Агресивна позиція Росії посилюється: що може зробити Європа?
Європейські лідери, схоже, усвідомлюють, що доля України зараз суттєво пов'язана з майбутньою безпекою Європи, а це інтелектуальне усвідомлення має супроводжуватися більш рішучими кроками для забезпечення успіху України.
Війна в Україні перетворилася на тривалу війну на виснаження, яка виходить за рамки регіональних кордонів. Це втілення більш широких амбіцій Путіна відновити російську імперію, а залучені засоби є насильницькими.
ОСОБИСТИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ПУТІНА
Оскільки майбутнє Європи суттєво пов'язане зі здатністю України протидіяти просуванню Росії, важливо визнати ставки: намір Росії – це не просто територіальне розширення, вона прагне завдати стратегічної шкоди Україні та встановити новий світовий порядок, який би сприяв її домінуванню.
Путін не лише послідовно схвалював ідеологію Росії як унікальної цивілізації. Він пішов на крок далі, стверджуючи, що унікальний цивілізаційний статус Росії науково підтверджено геномними дослідженнями. Путін прагне відновлення статусу Росії як глобальної наддержави, кидаючи виклик нинішньому геополітичному порядку та підриваючи західну єдність.
Для нього ця війна стосується не лише територіальних успіхів. Це також битва за глобальний вплив.
"МОЖЕМО ПОВТОРИТИ"
Але чому ми не змогли зупинити російський експансіонізм?
Відповідь полягає у вмілому використанні Кремлем західних побоювань та нерішучості. Побоювання ядерної ескалації та потенціал економічної реакції часто стримують рішучі дії проти Росії. Це небажання неочікувано надає Росії більшу силу, що дозволяє їй підтримувати свою агресивну позицію та безперешкодно переслідувати свої амбіції.
Постає критичне питання: чи може європейська єдність протистояти зростаючому тиску Росії? Чи необхідна підтримка для України буде розширена настільки, щоб забезпечити їй перемогу? Щоб зрозуміти, як протидіяти Росії, важливо проаналізувати фактори, що стоять за жагою Росії до імперіалізму.
Путін позиціонує цю війну як національну боротьбу за визволення, проводячи паралелі з Другою світовою війною, яка в Росії шанується як "Велика Вітчизняна війна". Тим не менш, ця війна демонструє різкі контрасти. Для Росії це не захист, а вторгнення. І значна більшість російського суспільства підтримує агресію, оскільки роками вони не чули від пропаганди фрази "ніколи більше", а скоріше "можемо повторити".
Путін прагне переписати геополітичний ландшафт, прагнучи статусу для Росії як вищої наддержави.
Для нього цементування своєї позиції як нового царя – це абсолютний імператив, за яким він – тріумфальний імператор відродженої російської цивілізації. Якщо він досягне перемоги або думатиме, що досяг її, це проклало би шлях для подальших вторгнень, розширивши його панування і зміцнивши його спадщину.
ГОЛОВНИЙ МІЛІТАРИСТ
Запал Путіна для чергової "великої" війни зберігається.
Військова міць та економічні ресурси Росії зараз спрямовані виключно на збройну агресію. Росія збільшила свою армію на 170 тис., затвердивши рекордне збільшення на 30 відсотків військових витрат на 2024 рік. Міністерство оборони заявило, що цей крок був відповіддю на зростання загроз, в тому числі від розширення НАТО.
Росія також почала відкрито погрожувати Молдові та Балтійським державам, використовуючи "пригноблення російських ораторів" як привід. Путін попередив Латвію, що якщо Латвійська влада продовжить свою політику щодо російськомовного населення, вони зіткнуться з відповіддю у власній країні.
Гібридний вплив Росії на Балканах, де панують маріонеткові політики, представляє неминучу загрозу до розпалювання ще однієї війни в Європі, дестабілізації ситуації в регіоні та відволікання уваги Заходу від України.
У той час як західні лідери обдумують, скільки допомоги запропонувати Україні, щоб не провокувати Путіна, Росія старанно збирає альтернативну коаліцію для протидії Заходу.
ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ СУСПІЛЬСТВ
Вторгнення Росії в Україну є частиною більш широкої війни, яку Росія веде проти НАТО: поки що, використовуючи гібридні інструменти.
Ще одна російська мета – послабити та дестабілізувати Європу, підриваючи її єдність.
Саме тут лежить головна сила Росії. Тоді як західні країни вагаються надати більше військової допомоги Україні, щоб не провокувати Росії, побоюючись, що дестабілізація ядерної держави може призвести до непередбачених наслідків, Росія навмисно прагне дестабілізувати Європу. Цей асиметричний підхід є наріжним каменем стратегії гібридної війни Москви.
Цей підхід у поєднанні з дезінформацією та наполегливою пропагандою характеризує постійні зусилля Росії.
НЕАДЕКВАТНІ ВІДПОВІДІ
Росія навчилася використовувати закони та правила, свободи та права, які є основою для побудови цивілізованого суспільства, щоб через своїх довірених осіб та маргінальні групи фактично атакувати інші держави зсередини, знищувати єдність і дискредитувати саму концепцію справедливості й правди.
Європейські відповіді на агресію Росії часто були слабкими та непослідовними. Незважаючи на вторгнення, що триває майже два роки, санкції ЄС проти Росії ще не досягли свого повного потенціалу, оскільки численні європейські компанії продовжують працювати в Росії, опосередковано допомагаючи таким чином її військовим зусиллям.
Незважаючи на те, що Росія втратила 34 мільярди євро доходів від експорту нафти, вона все ще заробляє мільярди, знаходячи лазівки та продовжуючи продавати нафтові продукти через треті країни. Незважаючи на свою участь у незаконній окупації Запорізької атомної електростанції, державна корпорація «Росатом» та її юридичні особи ніколи не стикалися з повномасштабними санкціями. Це дозволило компанії продовжувати не лише підтримувати ядерні об'єкти по всьому світу, але й будувати нові промислові об'єкти за кордоном.
Перехоплення схем обходу санкцій є критично важливим для перешкоджання військовим можливостям Росії. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну деякі компанії спочатку пообіцяли вийти з російського ринку або скоротити там свою діяльність. Натомість вони продовжують свою діяльність і збільшують прибутки на фоні зменшення конкуренції. Інші західні компоненти без особливих зусиль потрапляють до російських військових заводів. Масштаб цих потоків дозволяє Росію не тільки підтримувати темпи виробництва безпілотників, а й істотно нарощувати ці темпи.
Росія також використовує руйнівну діяльність у міжнародних організаціях, в яких вона все ще є членом. Москва використовує своє членство, щоб підірвати ефективність міжнародних організацій та зірвати довіру до них. Запрошення Росії на міжнародні зустрічі не підтримує діалог. Навпаки, це слугує майданчиком для Кремля для поширення власної пропаганди.
Незважаючи на бойкот Україною та багатьма дипломатами на засіданні ОБСЄ в Скоп'є, присутність Лаврова та його заява про безглуздість ОБСЄ підкреслюють намір Росії продовжувати свою руйнівну поведінку в організації. Для порятунку ОБСЄ, європейські країни повинні або реструктурувати її, або розробити стратегію усунення Росію з її складу.
РОЗКРИТА СТРАТЕГІЯ КРЕМЛЯ
Однак основна увага Росії тримається на війні в Україні. Оскільки труднощі майже двох років повномасштабної війни даються взнаки, Росія намагатиметься використати отриману внутрішню дестабілізацію.
Навчившись з невдалого "бліцкригу", Росія тепер використовує існуючі розбіжності всередині України. Однак зусилля Росії не обмежуватимуться внутрішніми проблемами. Вона буде продовжувати чинити інтенсивний тиск вздовж лінії фронту, прагнучи знайти місця для проривів чи захоплення символічно важливих опорних пунктів. Росія буде продовжувати спроби завдати шкоди критичній інфраструктурі взимку, атакуючи електростанції, нафтопереробні заводи та транспортні вузли України для посилення труднощів та спричинення подальших хвиль біженців.
Майбутнє Європи залежить від перемоги України над Росією. Міцна та незалежна Україна у складі Європейського Союзу забезпечила б безпеку та територіальну цілісність Європи.
Інтеграція України в ЄС – це не просто національне прагнення, а критично важливий крок для стратегічних інтересів Союзу. Як повноцінний член ЄС, Україна зробила би вагомий внесок у європейську безпеку та виступала б як глобальний символ успіху європейського проєкту.
ЧАС ДІЯТИ
Тоді як деякі західні чиновники виступають за врегулювання шляхом переговорів, вважаючи це єдиним шляхом до припинення війни, українці рішуче виступають проти будь-якої резолюції, яка передбачає відмову від території на користь Росії.
Більше того, такий підхід не тільки не зможе зменшити агресію Росії, а й натомість – підсилив би її експансіоністські амбіції. Пауза у війні лише дала б Росії можливість для перегрупування та відновлення наступу з новою силою.
Кремль переконаний, що час – на його боці, очікуючи виснаження ресурсів України та поповнюючи власні військові, економічні та людські ресурси для війни.
Майбутнє не є незмінним. Воно – у нашому розумінні, й щоб зробити його безпечним, ми повинні бути об'єднаними і визнати неминучу загрозу, яку Росія становить Європі.
Україна не може протистояти агресії Росії самотужки. Вона вкрай потребує економічної та військової підтримки, щоб захистити наші спільні цінності та захистити демократію.
Консолідовані зусилля світу щодо захисту України протягом останніх двох років були б безглуздими та марними, якщо агресія Росії залишиться безкарною. Відсутність відповіді російській агресії сприяла б іншим авторитарним режимам, підживлюючи імперіалістичні амбіції РФ та надаючи їй можливості розширити свій злоякісний вплив у демократичних країнах.
Марія Авдєєва, стратегічний експерт з питань комунікацій та безпеки, спеціалізується на боротьбі з дезінформацією
Visegrad Insight
