Віцепрезидент Трампа: що відомо про Джей Ді Венса
У понеділок в американському містечку Мілвокі, відомому як батьківщина легендарного Harley-Davidson та видами на велике озеро Мічиган, розпочався Національний з’їзд Республіканської партії США. У перший же день Дональд Трамп цілком прогнозовано заручився необхідною підтримкою делегатів з’їзду для того, аби представляти партію далі на президентських виборах. Втім, справжньою інтригою став його вибір кандидатури віцепрезидента, який пав на молодого сенатора Джей Ді Венса (JD Vance), відомого своєю антиукраїнською позицією. У політичних колах США і Європи це поспішили назвати «катастрофою». Однак чи насправді все так критично?
ВІЦЕПРЕЗИДЕНТ ТРАМПА
39-річний Джей Ді (Джеймс Девід) Венс вважається однією з висхідних зірок Республіканської партії. Він вміє вдало подати себе публіці, має гарну освіту – зокрема, диплом Юридичної школи в Єлі, а також досвід бойових дій в Іраку. Невеличка деталь: під час служби в корпусі морської піхоти він працював військовим кореспондентом, а згодом представником відділу зв’язків із громадськістю, а в Єлі редагував Yale Law Journal, що свідчить, насамперед, про його комунікаційні спроможності. І це, вочевидь, відіграло не останню роль у його подальшій політичній кар’єрі.
Популярності в американській політиці Венс набув після публікації в 2016 році своєї книги «Елегія горян» (Hillbilly Elegy, – англ.). Він подав її у вигляді власних мемуарів про те, як виживала його сім’я, а також ціла культура білого робітничого класу Америки в штатах так званого «Іржавого поясу». Це назва регіону, де виріс Венс, його також називають Індустріальним або Фабричним поясом. Він охоплює частину середнього заходу, а також східного узбережжя США, де у XIX-XX століттях стрімко розвивалося виробництво та втілювалася в життя справжня американська мрія. Однак у постіндустріальну епоху – від 1970-х років по тепер – регіон зазнав кризи, особливо в містах сталеливарної та іншої важкої промисловості, що вдарило й по іншій індустрії. Тож історія Венса зачепила за живе значну частину робітничого класу в США, який утратив свою американську мрію, та зробила його книгу бестселером.
Варто зауважити, що у 2016 році Джей Ді Венс активно критикував Дональда Трампа та, здавалося, відстоював необхідність збереження ідеології Старої великої Республіканської партії. І коли Трамп уперше йшов на вибори, майже ніхто не очікував його тріумфу.
Венс називав Трампа «ідіотом», казав, що він «вартий осуду», ставив під сумнів його слоган «Зробимо Америку великою знову» та в приватному листуванні порівнював Трампа з Гітлером, чого потім не заперечував. Венс, як і багато інших республіканців, не вірив, що Трамп виграє вибори, і, як виглядало, висловлював тверезі судження. Однак після виборів 2016 року він змінив свої погляди на протилежні.
Джей Ді почав активно підтримувати політику Трампа на президентських виборах 2020 року та намагався публічно виправдати заяви тодішнього президента про начебто «масові фальсифікації» на виборах, що спростували згодом усі суди. Ба більше, Венс заявив, що на місці віцепрезидента Пенса пішов би іншим шляхом під час подій 6 січня 2021 року. Це не могло не сподобатися Трампу, і він підтримав Джей Ді спочатку на виборах до Сенату США в 2022 році, а нині зробив ставку на те, щоби мати такого «відданого» віцепрезидента у своїй команді.
Однак політикум у Вашингтоні оцінив поведінку Венса як звичайний опортунізм, тобто пристосуванство, безпринципність та зраду власних інтересів заради політичної кар’єри. Це багато в чому може схарактеризувати і майбутні очікування від цього політика.
ПОЗИЦІЯ ЩОДО УКРАЇНИ
Цікаво простежити, як змінювалися підходи в українському питанні самого Дональда Трампа, а також Джей Ді Венса впродовж останніх місяців.
Напевно, всі пам’ятають, як політика крила MAGA в Палаті представників, що напряму асоціюється із впливом експрезидента США, не дозволяла довгий час ухвалити пакет з допомогою Україні на близько $60 мільярдів. Тоді відверто впадало в око, як MAGA-республіканці під різними приводами робили те, що напряму відповідало інтересам Кремля, а саме всіляко блокували підтримку України. Але на певному етапі Дональд Трамп раптом змінив риторику, заявивши, що згоден на те, щоби Україна отримувала допомогу, однак у кредит. Після цього нижня палата успішно ухвалила законопроєкт.
Поясненням, чому Трамп змінив позицію в той момент, стало логічне припущення, що в такий спосіб він намагався залучити на свій бік частину республіканських виборців, які продовжують бути твердо відданими підтримці України.
Але пізніше кандидат у президенти Дональд Трамп через своїх помічників оприлюднив власний план припинення війни РФ проти України, який передбачав маніпуляції з допомогою нашій країні, щоби терміново всадити її за стіл переговорів з Кремлем. Чи варто казати, що цей план принципово відрізняється від позиції чинної адміністрації США?
Щодо позиції Джей Ді Венса в українському питанні, ще в 2022 році під час праймеріз на виборах до Сенату США в штаті Огайо він виступив проти допомоги Україні. Тоді, в перший рік повномасштабної війни, це суперечило мейнстріму республіканців, які майже одностайно голосували за багатомільярдні пакети для нашої країни. Однак це не перечило позиції Трампа, і тоді Джей Ді Венс потрапив у поле уваги Дональда Трампа-молодшого. Саме через сина експрезидента майбутній сенатор-республіканець поступово зближався з Дональдом-старшим.
Під час медіа-шоу, які влаштовувало оточення колишнього президента, зокрема, його стратег Стів Беннон, Венс обурювався тим, чому американці мають звертати увагу на кордони України. Вже на посаді сенатора США, у квітні 2024-го, він оприлюднив у The New York Times свою статтю під заголовком «Математика щодо України не дає результатів». Одним із висновків його публікації стало твердження, що потреби України не здатні забезпечити ані українці, ані союзники. Тож, мовляв, це марна трата ресурсів і часу.
З огляду на весь політичний бекграунд, об’єднання Трампа й Венса не обіцяє Україні кращих перспектив. Про це як про «катастрофу» також заявляють у Європі. Однак, якщо відійти від полярних категорій «зрада» чи «перемога», це означає, що офіційному Києву в разі виграшу цих кандидатів доведеться докласти набагато більших зусиль для того, аби зберігати належний рівень підтримки. Приблизно так само, як це було під час першого президентського терміну Дональда Трампа.
СЛОВО ЗА ДЕМОКРАТАМИ
Тим часом, Америка в серпні очікує проведення Національного з’їзду Демократичної партії, де також має бути висунутий кандидат у президенти. І не факт, що це буде Джо Байден.
Демократи наразі переживають складні часи. З одного боку, провальні для чинного президента дебати спричинили паніку в Демократичній партії, яка побоюється, що ситуація навколо 81-річного Байдена може негативно вплинути і на вибори до Конгресу. Звідси – активні заклики впливових демократів щодо заміни кандидата в президенти від партії.
З іншого боку, – популярність Дональда Трампа стрімко зросла після невдалого замаху на нього під час мітингу в Пенсильванії минулої суботи. І це тільки збільшило його відрив у рейтингах від Джо Байдена.
До слова, напад на експрезидента в суботу продемонстрував різку поляризацію в американському суспільстві, яку поспішили «загасити» як у демократичному, так і в республіканському таборі. Це також вплинуло на однопартійців Байдена, які донедавна закликали його зійти з дистанції, однак зараз змушені згорнути свою риторику, щоби не демонструвати внутрішньої роздробленості на тлі консолідації республіканців.
Варто також пам’ятати, що Сполучені Штати відомі своєю системою «стримувань і противаг», яка неодноразово піддавалася випробуванням, однак щоразу забезпечувала певний баланс у прийнятті рішень. Тому в цьому зв’язку важливими будуть також результати виборів до Конгресу. Нижня палата здебільшого контролює бюджетні та інші законодавчі питання. Верхня палата має вплив, зокрема, на процес офіційного затвердження урядовців нового кабінету – від послів до міністрів. Цього року переобиратиметься 100% складу Палати представників, а також третина Сенату США.
Отже, на нинішньому етапі – за майже чотири місяці до виборів – ще зовсім рано говорити про потенційну перемогу однієї чи іншої політичної сили. Але за тим, якою може бути конфігурація наступної влади в США, що формуватиме, в тому числі, політику щодо України, стежить весь світ.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Фото: vance.senate.gov
