Життя як трилер, або Як австралійський письменник отримав смертний вирок у Китаї
5 лютого світ облетіла жахлива новина про те, що суд у Пекіні засудив за звинуваченнями у шпигунстві австралійського письменника китайського походження Яна Хенцзюня до смертної кари, щоправда з відтермінуванням виконання вироку на два роки.
Від моменту затримання Яна до оголошення вердикту пройшло довгих п’ять років, які чоловік провів без зв’язку з рідними в китайській в’язниці, де, за його словами, під тиском і катуваннями вимушений був обмовляти себе й давати «свідчення», на підставі яких отримав найсуворіше покарання.
Блогер, якого одні називали «торговцем демократією», а інші дорікали за відмову критикувати комуністичну владу Китаю, вважається неоднозначною фігурою і викликає розбіжності в оцінках серед закордонних китайських дисидентів та активістів.
Укрінформ пропонує детальніше познайомитися з 59-річним Яном та його непересічною долею, яка звивистими стежками привела його до рокового суду в Пекіні.
ШЛЯХ ІЗ КИТАЮ ДО АВСТРАЛІЇ
За даними з відкритих джерел, Ян Хенцзюнь народився у 1965 році в Китаї. Точних відомостей про місце народження та його батьків немає, але можна впевнено стверджувати, що його дитинство і юність пройшли в важкі часи сумновідомої культурної революції в КНР (1966 -1976 рр.) та розрухи, яку вона залишила після себе.
Тоді за наказом вождя китайських комуністів Мао Цзедуна масово знищували, принижували і виганяли з країни представників освіченого середнього класу – державних службовців, артистів, науковців і вчених. Вочевидь, побачене вплинуло на подальше життя майбутнього письменника, однак про своє дитинство він, як і більшість тих, хто пережив шок культурної революції, майже не розповідав.
Після школи, за словами самого Яна, він навчався в Шанхаї у Фуданському університеті. Зараз це один із найпрестижніших вишів Китаю, тож тоді він точно був одним із найкращих університетів країни, вступити до якого було непросто.
Відомості про те, куди доля завела Яна після отримання вищої освіти, дещо різняться. Більшість джерел говорять, що наступні десять років, із 1989-го по 1999-й він працював у всесильному Міністерстві держбезпеки (МДБ) КНР.
Сам же чоловік розповідав, що пішов до Міністерства закордонних справ і працював у Пекіні, хоча зовнішньополітичне відомство пізніше, уже в 2019 році, заперечило, що Ян коли-небудь був у МЗС. Також він стверджував про роботу з 1992 по 1997 рр. у Гонконзі менеджером однієї з компаній із материкового Китаю, та що в наступні два роки був у США як науковий співробітник Атлантичної ради. Втім, усе зазначене вище, – і МДБ, і МЗС, і бізнес, і навіть Атлантична рада – з високою імовірністю могло органічно поєднуватись і не виключає одне одного.
Далі інформація про майбутнього письменника і блогера більш точна. У 1999 році Ян пішов у відставку з МДБ і переїхав до Австралії, де вступив в аспірантуру Технологічного університету Сіднея та отримав ступінь доктора філософії.
У 2002-му став громадянином Австралії, однак стверджував, що все ще залишається громадянином Китаю, хоча китайське законодавство не визнає подвійного громадянства.
У 2017 році Яна запросили науковим співробітником до Колумбійського університету в Нью-Йорку, де він працював протягом двох років перед фатальною поїздкою до Китаю в січні 2019-го, під час якої його й затримали. У США він також створив і керував онлайн-магазином на популярній у Китаї мобільній платформі WeChat, продаючи розкішні сумки, вітаміни, дитячі суміші та годинники покупцям у Китаї.
Ян одружений із відомою блогеркою-націоналісткою Юань Жуйцзюань (Юань Сяолян), має двох дорослих синів, які проживають в Австралії, та доньку.
Упізнаваність і широку популярність Яну принесла його блогерська активність та написані трилери. Ґрунтуючись на своєму багатому особистому досвіді роботи і знанні китайської владної системи, Ян писав історії про шпигунів англійською та китайською під псевдонімом Вей Ши.
Між 2002 і 2005 роками Ян написав трилогію шпигунських романів «Фатальна слабкість», «Фатальна зброя» та «Фатальне вбивство», опубліковану на Тайвані. А в своєму романі 2004 року він розповів про директора ЦРУ та президентів США й Тайваню, залучених у сюжетну лінію про напруженість у Тайванській протоці. На материк його твори так і не потрапили.
Персонажів своїх трилерів Ян, за його словами, списував із себе. Серед них, зокрема, був американо-китайський подвійний агент, який зрештою не працює ні на одну зі сторін, а натомість служить своїм особистим інтересам.
Як стверджують китайські дисиденти в екзилі, раніше Ян діяв як продемократичний блогер, критикуючи владу Китаю за порушення прав людини в КНР, наступ на демократичні свободи та відсутність верховенства права в країні. Проте задовго до 2019-го припинив це робити, аби захистити свої особисті й ділові інтереси. Проте такий розрахунок, якщо він і був, не справдився.
ЗАТРИМАННЯ І СМЕРТНИЙ ВИРОК
Уперше Яна затримували в березні 2011 року. Тоді він просто зник з аеропорту міста Гуанчжоу на півдні Китаю, встигнувши зателефонувати другові й повідомити про трьох чоловіків, які стежили за ним. Вважається, що того разу його затримали в результаті розгорнутих урядом КНР широких репресій проти будь-яких активістів, адвокатів і блогерів після закликів до «жасминової» революції в Китаї в лютому 2011-го.
Пізніше Ян зв’язався зі своєю родиною в Австралії й сказав, що його зникнення було непорозумінням. Нібито йому стало зле, й він був у лікарні протягом двох днів, а батарея телефону розрядилась, і він не міг зв’язатися зі своєю родиною.
У січні 2019-го все було по-іншому, полювали вже конкретно за Яном. Він із дружиною й донькою, громадянками КНР, прилетів до Гуанчжоу зі США, бо в них закінчився термін дії американських віз.
У Китаї дружина й донька, в яких не було австралійського громадянства, мали отримати візи до Австралії, куди родина збиралась одразу ж виїхати. Яна знову, як і в 2011-му, затримали в аеропорту Гуанчжоу, коли він прямував на стикувальний рейс до Шанхаю, та цього разу надовго.
Пізніше Яну висунули звинувачення у шпигунстві, вироки за яке в китайському законодавстві варіюються від 3 років позбавлення волі до смертної кари. Перше судове засідання у його справі відбулось аж через 28 місяців, які чоловік провів практично без зв’язку з рідними. Відвідувати його було дозволено лише один раз на місяць представнику посольства Австралії в Пекіні, який і розповідав родині Яна новини про його стан.
Так, у листі, надиктованому з в’язниці в березні 2021 року, Ян сказав, що його допитували вже понад 300 разів багато різних людей, іноді в кайданах й із зав’язаними очима, іноді з застосуванням тортур. Але й тоді він казав, що як вдасться вийти, то хотів би писати статті, аби покращити австралійсько-китайські відносини та допомогти Китаю зрозуміти світ, а світу зрозуміти Китай, а не про жорстокість комуністичної системи.
Перший суд над Яном у Пекіні в травні 2021 року був закритим під приводом слухання справи за звинуваченням у шпигунстві. До зали не пустили навіть австралійського консула, незважаючи на двосторонню угоду, яка мала б забезпечити йому доступ до судових слухань за участю громадян Австралії в Китаї.
Після суду друзі Яна переповідали ЗМІ його слова про те, що він не визнав себе винним і просив суддю відхилити його «свідчення» проти себе, бо вони написані під тиском, погрозами й навіть після катувань слідчими. Ян повідомив, що суддя відхилив його прохання викликати свідків на його захист, хоча й погодився приєднати майже 100 сторінок матеріалів захисту до справи Яна.
Далі розгляд застопорився майже на три роки через різного роду затримки й перенесення засідань. І лише 5 лютого суд нарешті зібрався й оголосив вирок – смертна кара з відтермінуванням на дворічний термін. Це означає, що вища міра покарання через два роки, за умови зразкової поведінки засудженого, може бути замінена довічним ув’язненням, а можливо й меншим терміном, який людина реально зможе відбути і вийти на свободу.
На оголошенні вироку в залі, серед інших, дозволили бути присутній і дружині Яна. Вона зі сльозами розповіла, що Ян виглядав «дуже худим і дуже крихким», далеким від харизматичного чоловіка, чиї статті про потенціал Інтернету для стимулювання китайської демократії завоювали велику кількість прихильників у Китаї два десятиліття тому.
СПРАВА ЯНА Й АВСТРАЛІЙСЬКО-КИТАЙСЬКІ ВІДНОСИНИ
Вердикт, який видається аж занадто суворим, вразив самого Яна, його родину та всіх, хто слідкував за його справою. Миттєво відреагував австралійський уряд, який вустами міністерки закордонних справ Пенні Вонг заявив, що приголомшений рішенням суду. До МЗС одразу ж викликали посла Китаю в Канберрі й висловити протест.
Того ж дня з критикою судового рішення виступили й правозахисники. Очільниця Human Rights Watch в Азії Елейн Пірсон назвала вирок обурливим і закликала австралійський уряд співпрацювати з урядами інших країн, чиї громадяни затримані в Китаї, щоб домогтися їх звільнення.
Наступного дня про обурення смертним вироком Яну та готовність відповісти чітко і недвозначно на такі жорсткі дії Китаю заявив прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албанезе. Він додав, що його уряд не змириться з подібними жорсткими діями Китаю і продовжить вимагати звільнення Яна.
Потрібно зазначити, що австралійська влада не сиділа склавши руки й не очікувала на рішення суду в Пекіні. Одразу після повідомлення про затримання Яна в 2019 році тодішній прем’єр-міністр Скотт Моррісон намагався переконати китайську сторону звільнити громадянина Австралії, наголошуючи, що припущення про його шпигунство на будь-яку країну абсолютно не відповідають дійсності.
Підтримку Яну постійно надавали міністри закордонних справ Австралії та її посольство в Пекіні. Нинішній глава уряду, Албанезе, також порушував питання ув’язнення Яна під час свого візиту до КНР у листопаді минулого року, а очільниця МЗС Вонг тримає цю справу на особистому контролі.
Однак дієвих важелів впливу на китайську сторону в Австралії немає. У відносинах двох країн лише нещодавно, після майже п’яти років охолодження, із 2019-го, почалась відлига, що й дозволило Албанезе здійснити візит до Китаю, першу поїздку глави уряду Австралії до КНР від 2016 року.
Зв’язки Пекіна і Канберри почали псуватися після того, як остання заборонила китайській телекомунікаційній компанії Huawei брати участь у розвитку мереж в Австралії у 2016-му. Потім був скандал зі звинуваченнями китайців у шпигунстві, наполегливими вимогами Австралії до міжнародної спільноти розслідувати походження COVID-19 у Китаї, створення у 2021 році AUKUS, тристороннього оборонного пакту Австралії, Великої Британії і США, та постійна критика агресивної військової активності Китаю у Східній Азії.
Пекін, звичайно, не міг стерпіти настільки відверті антикитайські рухи австралійців і відповів традиційно для себе, заборонивши майже весь експорт із Австралії. При цьому, Китай є найбільшим торговим партнером Австралії, на якого припадає чверть експортних надходжень її бюджету. Це більше, ніж наступні три торгові партнери, Сполучені Штати, Південна Корея і Японія разом узяті.
Потепління у відносинах, а з ним і таке бажане скасування Пекіном заборон на австралійський імпорт, ось-ось тільки вдалося досягнути. А тут – смертний вирок Яну, як грім серед ясного неба. Тим більше, що незадовго до цього у жовтні минулого року Китай депортував австралійську журналістку Чен Лей, яка три роки перебувала в ув’язненні за обвинуваченням у «переданні державної таємниці», після чого з’явилися сподівання, що й із блогером вчинять подібним чином.
Тож чи вплине судовий вирок Яну на австралійсько-китайські відносини? Місцеві оглядачі вважають, що ні, але перевірить межі спроб Канберри повернути відносини на правильний шлях після років напруженості.
«Вирок Яну – це лежачий поліцейський, недостатньо великий, щоб, так би мовити, зупинити автобус, покращення відносин, бо й Пекін, і Канберра мають сильні стимули для зміцнення зв’язків», – прокоментував для Reuters незалежний австралійський аналітик і редактор політичного бюлетеня «China Neican» Адам Ні.
Затримання Яна в 2019-му трапилось у розпал погіршення відносин між Австралією і Китаєм. Залишається сподіватися, що хвиля потепління між двома країнами зрушить шальки терезів у зворотний бік, і автор шпигунських романів уже в Австралії, в колі своєї родини, напише головний у своєму житті трилер.
Володимир Сидоренко, Пекін
