Стамбульська конвенція: Туреччина першою увійшла, першою ж і вийшла

20 березня Туреччина вийшла зі Стамбульської конвенції. Відповідний указ президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана опубліковано в «Офіційному віснику».

На рівні уряду цей крок пояснили так, що, мовляв, права жінок уже гарантовані внутрішнім законодавством, зокрема конституцією та законами. Пообіцяли, що надалі продовжуватимуть рішучу боротьбу проти насильства у будь-яких його проявах, не лише проти жінок.

Але рішення про вихід зі Стамбульської конвенції сколихнуло турецьке суспільство. Вихідні у великих містах пройшли під гаслом захисту прав жінок. На вуличні акції протесту з вимогою повернутися до конвенції, яка «рятує життя», вийшли тисячі жінок.

СУМНА СТАТИСТИКА

Противники виходу Туреччини зі Стамбульської конвенції, активні учасниці руху за права жінок вимагають повернення до неї, апелюючи до статистичних даних. Так, у Туреччині за 12 з половиною років (відколи було розпочато роботу над створенням Стамбульської конвенції, фінальний текст якої було сформовано у грудні 2010 року) вбито 3045 жінок. Лише за 78 днів поточного року – 77 жінок. У 2020 році вбито 284 жінки, смерті ще 255 є підозрілими. Майже половина вбивств сталися вдома, у 65% випадків убивство скоєно чоловіком чи партнером, 19% – знайомою людиною. 57% убивств вчинено з вогнепальної зброї, 27% колючо-ріжучими предметами. Кожна 5-а жертва була вбита через її бажання припинити стосунки.

Активісти впевнені, що вихід з конвенції призведе до збільшення кількості випадків насильства й закликають підтримати турецьких жінок поширенням у соцмережах матеріалів з хештегом #istanbulsözleşmesiyaşatır (Стамбульська конвенція рятує життя).

Виборче право турчанки отримали 87 років тому. У соцмережах поширюють меседж про те, що 1934-й був роком, коли турецькі жінки отримали право голосувати та бути вибраними, тоді як у 2021 році їх залишили безправними.

Звинувачення спрямовані на адресу уряду, правлячої Партії справедливості та розвитку й її лідера – Реджепа Ердогана. Звинувачення стосуються посилення релігійних установок, що ґрунтуються на домінуванні чоловіків, неправильного тлумачення засад Стамбульської конвенції та недостатньої уваги до проблем насилля щодо жінок у турецькому суспільстві.

Стамбульська конвенція свого часу стала першим обов’язковим міжнародно-правовим актом, що передбачає запобігання насильства щодо жінок та захист від нього, зокрема покарання та переслідування злочинців, допомогу жертвам, протидію насильству як соціальному явищу. Документ визначає не лише фізичне чи сексуальне, а й психологічне насильство, примусові аборти, шлюб, стерилізацію, домагання сексуального характеру як кримінальні злочини. Туреччина ратифікувала її першою, першою ж із неї й вийшла.

АРГУМЕНТИ ПРИБІЧНИКІВ ВИХОДУ

У турецькому суспільстві достатньо тих, хто підтримав вихід країни зі Стамбульської конвенції. Свої аргументи вони не приховують. Перше, вважають, що насильство не є ґендерною проблемою, тому законодавство, яке має ефективно забезпечувати право на фізичний та психологічний захист, не повинно розділятися за статтю. Дехто навіть називає підходи стамбульської конвенції такими, що порушують принцип рівності статей та містять ознаки дискримінації чоловіків.

Для підтвердження неоднозначності положень конвенції наводять перелік країн, у т.ч. членів ЄС, які її так і не ратифікували. Серед них Болгарія, Чехія, Угорщина, Литва, Латвія, Словаччина, а також Велика Британія. Серед цих країн – і Україна. (Конвенцію підписали 46 країн світу плюс Євросоюз, ратифікували 34 країни).

Неоднозначним вважають і поняття «ґендер».

У Стамбульській конвенції воно трактується як «соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків». Далі «насильство стосовно жінок за ґендерною ознакою» визначене як «насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно».

У Туреччині побачили в документі спроби зміни ставлення до представників ЛГБТІ-спільноти, зокрема через підміну понять. Мовляв, конвенція, призначена для захисту прав жінок, нині використовується для «нормалізації гомосексуалізму», що є несумісним з соціальними та сімейними цінностями країни.

Про сексуальну орієнтацію в документі прямо згадується один раз, у статті 4, де вказано, що «виконання положень конвенції сторонами, зокрема вжиття заходів для захисту прав жертв, забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: статі, ґендеру, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, віку, стану здоров’я, інвалідності, сімейного стану, статусу мігранта чи біженця або іншого статусу».

ВЕЛИКИЙ КРОК НАЗАД

Вихід Туреччини зі Стамбульської конвенції викликав негативну реакцію світової спільноти. У Раді Європи це рішення назвали «великим кроком назад» у справі запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству, який «становить небезпеку для жінок у Туреччині, Європі та інших регіонах».

Рішення про вихід було оприлюднене перед самітом ЄС, який відбудеться 25-26 березня. Туреччина буде однією з головних тем. Проте учорашня зустріч на рівні міністрів закордонних справ показала, що наріжним каменем у відносинах Туреччини з ЄС нині радше є Східне Середземномор’я, а не Стамбульська конвенція.

У Білому домі вихід з конвенції викликав «глибоке розчарування». Президент США Джо Байден вважає, що «це гнітючий крок назад для міжнародного руху за припинення насильства проти жінок по всьому світу». Американські конгресмени закликали Білий дім звернути увагу на ситуацію з правами людини в Туреччині, яку вони вважають тривожною.

Про небезпеку виходу заявили й міжнародні правозахисники. В Amnesty International обґрунтування виходу зі Стамбульської конвенції «нормалізацією гомосексуалізму» та «несумісністю із соціальними й сімейними цінностями» назвали неправдивими та небезпечними.

Правозахисники наголошують, що в період пандемії стамбульський документ важливий як ніколи, бо локдауни призводять до збільшення кількості випадків насильства щодо жінок та дівчат. Тому закликають турецьку владу скасувати своє «регресивне» рішення, а в світлі активізації протестного громадського руху – забезпечити права на свободу мирних зібрань та вираження поглядів усіх, хто протестує, включаючи представників ЛГБТІ.

В АНКАРІ ОБІЦЯЮТЬ ЗАХИЩАТИ ЖІНОК І БЕЗ КОНВЕНЦІЇ

У травні 2011 року, коли Туреччина першою ратифікувала Стамбульську конвенцію, це було розцінено рішучим та важливим кроком у справі захисту жінок.

У країні організовано притулки для жертв домашнього насильства, можна отримати безкоштовну юридичну допомогу, жінка через суд може отримати заборону на наближення аб’юзера. Жінки, що відчувають загрозу насилля, можуть скористатися «кнопкою тривоги», яка дає змогу викликати правоохоронців через додаток на телефоні.

Новини про насильство над жінками постійні на турецькому ТВ, такі дії викликають засудження і негативну реакцію. І все одно статистика, як бачимо, невтішна.

Керівництво країни запевняє, що вихід зі Стамбульської конвенції жодним чином не зменшує відповідальність, не становить загрози захистові прав жінок. Обіцяють, що й надалі захищатимуть жінок, не виокремлюючи, однак, жінок за статевою ознакою.

Ольга Будник, Анкара

Фото перше EPA