "тих, хто це опублікував").
Сербська преса поспішила нагадати своїм читачам, хто така Марія Захарова і яке дружнє ставлення було до неї у Сербії. Наприклад, як радісно приймали її як гостю два роки тому під час 58-го Міжнародного фестивалю трубачів у сербській Гучі, як вона там церемоніально куштувала місцеву страву із квашеної капусти і отримувала в подарунок футболку з Путіним у формі ВМФ і на тлі прапорів Сербії та РФ.
І от, якщо міркувати відсторонено, то якою мала бути реакція установи, співробітниця якої влаштувала такий факап? Ну, рознос, як мінімум, а то і відставка. Але це інший випадок. Справді, дивно читати у сербських політиків фрази, звернені до працівниці російського МЗС: "Вам має бути соромно!", "За Захаровою – злість, за яку їй буде соромно". Просто вони наївно звикли мислити про Росію в категорії союзника, рівноправного, попри більше у понад 20 разів населення, союзника. А сьогоднішня Росія - це реваншистська країна з імперськими амбіціями, союзництво з якою для тих, хто слабше і менше, є можливим лише у формі підпорядкування.
НАЇВНО ДУМАТИ, ЩО МЗС РФ МОЖЕ БУТИ "СОРОМНО"
Про що ви, брати-слов'яни? Російському МЗС соромно не буває. Власне, реакція російських офіційних осіб переконливо це продемонструвала. Сама Захарова пост залишила без змін, хіба що додала абсурдні пояснення, що, порівнюючи Вучича з героїнею "Основного інстинкту", не хотіла його образити, а лише критикувала адміністрацію Білого дому за зловживання тонкощами етикету. Дмітрій Пєсков фактично повторив ці тези, мовляв, вибачення принесені, її неправильно зрозуміли, тема закрита.
А що ж глава МЗС РФ Сергій Лавров?.. Сербські ЗМІ особливо відзначали, що Захарова знаходиться під його особистим заступництвом (а він, нагадаю, при всьому зовнішньому дипломатичному лоску і поважності дозволяв собі на пресконференції вирази впівголоса на кшталт "дебіли, бл..."). І ці пояснення є важливими як доповнення до слів Вучича, що "примітивізм і спрощеність найбільше говорять про неї (Захарову) і, їй-богу, про тих, хто її там поставив". Тобто, президент Сербії звинуватив у примітивізмі Лаврова і, судячи з множини "тих, хто поставив", – ніби як і самого очільника Кремля.
Тому 6 вересня відбулася телефонна розмова між Вучичем, який перебуває у столиці ЄС Брюсселі, і Лавровим. У таких випадках завжди цікавою є "різниця потенціалів" у заявах.
На сайті президента Сербії сказано, що Вучич ознайомив російську сторону "з розмовами, які вела делегація Республіки Сербія у Вашингтоні і Брюсселі", підтверджена дружність відносин, а також "рішучість продовжити роботу з реалізації усіх спільних проєктів" і "взаємна підтримка на міжнародній політичній арені". Але от найцікавіше. "Президент Вучич висловив упевненість, що приїзд президента Владіміра Владіміровича Путіна до Сербії матиме історичне значення і сприятиме розвитку відносин і співпраці".
Так, Вучич ще наприкінці серпня казав про очікуваний візит Путіна у жовтні. Що ж, якщо він для справи стійко посидів у некомфортній обстановці в Овальному кабінеті, то і з Росією/Путіним сваритися через хамство спікерки російського МЗС не стане.
А от що повідомило про цю розмову МЗС РФ. Дзеркально підтверджена націленість "на розвиток відносин стратегічного партнерства і політичного діалогу відповідно до домовленостей Президентів двох країн", прийнята інформація Вучича "про підсумки зустрічі у Вашингтоні і майбутні переговори у Брюсселі". Але от головне і незеркальне:" У контексті звірки годинників з проблеми Косово підкреслена незмінність позиції Росії на користь пошуку міцного і довготривалого врегулювання на основі резолюції РБ ООН 1244".
І все. Про підтвердження візиту Путіна не сказано. Та й вся розмова не виглядає вибаченням з російського боку. Навпаки, це скоріше схоже на те, що візит Сонцеликого Владіміра Владіміровича до Сербії ще треба заслужити. А згадкою у фіналі резолюції ООН 1999 року про те, що "проблема Косово" повинна вирішуватися в рамках законодавства Югославії (вже до речі, не існуючої, після виходу Чорногорії), Москва вичитує Белград за "слабину", за те, що підписанням договорів у Вашингтоні Вучич зафіксував нормалізацію економічних відносин з Косово.
"ПОВНИЙ ВПЕРЕД" ЧИ "ПОВНИЙ НАЗАД" – ВИБІР СЕРБІЇ
Тому важливо знати про документи, які сербський президент і косовський прем'єр Авдулла Хоті підписали у Білому домі. Це дві окремі угоди з президентом Трампом, оскільки Сербія не визнає незалежності Косово і в документах говорить про "нормалізацію економічних відносин з Приштиною".
Було ухвалено рішення, що Косово приєднається до "мінішенгену", безвізової зони, про яку раніше домовилися Сербія, Албанія і Північна Македонія. Таким чином, посиляться економічні контакти між ними, і почнеться безпосередня підготовка до їхнього вступу до Євросоюзу.
Сторони також домовилися про економічне співробітництво (наприклад, про використання водосховища Газіводе, де знаходиться гідроелектростанція). При цьому Сербія після підписання цих документів дуже сподівається на прихід в країну американських інвестицій.
Белград в принципі погодився перенести своє посольство в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима (з двозначним уточненням, що якщо "буде проявлена повага до Сербії"). Президент Трамп ухвалив таке саме рішення у 2017 році, і відтоді добивається, щоб інші країни світу наслідували його приклад. Інший важливий пункт - гарантії безпеки для Сербської Православної церкви, священнослужителі якої за час конфлікту були піддані позасудовим розправам, а церкви і монастирі на території Косово бували спаплюжені або спалені.
Протягом наступного року Приштина не добиватиметься членства у міжнародних організаціях, водночас Белград на той же період призупиняє кампанію зі скасування визнання незалежності Косово.
У підсумку президент Трамп привітав Вучича і Хоті з підписанням угоди у Вашингтоні, заявивши, що вони "досягли прогресу, який раніше видавався неможливим". Зі свого боку, канцелярія сербського президента підкреслила, що Трамп виявив бажання відвідати Сербію (без уточнення дат).
І все, що може протиставити цьому рухові уперед російська сторона, – це повернення до стану 1999 року. Що взагалі-то дуже по-кремлівськи, в дусі вічної царської політики "жандарма Європи". Це ж пояснює хамство посту Захарової та її прикриття зверху. Москва злиться від того, що Сербія, попри повизгування пропаганди про "слов'янське братство", дедалі очевидніше розвертається і йде в бік Європи, частиною якої вона, власне, і є. Пригальмовувати, окрикувати можна, але сил і ресурсів, щоб перешкодити цьому, у Росії немає.
Олег Кудрін, Рига
