Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
Вітаю вас, шановні відвідувачі сайту Укрінформу. Сьогодні поговоримо про Європейський Союз, але трохи з іншої точки зору: спробуємо розібратися, яке місце Євросоюзу сьогодні у геополітиці. Подивимося, як змінюється Євросоюз, подивимось, як на це впливає Україна, а вона впливає. Подивимось, як Євросоюз зробив свій геополітичний вибір і який він. Подивимося, як Європейський Союз планує стати полюсом у багатополярному сучасному світі. І головне з цих питань, якому приділимо трохи більшу увагу, – як Європейський Союз планує забезпечувати власну безпеку та оборону.
Власне, цей останній пункт нас найбільше зараз стосується і непокоїть, оскільки Збройні Сили України потребують постійного поповнення амуніції й озброєнь, і оскільки Україна потребує фінансової допомоги, яка також багато в чому спирається на Європейський Союз.
Отже, Європейський Союз і геополітичний вибір Європейського Союзу. Треба сказати, що до цього усвідомлення місця у своєму сучасному становищі Європейський Союз пройшов дуже великий шлях. Якщо згадаємо, звідки починався Європейський Союз, то це було суто економічне об’єднання – Європейська спільнота вугілля та сталі, Європейське економічне співтовариство, низка угод, які регламентували діяльність Європейського Союзу. Нарешті за останні буквально півтора-два роки – стрімкий розвиток. Стрімкий розвиток, оскільки треба вирішувати, як діяти далі. У сучасному світі Європейський Союз усвідомив себе гравцем, одним із центрів політичної сили, одним із центрів прийняття рішень.
Що це означає? Це означає, що вже віддавна Європейський Союз налагодив розгалужену систему відносин з усім світом. Існують усякого роду формати, проводяться саміти. Останнім з них був саміт ЄС-Китай. Проводяться саміти ЄС-США, ЄС-Меркосур, ЄС-Африка, ЄС-Східне партнерство, ЄС-Асоційоване тріо та інші. Все це існувало, існує і напевно буде існувати.
Проте головним змістом цієї співпраці, цих контактів Європейського Союзу з усім світом була економіка і торгівля. Тепер, за останні роки, ситуація докорінно змінилася. Хочу нагадати, що Україна встановила і започаткувала відносини з Європейським Союзом, відкривши своє представництво при ЄС, ще у далекому 1992 році. Одне з перших посольств України було в Бельгії і мало відносини у тому числі з Європейським Союзом, тоді ще не Союзом.
За цей час змінилося дуже багато. Але головні зміни відбулися у зв’язку з тим, що агресія Російської Федерації проти України зруйнувала світовий порядок. За цих умов увесь світ, зокрема Європейський Союз, постав перед вибором, як діяти далі, як протидіяти цій загрозі. А загроза є реальною. Більше того, війна і героїчний спротив України показали, наскільки великою, наскільки страшною є ця війна.
Отже, стояти осторонь не можна. Отже, не було сумнівів, що Європейський Союз буде підтримувати Україну. А це означає, що треба обирати, як підтримувати. Як підтримувати і як розвивати відносини з Європейським Союзом.
Нагадаю, що Україна подала заявку на членство в Європейському Союзі буквально через кілька днів після початку широкомасштабної війни. Якщо не помиляюся, вже 28 лютого 2022 року ця заявка була в Брюсселі.
У цей час точилися жорстокі бої, у тому числі на підступах до Києва. Російська армія, злочинна армія з усіх боків атакувала нашу державу. Ми бачили, що нам треба підтримка. Ми бачили, що нам треба контакти. І така підтримка була і з боку Європейського Союзу. Безумовно те, що в такому швидкому темпі, в нечуваному темпі від подачі заявки в лютому 22-го року до рішення Європейської ради про початок переговорів з Україною в грудні цього року пройшло менше 2-х років. Це дуже прискорений темп і це відповідь на ту ситуацію, з якою зіштовхнулася не тільки Україна, а вся Європа і весь світ.
Отже, Європейський Союз, будучи на боці демократії, будучи захисником демократичних цінностей і свобод, не мав сумнівів, що Україну треба підтримувати. І ця підтримка була надана з перших днів – політична, а потім і економічна, і військово-технічна.
Що далі? Куди рухається Європейський Союз і які нові питання, нові виклики постали перед ЄС у зв’язку з російською агресією, у зв’язку з тим, що світ дуже швидко змінюється.
По-перше, вже перший рік великої війни показав, що оборонна промисловість, зокрема Європейського Союзу, не була готова не тільки до такої широкомасштабної війни, але і до того, щоб нарощувати свої спроможності і постачати ту продукцію, яка необхідна тут і зараз. Ви знаєте, яких зусиль коштувало керівництву України, Президенту, дипломатії, нашим військовим, щоб з усього світу збирати, особливо в перші місяці, військову допомогу. І ця проблема окреслила інші питання, у тому числі й перед Європейським Союзом: захищати свої цінності, захищати демократію, захищати Союз, не маючи спільної оборони і не маючи спільного виробництва озброєнь та боєприпасів для цього, – неможливо.
Тепер цей вибір став не теоретичним. Тепер усе це набуло практичної ваги. І у цьому світі, який змінюється дуже швидко, треба приймати рішення, які б забезпечили гідне місце при формуванні нового світового порядку та забезпечили власні інтереси: політичні, економічні й оборонні. Вибір Європейського Союзу – очевидний. З прийняттям рішення про переговори з Україною на цьому питанні поставлено крапку. Україна буде членом Європейського Союзу і розпочне ці переговори. А це означає, що не існує більше для України, для Європи вибору. Відтепер ясно, де буде проходити кордон Європи і Європейського Союзу. Відтепер ясно, де буде кордон між силами правди і силами терору й агресії. Відтепер ясно, що політика Путіна – загарбницька, агресивна, – зазнала краху.
Рік тому Президент Зеленський відвідував Сполучені Штати Америки з візитом, якраз, по-моєму, в цей день, 21 грудня. Тоді президент Байден сказав дуже значущі слова. Він зокрема, виголошуючи публічну промову, зазначив, що розпочинаючи війну проти України, Путін виходив з того, що його агресивні дії ослаблять НАТО і Європейський Союз, послаблять ті зв'язки і контакти, які існують у цих головних європейських організаціях. Але, як зазначив Байден, цього не сталося. І НАТО, і Європейський Союз тільки згуртувалися, зміцнилися. Зміцнилися у своїй рішучості підтримати Україну і зробити все можливе для того, щоб Україна дала гідну відсіч агресії і перемогла в цій війні, оскільки це війна за майбутнє.
Отже, політична відповідь очевидна: треба допомагати Україні, Україна з нами. І це неодноразово підкреслювалося також з боку керівництва Європейського Союзу. Приймаючи рішення про переговори з Україною, Європейський Союз зробив геополітичний вибір. Європейський Союз усвідомив себе як світовий гравець. А щоб у цій світовій композиції, у цьому світовому порядку відігравати свою роль, треба мати сили. Ця сила це не тільки економіка, ця сила – це також територія. А з Україною Європейський Союз буде більшим. Ця сила – це також оборонна промисловість, а з можливостями України і з нашим досвідом оборонна промисловість Євросоюзу стане міцнішою.
І про це вже неодноразово заявлялося керівниками Європейського Союзу. І це дасть змогу проводити у світі таку політику, якою її бачили отці-засновники Європейського Союзу, яка зараз потрібна у глобальному вимірі. Цей вибір на – користь демократії, безумовно – на користь України, і безумовно, Україна вже є частиною цієї об'єднаної Європи і Європейського Союзу в майбутньому.
Європейський Союз завжди розумів, що питання спільної зовнішньої політики та безпеки є важливим. Завжди існувала спільна політика безпеки і завжди існувала, як окрема частина цієї міжнародної політики, спільна політика безпеки й оборони Європейського Союзу. Проте ця політика все ж таки виходила з того, що головний військовий компонент і задача захисту території Європейського Союзу покладалися на НАТО. НАТО відповідало за військову безпеку. Але сучасні умови змушують до інших рішень. І ці рішення свідчать про те, що Європейський Союз переосмислив ситуацію у світі, глобальні виклики, глобальні загрози, а також можливості відповідей на ці глобальні загрози.
Такою відповіддю з боку Європейського Союзу став так званий стратегічний компас ЄС. Це документ, який якраз і визначає виклики, загрози, а також засоби, які Європейський Союз може протиставити цим викликам і загрозам. Власне кажучи, плани розробити такий концептуальний документ і діяти злагоджено в сфері безпеки й оборони були у Європейського Союзу вже досить давно, а саме з 2014 року. Анексія Криму, події і вторгнення російських військ в Східну Україну були поворотним пунктом для Європейського Союзу також. І не тільки тому, що почали опрацьовуватися такі глобальні ідеї. З 2014 року постійно щороку оборонна промисловість Євросоюзу збільшувала свої обсяги. Видатки на оборону в Євросоюзі до 2014 року, до анексії Криму і до війни Росії проти України, зменшувалися з закінченням холодної війни і аж до 2014 року.
Війна Росії проти Грузії не дала результатів з точки зору висновків – як діяти далі, не було прийнято ніяких рішень. 2014 рік став переломним. Але нагадаю, що не так давно, у 2020-му та навіть у 2021 році, коли ще не було великої війни, але коли Крим уже був окупований, тодішній президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп навіть говорив про те, що може варто повернути Росію до Групи семи, повернути Вісімку, яка припинила своє існування в 2014 році. Тепер ніяких питань щодо Росії у світу нема. Є один намір, один політичний проєкт – максимально ізолювати Росію.
Така ізоляція продовжується і буде продовжуватись, а Велика сімка, чи Група семи, поступово перетворюється. Європейський Союз завжди брав там участь, але поступово Європейський Союз у цій групі стає все більш і більш самостійним і впливовим учасником. Не спостерігачем, але учасником.
Важливе зауваження, яке Президент Зеленський зробив під час великої пресконференції кілька днів тому. Він зазначив, що так, зараз у нас важкий період, коли в Сполучених Штатах ще не прийнято рішення про фінансову підтримку України. Але тепер Європейський Союз приймає свої рішення, у тому числі й щодо виділення фінансової підтримки Україні самостійно. Ці питання розділені. І Європейський Союз, і Сполучені Штати діють як союзники України в цих питаннях і не узалежнюють свої рішення один від одного. Ідуть паралельні треки, і є впевненість, що вже ближчим часом Європейський Союз прийме відповідні рішення. А з поновленням роботи Конгресу в Сполучених Штатах – і там це питання буде розглянуте.
Відомо, що Європейська рада 15 грудня не змогла прийняти рішення щодо фінансового плану до 2027 року. Але це не означає, що ситуація, як у Сполучених Штатах, загальмувалася або не має негайного вирішення. Європейський Союз має опції і має розуміння, як діяти. Більше того, Європейський Союз за цих умов, коли розгорталася ситуація, тривала війна проти України, зростала необхідність підтримувати Україну, також прискорив і свої внутрішні процеси.
Європейський парламент уже прийняв рішення про те, що треба переглядати засадничі принципи прийняття рішень консенсусом усередині Європейського Союзу. Це довгий шлях, але ми бачимо, що зараз час стискається. Всі рішення приймаються скоріше, і попри позицію окремих країн-членів ЄС, приймаються ті рішення, які роблять Європейський Союз сильнішим, які йдуть на користь Україні, які наближають нашу перемогу.
Оборонна промисловість Європейського Союзу. Наприкінці листопада цього року відбулась чергова конференція Європейського оборонного агентства. Це агентство існує, воно координує політику в галузі оборонної промисловості. Але я згадую сьогодні про цю конференцію не тому, що європейці постійно дбають про те, як розвивати оборонну промисловість. Не тому, що війна Росії проти України виявила всі недоліки і показала, що існуючих запасів не вистачає, а виробництво не може так швидко поповнити ці запаси (в засобах масової інформації дуже популярною була цифра про те, що наявного запасу артилерійських снарядів калібру 155 міліметрів у Сполучених Штатах Америки вистачить менше, ніж на два тижні бойових дій в Україні. Подумайте про цю цифру, всі запаси – і два тижні бойових дій.
Але проблема – навіть не в цьому. Проблема в тому, що швидко виробити таку кількість боєприпасів на діючих потужностях зараз неможливо. Отже, треба реформувати оборонну промисловість – і Євросоюз про це знає, і знаємо ми. Більше того, ми не тільки знаємо, а ми робимо абсолютно конкретні кроки в цьому напрямі. Уже є спільні виробництва в галузі оборонної промисловості України з деякими країнами-членами Євросоюзу і членами НАТО. Уже відбулась потужна велика конференція з оборонної промисловості у Сполучених Штатах, йшлося про співпрацю між оборонними комплексами Сполучених Штатів і України. І зараз на цій конференції Європейського оборонного агентства європейці думають про те, і Урсула фон дер Ляєн прямо закликала до того, щоб у планах розвитку цієї галузі промисловості враховувати Україну. Україна вже тут, вже має бути врахована в планах. І в цих планах мають бути враховані й проблеми, і потреби Європейського Союзу, і потреби України, які необхідно забезпечити.
Вибору немає, Україна має перемагати, для перемоги потрібно мати ресурси. Отже, щоб бути повноцінним гравцем у сучасному світі, в світі, який міняється і з формуванням нового світоустрою, Європейський Союз має бути сильним, має бути самостійним, має розуміти своє місце і розуміти напрямки свого розвитку. Європейський Союз зробив свій вибір. Цей вибір – бути більшим за рахунок України, за рахунок Молдови, за рахунок країн Західних Балкан. Бути сильнішим за рахунок сильнішої економіки, бути більшим за рахунок територій нових країн-членів і бути готовим до оборони всіх своїх територій. Це означає, що оборонна промисловість має потужний поштовх, має завдання з боку керівництва Європейського Союзу працювати так, щоби забезпечити ці потреби Європейського Союзу в сьогоднішніх кордонах, а також з урахуванням розширення ЄС, в тому числі маючи Україну серед країн-членів.
Такою є ситуація, ця ситуація стрімко розвивається. Ми цей розвиток бачимо щодня зусебіч. Ми сподіваємося, що оборонна промисловість України з її розробками, проєктами, потужностями, які існують і які будуть створюватись, стане важливим компонентом європейського оборонного комплексу і налагодить потужні зв'язки. І головне – спільне виробництво озброєнь, боєприпасів, які потрібні сьогодні, зараз і в майбутньому.
Останнє, що я хотів би сказати, завершуючи сьогоднішню розмову про Євросоюз і геополітику, – це про Збройні Сили України. Саме вони, наші Збройні Сили, підштовхнули керівництво Євросоюзу, весь Євросоюз до прийняття стратегічних рішень і рішень, які мають глобальне значення і глобальні наслідки.
Слава Україні!
Ігор Долгов
Читайте і дивіться прем'єрний блог Ігоря Долгова:
Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі
реклама