Тиждень Генасамблеї ООН: поразка чи перемога України?
Зовнішньополітична стратегія нашої держави наражається на низку викликів, зумовлених виборчим хаосом у США, альтернативними “мирними” ініціативами й гібридними операціями Росії. Попри це, Україна отримує допомогу від партнерів, щоб вистояти у війні, й комунікує про інші свої потреби.
Однією з найважливіших подій останнього місяця став початок роботи чергової 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку. У межах її відкриття відбулися дебати за участю глав держав та урядів, а також низка інших заходів високого рівня. На тижні в рамках або на полях Генасамблеї відбулися Саміт майбутнього, засідання Ради Безпеки ООН, міністерські зустрічі ЄС, G7 та G20, зустрічі груп країн, численні двосторонні переговори між делегаціями.
Для України той тиждень можна назвати періодом справжньої політико-дипломатичної боротьби: наша країна намагалася закріпити свою геополітичну позицію. Особливо важливою є світова підтримка справедливого миру, до якого через міжнародний тиск можна примусити Росію. Українська делегація скерувала багато сил на розширення коаліції країн, готових підтримати українську Формулу миру та проведення другого Саміту миру.
Водночас події в Нью-Йорку продемонстрували, що політичних передумов для вдалого проведення наступного мирного саміту поки не достатньо, тож поспішати з ним не варто. Можливість дипломатично примусити Росію до справедливого миру ускладнюється іншими “мирними” ініціативами, які розпорошують глобальну єдність.
Україна має амбітну мету — залучити на Саміт миру з Росією понад 150 країн. Однак Кремль уже відмовився від участі в ньому, а Китай почав формалізувати свою мирну ініціативу, розроблену спільно з Бразилією. Документ складається з шести пунктів чи радше намірів і не містять необхідних дій для їх реалізації, але фактично допускає територіальні втрати України.
Китай, Бразилія й деякі інші країни Глобального Півдня на полях Генасамблеї домовилися створити платформу “Друзі миру” для політичного врегулювання “української кризи”. Цей китайський хід в інтересах Москви вже має негативні наслідки: Швейцарія, яка приймала перший Саміт миру, підтримала “мирний” план Китаю і Бразилії.
З-поміж європейських країн цю ініціативу підтримала Угорщина. Зі слів представників Будапешта, до платформи доєдналися 15 країн, зокрема Туреччина, Казахстан, Саудівська Аравія, Мексика, Замбія і Кенія. Китай продовжує публічно дотримуватись позиції, що для закінчення війни варто припинити вогонь, почати переговори й утриматися від санкцій та економічного тиску. Такі твердження видаються досить контраверсійними — особливо з огляду на те, як Китай верстатами й мікроелектронікою допомагає Росії продовжувати війну.
Разом з цим, ситуація ускладнюється політичною турбулентністю нашого ключового партнера — США. Через наближення виборів у Сполучених Штатах віднайти оперативну підтримку українських ініціатив дуже складно.
Однією з таких ініціатив є “план перемоги”, який досить широко анонсувала українська влада. Його підготували, аби створити умови для виконання Формули миру. Зміст плану поки не доступний для широкого загалу, але, схоже, він не має нічого радикально нового та може містити запрошення України в НАТО, дозвіл на далекобійні удари вглиб Росії, сталу економічну та військову підтримку нашої держави.
Українська делегація використала поїздку в Генасамблею, аби презентувати цей документ американській владі, але весь процес супроводжувався звинуваченнями української сторони в політичній упередженості та втручанні у вибори, а також відмовою американських посадовців від зустрічей. Втім, це вказує радше не на проблеми у стратегічному партнерстві між Україною та США, а на запеклу передвиборчу боротьбу.
Зрештою, план побачили Президент США Джозеф Байден та кандидати у президенти Камала Харріс та Дональд Трамп. Наскільки Вашингтон готовий його підтримати, стане зрозуміло 12 жовтня на “Рамштайні”, який відбудеться на рівні лідерів країн.
Не слід забувати й про гібридні операції нашого ворога. На Генасамблеї Росія артикулювала чіткі меседжі: “Росію не перемогти”, “Ми діємо винятково в межах Статуту ООН”, “Погоджуйтесь на мир на російських умовах, інакше буде тільки гірше” тощо.
Напередодні Кремль “лібералізував” застосування ядерної зброї, намагаючись вплинути на західні дебати щодо підтримки України. Фактично Путін пригрозив нашим партнерам “ядерними наслідками”, якщо вони дозволять Києву бити вглиб Росії та ще більше переносити війну на її територію. Вже в Нью-Йорку російська делегація продовжила погрожувати, що ядерну країну неможливо перемогти на полі бою, а також лякала світ Третьою світовою та катастрофічним майбутнім у разі військового конфлікту з НАТО.
Крім того, Росія намагалася донести світовій спільноті, що “спеціальна військова операція” відповідає міжнародному праву, — тому для закінчення війни начебто варто врахувати першопричини “української кризи”. Спотворюючи зміст Статуту ООН, Росія доводила всім, що територіальна цілісність України неважлива, адже після “держперевороту 2014 року” наш уряд нібито не представляє інтереси Криму, Донбасу та Новоросії й не поважає їх право на самовизначення.
ОПОРА раніше вже спростовувала цей наратив Кремля. Додатково варто нагадати, що у 2023 році Генасамблея, посилаючись на принципи Статуту ООН, прийняла резолюцію щодо справедливого миру в Україні. В документі жодним чином не відображені хворі маніпуляції Кремля, а є чіткий заклик вивести російські війська з української території.
Очевидно, що в світлі китайської мирної активності Росія хоче добитися прийнятних для себе формулювань, ще й “підкріплених” міжнародним правом.
Попри всі складнощі, тиждень Генасамблеї посилив нашу обороноздатність, розширив військово-технічне й економічне співробітництво з партнерами, а також продемонстрував двопартійну підтримку України в США. Наша держава отримала запевнення від партнерів щодо подальшої підтримки нашої енергосистеми, а понад 30 країн і ЄС ухвалили Спільну декларацію про підтримку відновлення та реконструкції України.
Також Генасамблея стала важливим майданчиком, аби донести до світу правду про російську агресію, воєнні злочини її армії та загарбницьку політику Кремля. Йшлося про плани Росії вдарити по системі атомної енергетики України, про сексуальне насильство, які вчиняють російські військові, про дестабілізуючу для світу співпрацю Росії з Іраном та КНДР, а також про незацікавленість Кремля в досягненні справедливого миру.
Зокрема, представниця ОПОРИ Ольга Снопок у межах сесії Генасамблеї представила дослідження про знищення української культури й ідентичності на тимчасово окупованих територіях.
Показовим став виступ міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Леммі, який дуже влучно порівняв Путіна з рабовласником.
“Ваше (Путіна) вторгнення у ваших власних інтересах. Тільки у ваших. Щоб перетворити вашу мафіозну державу на мафіозну імперію. Імперію, побудовану на корупції”, — сказав міністр.
Отже, під час Генасамблеї чимало країн світу зробили певні політичні кроки в контексті російсько-української війни, і їхній результат буде відчутним вже у найближчому майбутньому. Лише від стійкості й сміливості демократичного світу залежить, чи вдасться Росії заморозити війну на вигідних для себе умовах.
Для Цензор.НЕТ
реклама