Бій за Трампа: як схилити на бік України потенційного президента США
Не встигли ми відійти від новин про «мирний план» для України радників Дональда Трампа, як тут новий стрес – Джо Байден, його суперник у президентських перегонах розгромно програв Трампу у теледебатах. Це змусило американських виборців і демократів замислитися, чи на вірну кандидатуру вони зробили ставки, а нас – що ж буде з Україною, якщо пан Трамп повернеться у Білий дім (що виглядає нині дуже реальним). Якщо в поглядах трампістів усе лишиться, як є і на Україну тиснутимуть планом «примирення», доведеться робити складний вибір між поганим або ще гіршим.
«Я зроблю так, щоб ця війна була врегульована між Путіним і Зеленським до того, як я вступлю на посаду 20 січня. Я покінчу з цією війною….Вона б ніколи не почалася зі мною. … Він (Джо Байден, – ред.) поставив нас у таке погане становище зараз, тому що Україна не виграє цю війну», – саме так бачить ситуацію і свою роль в ній Дональд Трамп, саме такі наміри вкотре засвідчив під час теледебатів 28 червня.
Більш ніж категоричне ставлення і воно нас не влаштовує, бо пошуки «миру в очах Путіна» довели свою безперспективність. То що робити Україні, очікуючи на ймовірну перемогу Трампа? Основне: не все ще втрачено.
Бити по оточенню «китайськими» аргументами
На позицію цього непередбачуваного політика можна спробувати вплинути і для того є шляхи, стверджують експерти. «Я не впевнений, що ми можемо прямо впливати на позицію Трампа, зустрівшись з ним, поговоривши, але ми можемо впливати на колективного Трампа», – говорить політолог Олег Саакян. План, який ми бачили, був програмою для Трампа частини наближених радників. Зараз відбуваються змагання, хто на які посади буде призначений у разі обрання президента, які аналітичні центри отримають контракти на співпрацю, от вони і готують свої пропозиції, розповідає експерт. «Етапом цих оглядин і можна користуватися, взаємодіючи з потенційними призначенцями і аналітиками, що працюють з командою республіканців, щоб пропозиції, які будуть покладені Трампу на стіл, були адекватні ситуації і більш відповідали нашим очікуванням від США», – пояснює пан Саакян.
Трамп не бере свої ідеї нізвідки, говорить і Єгор Брайлян, кандидат історичних наук, член Української асоціації американістики та аналітик «Детектор медіа». Радників у нього чимало і, зокрема, співавтори «мирного плану» працювали в Раді національної безпеки США за першої адміністрації Трампа. Це консультативний орган при Білому домі, представникам якого слід пояснювати, що перемога України вигідна для національної безпеки США, бо зміцнить стримування Китаю, переконаний Брайлян. «Трамп активно використовує антикитайську риторику – мовляв, бачите, Китай захоплює світ, а Америка слабка, з нас глузують і треба це припиняти», – пояснює американіст.
Дональд Трамп – особистість суперечлива: з одного боку – схильний до ізоляціонізму («Америка перш за все»), з іншого – переймається іміджем США у світі. Впевнений, що покладе край війні, але називає умови Путіна неприйнятними. Це все лишає нам поле для маневрів. В Україні є низка лідерів суспільної думки, відставних політиків, спортсменів, релігійних діячів, які мають персональні контакти в США з республіканцями, зокрема, крилом трампістів. «Треба задіювати ці неформальні канали комунікації», – каже Олег Саакян. А щоб краще спілкуватися з Трампом і республіканцями в цілому, треба краще розуміти американський порядок денний – він далеко не зосереджений в першу чергу на Україні, звертає увагу Брайлян.
Від домогосподарки до американської верхівки
Комунікація України в США – трирівнева (найвищий політичний рівень, рівні військових і громадянського суспільства) і активно працювати треба з усіма під загальним наративом, говорить Єгор Брайлян. За словами Саакяна, робота з американським населенням, а саме м’яка сила, культурна дипломатія допоможе зробити Україну актуальною саме в тому світлі, яке потрібне нам. «Як амбасадорів України можна використовувати різних американських лідерів суспільної думки», – говорить Саакян. Активізувати всіх українців, які могли б стати культурними послами в США.
Єгор Брайлян радить працювати з темами, які турбують американців і можуть стати ключем до формування стратегії перемоги України і поразки Росії. «Дональд Трамп є політиком-популістом, який прагне зберегти і збільшити свою популярність серед американців через апелювання до проблем простих громадян», – говорить член Української асоціації американістики. Аборти, нелегальна еміграція, економічні виклики з боку Китаю, ісламський тероризм є тими темами, на яких грає Трамп під час передвиборчої кампанії. Український фактор теж є в ній. Якщо українські політики, представники громадянського суспільства будуть приділяти більше уваги залученню місцевого населення до обговорення тем України, то можна буде очікувати зміни в ставленні Трампа до українських проблем. «Нам варто зосередити свою увагу в стратегічних комунікаціях у США на південних штатах. Там знаходиться основний електорат Трампа і – значна частина ВПК США», – вважає Брайлян.
За його словами, ми недостатньо використовуємо релігійний фактор. Більшою мірою американці є протестантами, серед українців вони теж є. «Росіяни поширюють у своїй пропаганді наратив, що українці «воюють з християнами», натякаючи на боротьбу з УПЦ МП, – каже пан Брайлян. – А нам варто в комунікації з американцями наголошувати про репресії проти віруючих на ТОТ і знищенні храмів внаслідок бойових дій». Це треба робити на противагу російській пропаганді, яка активно працює у США. «Якісна журналістика разом з популяризацією українсько-американських відносин, історії, культури України може змінити ситуацію на краще, – вважає експерт. – Соціальні мережі, де активно маніпулює Трамп, мінімізували персональне спілкування».
Звісно, українське посольство у США теж мусить шукати додаткові точки дотику, на рівні ОП та президента комунікація не відміняється, зауважує Олег Саакян. Але у формальної дипломатії руки дещо зв’язані, вона менш дієва наразі. «У розпалі передвиборчий процес, і будь-які активні зусилля по офіційній лінії можуть бути трактовані (навіть якщо там не було нічого подібного) як інструмент внутрішньополітичної боротьби, а для нас важливо ще й не нашкодити», – переконує політолог. Та й на думці в американських політиків сьогодні суто вибори, що вже близько, говорить Микола Капітоненко, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка.
Як налагоджувати такі контакти, у нас почали думати ще десь рік тому і виявили, що в Україні фізично бракує людей, які б могли це робити. «Значна частина українських політиків забагато і агресивно критикували Трампа в минулому і зараз мало лишилося важковаговиків, які б не зіпсували відносини з Трампом, а значить і з його оточенням, – пояснює експерт з міжнародних відносин». Цю проблему треба терміново вирішувати.
Чого ми прагнемо і які аргументи є
Будь-що нам потрібно добитися, щоб ставлення до російсько-української війни в Америці було не як до суперечки, в якій треба помирити сторони, а як до злочину, в якій є жертва і агресор, переконує Олег Саакян. «Агресора треба зупинити, а жертву підтримати і як це буде робити Трамп – поле для маневру велике, – говорить він. – Можуть бути різні сценарії, які нам більше чи менше подобаються, головне – щоб не було спроб замирити нас з агресором за рахунок України».
Що теоретично може вплинути на позицію імпульсивного Дональда Трампа? Нам треба намагатися говорити з трампістами мовою прагматичних оцінок, переконаний Капітоненко – не емоцій, не риторикою про протистояння демократій і тоталітарних режимів. «Трамп і значна частина американського істеблішменту розуміє мову прагматичних аргументів. Якщо ми підтримуємо Україну, то як довго, скільки це коштує, які ризики створює, до чого веде? – пояснює експерт. – І чому краще підтримувати Україну, а не домовлятися з Росією?» Якщо будуть відповіді на ці запитання – зрозумілі і переконливі, то можна спробувати їх донести і до Трампа.
Крім аргументу, що військова допомога Україні сприяє розвитку ВПК США і виділені на озброєння кошти залишаються в Штатах, слід робити акцент на ситуації на тимчасово окупованих територіях, говорить Єгор Брайлян. «На Заході мало знають про репресії та важку гуманітарну ситуацію ще з 2014 року. Це, знову таки, проблема української комунікації, – каже експерт. – Зараз треба розповідати більше і пояснювати, що замороження конфлікту означатиме продовження окупації територій росіянами». А отже і систематичних порушень прав людини, переслідувань тощо.
Є думка, що дуже впливовим джерелом інформації щодо ситуації в Східній Європі для Дональда Трампа є прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Як подасть картину цей діяч, так і сприйме її кандидат в президенти США. Але «на кожного Орбана є ще один Дуда чи Кемерон, тобто топдіячі, вхожі до Трампа персонально та його команди, – відповідає на це Олег Саакян. – Нам важливо, щоб баланс (цих топів, – ред.) був на користь України». Хоча Орбан, звісно, використовуватиме цей свій вплив як для власних інтересів, так і в якості предмета торгів з Москвою та Пекіном.
На рішення діячів, що відповідають за геополітичний баланс сил, часто впливають непередбачувані події – загострення, теракти. Ще недавно ми обговорювали, як відіб’ється на нас, на Україні венесуельсько-гайанська криза, не кажучи вже про Тайвань чи киплячий близькосхідний котел. Загострення в інших регіонах швидше спрацюють проти нас – ми це побачили, коли почалася війна Ізраїлю з Хамас, говорить Микола Капітоненко: як Україні позиціювати себе в цьому конфлікті, адже виник розкол суспільної думки на Заході. «Більше уваги дісталося Близькому Сходу, постало питання – чому слід підтримувати Україну, а не Ізраїль чи Тайвань», – пояснює доцент Інституту міжнародних відносин..
Шанс, що позиція Трампа щодо України зміниться через події у світі, теоретично є, вважає Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень. «Якщо союзницькі відносини між Росією та Іраном будуть загрожувати американським інтересам в такому вигляді, в якому їх розуміє Трамп», – говорить він. Взагалі Трамп-президент поводився дуже жорстко з іранцями, нагадує сходознавець. Саме за його часів був вбитий Касем Сулеймані – іранський генерал у Корпусі вартових Ісламської революції. «Трамп узяв на себе відповідальність і наказав знищити його. Це було повним шоком для іранців, – розповідає Данилов. – І якщо зараз Іран буде представляти загрозу для США, а Росія буде його в цьому підтримувати, це, звичайно, вплине на позицію Трампа». І змусить до дій, яких ми передбачити не можемо, бо це політик в принципі непередбачуваний. Як і процеси в самому Ірані, де обирають нового президента. «Іранська система якщо не в колапсі, то в глибокій кризі політичній, дуже велика недовіра громадян – це засвідчила явка, – описує картину Сергій Данилов. – Не зважаючи на всі зусилля чинної влади, кандидат, який обіцяє рух до нормалізації стосунків з Заходом, перемагає в першому турі». Багато залежить від персони Верховного лідера, а нинішній – Аятола Алі Хаменеї – нібито при смерті (чутки щодо погіршення його стану здоров’я чи смерті періодично з’являються впродовж останніх років, в Ірані не приховують, що стан лідера дійсно нестабільний. – Ред.). «Цілком можливо, що новообраний президент буде спостерігати зміну Рахбара», – говорить Данилов. А ми – непрямий вплив цих подій на наше життя.
Спроби марні, ми – заручники ситуації?
Микола Капітоненко має досить песимістичний погляд на наші шанси змінити наміри потенційного президента США. «8 років тому він, насправді, несподівано виграв вибори і певний час був залежний від думок оточення. Зараз він точно знає, чого хоче і буде намагатися ключові рішення приймати особисто, – говорить експерт з міжнародних відносин. – Зовнішня політика США за його президентства буде зовнішньою політикою Трампа, а не його радників». Від суспільної думки він не залежатиме, бо питання зовнішньої політики і, зокрема, нашої війни, за великим рахунком, не цікаві американським виборцям. А у Трампа є своє розуміння міжнародних процесів, основних загроз для США і ключове з переконань – це небезпека з боку Китаю. Він, за словами Капітоненка, виходить з того, що КНР – основний конкурент Штатів, з цим треба щось робити і це ключове протистояння для майбутнього США і світового порядку. «Політика, яку вели США досить довго і яка полягала в широкому залученні до різних конфліктів, підтримці союзників, активному лідерстві – гадаю, здається йому неправильною для нинішніх умов і він хотів би скоротити ці витрати, ризики перекласти значною мірою на союзників, – міркує експерт. – І ці погляди будуть визначати його стратегію, зокрема, в питанні війни Росії проти України». А ми стали заручниками чужих рішень, втратили остаточно можливість на щось впливати в міжнародній політиці.
З точки зору Трампа, щоб ефективно протистояти КНР, треба якнайшвидше завершити війну – вона забирає американські ресурси, увагу, створює додаткові ризики і, головне, – не веде до перемоги. «Я не думаю, що він вважає нашу війну з Росією потенційною історією успіху. Швидше – США дарма вкладають гроші, втягуються в цей конфлікт без перспективи перемогти, а Китай в цей час посилюється, – пояснює цю логіку пан Микола. – А потрібно, мовляв, сконцентруватися на Східній Азії, може, навіть спробувати послабити російсько-китайські зв’язки. А для всього цього – завершити російсько-українську війну».
На посилення підтримки України не погодяться й американці, вважає експерт. У суспільстві помітний розкол, тривала і складна дискусія про те, як жити далі в світі, що перестав бути заходоцентричним. Чи мають США продовжувати стратегію, започатковану після Холодної війни? «За моїми оцінками – значна частина американців підтримують погляди Трампа на зовнішню політику, – каже Капітоненко. – І тут не в тому справа, що вони помиляються і нам треба знайти впливових людей, які відкриють Трампу очі. Світ змінився і хто б не намагався зараз переконати його повертатися до політики, яку проводили США за Клінтона чи Буша-молодшого, для цього це дуже поганий момент зараз». «Ситуація така, що аудиторія CNN (каналу довіряють, за дослідженнями Pew Research Center, 67% демократів. Ред) та Fox News (довіряють 65% республіканців і Трамп особисто – Ред.) не перетинаються і це призводить до більшої поляризації», – говорить Єгор Брайлян. Переконати в чомусь опонентів вкрай складно.
«Не думаю, що у Трампа вийде переконати Зеленського йти на поступки (якщо він справді таке спробує), – ділиться баченням Капітоненко. – Вибір у Зеленського буде складний, але це для нього вже не вперше. І судячи з того, що український президент робив раніше, в подібних ситуаціях – тиску він не піддасться, а підніме ставки». Мовляв, будемо воювати без американської допомоги. Маємо певні запобіжники – угоди з країнами ЄС, що передбачають щорічне фінансування, і президент може розраховувати, що це частково покриє наші потреби. «Чи дотримуватимуться партнери умов цих договорів – не знаємо, але ми постійно ризикуємо і сподіваємося на диво в своїй політиці, – говорить наш експерт. – А у Трампа буде вибір – припиняти допомогу чи ні, і він може на це піти, на жаль, бо тут поразка для США не стане надто болісною». Або знизити обсяг допомоги втричі і спостерігати, чи не сталося колапсу. Для США не вперше виступати для когось патронами, надавачами допомоги і не виграти війну, тож наша поразка буде для них неприємною, але не катастрофічною. «Тож Дональд Трамп думатиме, наскільки йому це вигідно чи ні за наслідками, яким буде довгостроковий вплив на позиції США в інших регіонах», – каже Капітоненко.
Тетяна Негода, Київ
Перше фото: Justin Sullivan / Getty Images
