Васал і сюзерен: Лукашенко на зустрічі з Путіним і після того
Довгоочікувана зустріч Путіна і Лукашенка в Сочі несподіваних результатів не принесла. Розмови про дружбу і співпрацю у всіх сферах. Втім, не лише розмова, а й кредит на 1,5 млрд доларів. Що, звичайно ж, змусило згадати про "борг Януковича", який у критичний для нього момент отримав від Путіна 3 мільярди. Тож, якщо порівнювати по цій лінії, то Лукашенко наразі - це вже пів Януковича. І Світлана Тихановська оперативно нагадала російському президенту про те, що цей кредит, виданий білоруському колезі, майбутнє керівництво Білорусі може і не визнати…
ІЛЮСТРАЦІЇ ДЛЯ ПОСІБНИКІВ З МОВИ ЖЕСТІВ
Ах, що творять з людиною біди, які на неї звалилися! Чи мислимо впізнати у нинішньому Лукашенку на прийомі у Путіна колишнього Олександра Григоровича, упевненого в собі і своїх простонародних жартах. Тепер же це була людина з бігаючими очима і голосом бета-самця. Фото з їхнього саміту швидко розійшлися на жарти, меми, фотожаби. Мова жестів, мова тіла у цьому випадку є настільки красномовною і однозначною у тлумаченнях, що ці зображення, напевно, використовуватимуться у майбутніх підручниках з невербальної комунікації.
З галереї фотографій, зроблених під час зустрічі Путін-Лукашенко, найбільше запам'яталися дві. Перша (її, до речі, зробили заставочною на відео, опублікованому на сайті Кремлин.ру). У той час, як Владімір Владімірович вальяжно сів у кріслі, широко розставивши ноги, Олександр Григорович сидить ближче до краю, відвівши коліна під кутом – убік. У таких позах ілюстратори любили зображати героїв Гі де Мопассана, палких коханців, звернених усім обличчям і колінами до предмету своєї пристрасті…
Хорошою, однак, є й інша фотографія. Путін говорить, а Лукашенко, схопивши заготовлений на столику блокнот і ручку, коротко конспектує, точніше, старанно вдає, що конспектує сказане. Тільки недосвідчена у пострадянському, а також північнокорейському етикеті людина може сприйняти це як щось випадкове. Ні, тут глибокий сенс! Достатньо порівняти з фото і відео на лукашенківському держмедіа БелТА. Там саме так зображені його підлеглі під час нарад. Тепер же БелТА саме цією фотографією проілюструвало новину про зустріч. І сама її назва підкреслює підлеглий стан: «Надо теснее держаться с нашим старшим братом» – Лукашенко о сотрудничестве с Россией». І новина ця вже добу стоїть топовою, головною на БелТА. Як підтвердження підпорядкованості лукашенківського Мінська путінській Москві.
Так, безперечно, тут ні що інше, як оммаж XXI століття. Оммаж - символічна церемонія, присяга, яка оформляла укладення васального договору. Тільки у Середньовічній Європі майбутній васал повинен був опуститися на одне коліно і вкласти з'єднані долоні в руки сюзерена. А сьогодні треба усього лише конспектувати промови Старшого Брата.
КОНСТИТУЦІЙНІ РЕФОРМИ ДЛЯ ПРОФОРМИ
Що ще важливого було сказано на зустрічі, окрім топновини про півтора мільярди. Путін, який набив руку на конституційних реформах у Росії, знову просуває аналогічну ідею, тільки вже у «младшебратской» Білорусі: «Нам известна и позиция, которую ваши представители изложили в ОБСЕ в последний раз в этой связи – в связи с работой над Конституцией. Уже создана, по-моему, соответствующая структура во главе с заместителем председателя Конституционного суда. Уверен, что, имея в виду ваш опыт политической работы, работа и по этому направлению будет организована на самом высоком уровне, и это позволит выйти на новые рубежи в развитии политической системы страны, а значит, и создаст условия для дальнейшего развития».
З початку цього спічу зрозуміло, як лукашенківська Білорусь і путінська Росія спільно відбиватимуть претензії міжнародних структур (і не лише ОБСЄ) з приводу сумнівної легітимності Лукашенка, після закінчення строку придатності чинного президентського терміну. Буде заявлено, що і вимоги білоруської опозиції незаконні, нелегітимні не меншою мірою. І за цих умов чудовий вихід - конституційна реформа, а також, можливо, нові вибори (президентські? парламентські?), проведені вже відповідно до нової Конституції. За формою це виглядає так демократично, так по-європейськи, що якщо хтось захоче повірити у щирість і конструктивність таких пропозицій, то із задоволенням повірить.
При цьому Лукашенко поспішив нагадати, що у нього теж є свої друзі і потенційні адвокати в ЄС: «Я как-то своего товарища Орбана спросил о сотрудничестве с другими странами, особенно в Европейском Союзе…» Втім, Путін і сам є великим другом угорського прем'єра. Інша річ - чи погодиться Віктор Орбан на подібне адвокатування за наявних умов.
Якщо ж повернутися до білоруської конституційної реформи, то у Путіна, окрім відведення очей і відкидання звинувачень у недемократичності, є й інші цілі. Другий пункт - затягування часу, в ході якого Кремль звикає до нової Білорусі, яка виникла після 9 серпня, обживається в ній, намацуючи найкращу тактику її утихомирення, переформатування і подальшого прив'язування до себе. Кажуть, Кремль переконує Лукашенка облишити занадто персоналістську модель, опору на мажоритарників (зараз у нижній палаті парламенту Білорусі 89 з 110 депутатів – безпартійні) і за російським зразком перейти до більш просунутого електорального авторитаризму, заснованого на партійній системі, у тому числі зробити щось на зразок «Единой Беларуси».
Ну і третє. Пам'ятається, рухи Путіна під час російської конституційної реформи теж спочатку були не дуже зрозумілими. Багато хто думав, що справа тут в «движухе» як такій, у зміні порядку денного. І лише виступ депутатки Держдуми Терешкової з пропозицією про обнулення термінів Путіна усе розставив по своїх місцях. Щось подібне варто чекати і в білоруській ситуації. Знанням таких деталей, як те, що проєкт нової Конституції розроблявся під керівництвом заступниці голови КС Білорусі (якщо точніше – Наталії Карпович), Путін показав свою залученість до цього процесу. А остаточно кремлівський план по Білорусі та її системі влади визначиться, коли буде оголошено новий варіант Конституції РБ.
ОСТАННЄ СЛОВО ПУТІНА І РОЗ'ЯСНЕННЯ ПЄСКОВА
У Росії, в рамках культу особи, Путіна традиційно порівнюють з героєм «17 миттєвостей весни». А у того була теза: «Запам'ятовується остання фраза». Ось і в матеріалі на кремлівському сайті фінальні пропозиції варті того, щоб навести їх: «Я не случайно упомянул кредит, который Россия в ближайшее время планирует предоставить Белоруссии. Надеюсь, что это соответствующим образом отразится и на финансовых рынках». Увага! Не «предоставила» і не «предоставит», а лише «планирует предоставить», причому – у неназване «ближайшее время». Це - зайве нагадування, що вся допомога буде строго дозуватися і здійснюватиметься лише у разі подальшого беззаперечного підпорядкування. Друга ж пропозиція є дуже показовою для тих, хто хоч раз прослухав лекцію «Кредити як основний сегмент фінансового ринку».
У Путіна і Лукашенка преспідходу в Сочі не було. Тому ввечері у понеділок інші уточнення давав вже Пєсков (і це одразу ж старанно ретранслювалося БелТА як істина в останній інстанції). Ось, що він сказав про $1,5 млрд: «Часть из этого кредита будет использована для рефинансирования ранее предоставленных заемных средств» Тобто, грубо кажучи, значна частина цих коштів до Білорусі, яка сповзає в економічну прірву, просто не дійде, а буде переписана з одних російських рахунків на інші, збільшивши зовнішній борг Білорусі. При цьому Пєсков категорично відкидає натяки на долю «боргу Януковича». Ну-ну, подивимося…
Настільки ж цікавою виявилася ще одна новина від Пєскова. Виявляється, у Сочі була досягнута домовленість, «что Россия снимает резерв правоохранительных органов и национальной гвардии, который был сосредоточен вблизи российско-белорусской границы, и выводит людей в места постоянной дислокации». Ну, ви пам'ятаєте, 27 серпня Путін заявив, що Росія на прохання Лукашенка сформувала резерв співробітників правоохоронних органів. За словами ВВП, він міг бути пущений в хід, якщо «экстремистские элементы перейдут определенные границы».
То що ж означає оголошення про скасування цього рішення? Майже нічого. Це чиста, в сенсі проста декларація, яка знову нагадує про Україну-2014. Тоді 1 березня Рада федерацій РФ надала право Путіну на введення російських військ в Україну. А 25 червня, на прохання того ж Путіна, відкликала цей дозвіл. Що не припинило агресію і окупацію частини української території. Так і зараз - Путіну всього лише знадобилося проявити на публіку своє «миролюбие». При цьому для будь-яких дій в ситуації з таким слабким Лукашенком руки у нього розв'язані.
МОВЧАННЯ ЯГНЯТ. ЧИ НАДОВГО?
А тут, у фіналі, за авторським планом мав бути аналіз дій Лукашенка в перший день після сочинських переговорів. Однак час йде - година за годиною. А в «топі» на БелТА – та сама васальна грамота: «Надо теснее держаться с нашим старшим братом». У стрічці ж новин ніяких сутнісних повідомлень не лише від Лукашенка, але й від інших підвідомчих структур - лише «текучка», побутовуха, спорт, погода і надійне (не помилишся) попльовування в бік Заходу, насамперед Польщі та Литви.
Але в політиці мовчання - це теж дія, з якої можна робити якісь припущення і висновки. Мабуть, принизлива поїздка до Путіна нелегко далася Олександру Григоровичу. Хоч і Сочі, але не курорт! І він тепер відходить від тієї зустрічі, принаймні психологічно. А може, й інші проблеми зі здоров'ям загострилися. Тепер дуже цікаво, як надовго затягнеться ця пауза…
Олег Кудрін, Рига
