Навіщо Туреччині БРІКС(Т)?
Туреччина можливо вже подала заявку на вступ у БРІКС. Ця новина днями сколихнула інформаційний простір, хоча офіційного підтвердження так і немає. Навіщо і чому саме зараз Туреччина хоче вступити в організацію, що позиціонує себе в перспективі як противагу Групі семи та «аналогу» МВФ, альтернативу сучасній міжнародній системі, створеній після Другої світової війни? Цьому є кілька пояснень. По-перше, ідея не нова, і намір такий Туреччина декларувала раніше. По-друге, за останні роки турецька економіка зазнала впливу низки негативних чинників: пандемія, руйнівні землетруси, початок та хід російсько-української війни вкрай негативно вплинули на її стан, і вихід з економічної кризи вимагає нових підходів та рішень.
Окрім того, нині у БРІКС головує Росія, яка всіма силами та засобами намагається залучити до організації щонайбільше країн, демонструючи Заходу уявну «колективну» силу, і спробувати створити шляхи для торгівлі в обхід санкцій. Політично та економічно різноманітний «пазл» країн БРІКС ще далекий від конкретики, але є очевидним, що Туреччина налаштована доєднатися до організації або щонайменше використати таку можливість у політичній грі на міжнародній арені.
НАМІР НЕ НОВИЙ, ПИТАННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ
Шість років тому, наприкінці липня, за результатами 10-го саміту БРІКС у Йоганнесбурзі (ПАР) президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган висловив бажання приєднатися до об'єднання п'яти країн. Ще тоді БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР) міг стати БРІКСТом (плюс Туреччина). Тоді Росія нібито підтримувала й одночасно не підтримала ініціативу Туреччини. Москві було невигідне приєднання Туреччини, бо вона б створювала конкуренцію Росії, яка у цьому угрупованні була лише четвертою за показником ВВП економікою. Геополітичне посилення БРІКС за рахунок Туреччини виглядало привабливим, але процес так і не пішов далі декларацій про наміри вступу. У БРІКС пояснили, що немає механізму взаємодії всередині вже наявного об'єднання, незрозуміла процедура прийому та відбору учасників тощо. Хоча на той час до БРІК (без «С») приєдналася ПАР, утворивши БРІКС.
Китай, як перша економіка організації, тоді, як і сьогодні, виступав за розширення. Ситуація виглядала так: «якщо за деякий час Китаю все ж таки вдасться домогтися входження Туреччини в БРІКС, це буде поразкою Росії і, відповідно, перемогою Туреччини та Китаю». Китай і зараз виступає за розширення і підтримує участь Туреччини в БРІКС.
РОЗШИРЕННЯ БЕЗ ТУРЕЧЧИНИ
Улітку 2023 року на 15-му саміті БРІКС було оголошено про запрошення до організації шести нових країн: Аргентини, Єгипту, Ефіопії, Ірану, Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Їхнє повноправне членство мало набути чинності з першим днем 2024-го року. Але не всі дійшли до фінішу. У листопаді 2023-го року в Аргентині відбулися вибори, влада змінилася, і заявку на вступ у БРІКС відкликали. Дала задню також Саудівська Аравія, яка вже в середині січня 2024-го (коли вступ ніби вже відбувся) оголосила про те, що продовжує перебувати на етапі вирішення питання вступу чи невступу в БРІКС.
Наступний, 16-й саміт відбудеться у жовтні в Росії, оскільки вона головує в організації. Наприкінці жовтня об'єднання може розширитися з урахуванням поданих заявок Малайзії, Таїланду та Азербайджану, а також Туреччини, яка досі тримає інтригу й не повідомляє, на якому етапі перебуває її приєднання і чи взагалі відправлено офіційний запит на вступ.
Китай, як найвпливовіший учасник БРІКС, підтримує розширення за рахунок країн-однодумців. Мета Пекіна передусім політична – утворити структуру на противагу могутнім західним об’єднанням. Будучи першою економікою БРІКС, він має сильне слово в організації. Росія ж, яка йде у цьому списку після Індії, Бразилії, можливо вже й ПАР, чомусь підкоригувала своє ставлення щодо вступу Туреччини та вітає її приєднання.
У ЧОМУ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ІНТЕРЕС
Разом члени БРІКС охоплюють близько 30% світового суходолу та 45% населення світу. БРІКС ще на початку створення позиціонував себе як політичну противагу Групі семи (G7) та із розширенням – «Групі двадцяти» (G20). Але оскільки усі перші п’ять членів БРІКС входять до «двадцятки», конкуренція з «двадцяткою» скоріше умовна, аніж реальна.
Ідея зміни глобального світового порядку та заміни «панівного Заходу» на більш широку геополітичну структуру, де представлені всі континенти (зокрема й Африка) та мусульманські країни, лобіюється Туреччиною давно під слоганом «світ більше п’яти». Йдеться про розширення складу Ради Безпеки ООН та відхід від світового порядку, де найбільшу вагу мають голоси (або вето) постійних її членів.
Окрім того, Туреччина нині має велике розчарування щодо вступу в Євросоюз та перспектив перегляду митної угоди. Після останнього візиту міністра закордонних справ Туреччини в Брюссель для участі в неформальному саміті ЄС це розчарування лише поглибилося. Передусім тому, що Туреччина не отримала конкретних сигналів щодо її вступу в Союз, можливості отримання безвізу та перегляду умов митного союзу. Двері залишаються відкритими, але нічого конкретного. Анкару також не влаштовує незмінність прив’язки питання інтеграції Туреччини в ЄС із вирішенням кіпрського питання. Це є логічним для Європи, але суперечить баченню Туреччини – «коса находить на камінь» не один рік.
Недарма після зустрічі міністрів закордонних справ у Брюсселі президент Ердоган заявив про те, що Туреччина не має наміру обирати між ЄС та ШОС чи між Заходом та Сходом. Очевидно, що так само вона не буде обирати між ЄС та БРІКС. Тим більше, що ніде не вказано, що країна-кандидатка на вступ в ЄС (якою вона є з 2005 року) не має права вступити в БРІКС.
Туреччина, чи то вступаючи, чи то не вступаючи в БРІКС, вкотре демонструє багатовекторність своєї політики та геополітичну гнучкість у відповідності до обставин та своїх інтересів.
ЕКОНОМІЧНІ ЗИСКИ ТА СПІЛЬНА ВАЛЮТА
Частка країн БРІКС+ у світовому експорті становить більше 25%, тоді як частка торгівлі між ними в загальному обсязі світової торгівлі – лише близько 4%. Знову ж таки, найбільші економіки організації активніше торгують не між собою, а із Заходом, якому протиставляють себе (причому далеко не всі учасники БРІКС) геополітично. У Туреччини ж торгівля зі США та країнами ЄС навіть активніша, ніж з Китаєм та Росією.
Ідея, яку активно просуває БРІКС і яку також підтримує Туреччина, – це торгівля між країнами в національних валютах та створення нової платіжної системи на противагу світовій фінансовій системі, що базується на доларових розрахунках. По суті мова йде про міжнародну платіжну систему нового покоління на основі нової спільної валюти, гарантованої золотом або товаром, і де країни також зможуть використовувати цифрові валюти та криптовалюти на основі своїх місцевих валют, зокрема й завдяки блокчейну.
Задум, зокрема, пояснюють формуванням «кошика» валют відповідно до економічної ваги країн і його вільним коливанням відповідно до показників економіки. Йдеться про те, що валютний «кошик» 5R для п’яти основних валют БРІКС (бразильський ріал (real), російський рубль (ruble), ідійська рупія (rupee), китайський юань (renminbi) та південноафриканський ранд (rand) – звідси назва 5R) формуватиметься на кшталт спеціальних прав запозичення (SDR) Міжнародного валютного фонду. Не виключено, що з розширенням організації сюди додадуть і валюти інших країн. Йдеться і про створення власного банку.
Турецькі експерти в контексті обговорень переваг та недоліків вступу в БРІКС вказують на те, що 159 країн світу вже готові вжити необхідних заходів для адаптації до нової міжнародної платіжної системи БРІКС, аби відійти від звичного та панівного SWİFT. Вони ж зазначають, що на реалізацію задуму про спільну систему фінансових розрахунків можуть піти роки. Зокрема для її створення необхідне підписання відповідних угод, внесення змін у національне законодавство, гарантування безпеки функціонування системи тощо. Слід зважати й на те, чи зможе дуже різнорідна за своїм складом та впливом БРІКС, де найпотужніші її члени, зокрема Індія та Китай, мають серйозні претензії одна до одної, домовитися про єдину валюту чи про єдину банківську систему.
Тим більше, що окремі країни вже реалізують задум розрахунку в національних валютах без участі БРІКС. Зокрема, Китай та Росія вже демонструють значне зростання торгівлі з розрахунком у рублях та юанях, роблячи це на двосторонній основі. Левова частка торгівлі між двома країнами, обсяг якої досяг $240 млрд доларів зі зростанням на 26% за один рік, була реалізована в національних валютах цих країн.
ЧИ Є ЗАГРОЗА ДЛЯ УКРАЇНИ?
Туреччина на фоні серйозного падіння економіки та спроб виправити ситуацію розглядає будь-які можливі шляхи та майданчики для пошуку нових партнерів, нових торгових зв’язків, вливань в економіку, інвестицій. Тут вона скоріше вбачає в БРІКС альтернативу МВФ, а ніяк не ЄС, а також платформу для налагодження тісніших двосторонніх торговельних контактів.
На рівні самої організації внутрішня динаміка БРІКС та різні мотивації участі в ній країн-членів, різниця в рівні розвитку та інтересах, відсутність чітких механізмів взаємодії створюють деяку невизначеність щодо того, наскільки цей блок буде ефективним механізмом співпраці у майбутньому.
Тому за нинішніх умов можливе приєднання до БРІКС стратегічного партнера України – Туреччини, яка незмінно підтримує суверенітет та територіальну цілісність нашої країни, надає різнобічну підтримку, навряд чи можна розцінювати як загрозливу. Але за однієї умови – за відсутності наміру використовувати платформу БРІКС для торгівлі з країною-агресоркою в обхід санкційного режиму, а також сприяти Росії у створенні нових торговельних маршрутів в обхід санкцій. Навряд чи Анкара піде на такий ризик, адже більш доцільно й безпечно використовувати БРІКС для розширення власних ринків збуту за рахунок Глобального Півдня, аніж погодитися на небезпечні для власного іміджу та економіки російські оборудки. Окрім того, Туреччина завдяки своєму географічному розташуванню має значний потенціал як зміцнити логістичні коридори БРІКС, що проходять її територією, так і створити нові ланцюги постачання.
Ольга Будник, Анкара
