Газпром лякає, а Україні не страшно
На розгорнуту росіянами в «газовому» Стокгольмському арбітражі кампанію "треба миритися, щоб зберегти транзит», українці відповіли конкретним «До побачення!». Суд на запит України має встановити справедливість у питаннях вартості та ціноутворення на послуги транспортування російського газу через українську газо-транспортну систему. І чим ближче до фінального «свистка», тим більше росіяни нервують. Їхня газова монополія в Європі репнула під дружнім міжнародним натиском. А тут ще й завжди ручний транзитер, угода з яким незабаром добігає кінця, збунтувався. Отож доводиться Газпрому, як завжди, блефувати та шантажувати Україну порожньою трубою. Цікаво, що він заспіває, коли точки продажу його газу європейським споживачам перемістяться із Закарпатської області, припустимо, у Харківську? Така ідея, до речі, активно обговорюється. Тоді, за логікою, послуги транзиту (тобто, доставки) буде оплачувати безпосередньо покупець товару. А його, як свого часу Україну, не нагнеш.
«Вбити» український транзитний статус - і хочеться, і колеться
Будівництво нових обхідних газопроводів Росією намертво заблоковано американськими санкціями, а без усіляких додаткових «потоків» українська ГТС – єдиний шлях. І саме це агресора найбільше дратує. Бути настільки залежним від України – не в його правилах. «Нас запевняли, що запуск «Північного потоку-1» не призведе до зменшення транзиту через Україну. Обдурили. Але наш позов у Стокгольмському арбітражі щодо контракту на купівлю-продаж газу був визнаний обгрунтованим, і наші вимоги були задоволені. Хоча нам теж розповідали, що у нас немає шансів і ми програємо. Наш позов з транзиту не менш обґрунтований... скасовувати ми наші позови не будемо», – зазначив головний комерційний директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко на своїй сторінці у Facebook у відповідь на заяву представника МЗС РФ про умови збереження транзиту російського газу через Україну. Він додав, що виграні суди дають змогу Україні вимагати набагато вищої плати за транзит для покриття збільшених витрат через амортизацію і обслуговування газотранспортної системи. Адже її пропускна здатність на вході з Росії розрахована на 288 млрд кубометрів. А транзитується сьогодні нею лише 50-55 млрд куб.
Зокрема, цими днями «Газпром» збільшив транзит газу через трубопровід OPAL, який приймає на території Німеччини газ із «Північного потоку» і веде його далі у Чехію, отримавши після піврічної заборони доступ до 40% потужностей цього газопроводу. І судячи з усього, частину газу для німецької труби Газпром перекинув з українського напряму, оскільки заявка на транзит російського газу до Словаччини через Україну зменшилася. Якщо ж потужності OPAL будуть використані Газпромом повністю (що не виключається експертами), через цей газопровід росіяни можуть прокачати більше 12 млрд куб. м на рік (це близько 20% річного транзиту газу через Україну до 2016 року).
«Керівництво Нафтогазу дійсно хоче в судовому порядку збільшити ставку транзиту в декілька разів. За ради справедливості треба зазначити, що пропонується цілком ринковий механізм, за яким чим більші обсяги транзиту тим менша ставка транзиту. Але все одно, мова йде про те, щоб Газпром сумарно платив істотно більше за транзит територією України. Що стосується перенаправлення потоків російського газу, то Газпром і раніше заявляв про такі наміри. Особливо після того, як зрозумів, що спільного консорціуму з управління українською ГТС не буде», - коментує експерт Ярослав Диковицький, екс-керівник департаменту економіки, планування та цінової політики "Нафтогазу".
В Україні – труба, і Росії – «торба»
В грудні 2019 році закінчується нинішній транзитний контракт, і як складатимуться російсько-українські газові відносини далі – усе поки в тумані. Газпром хоч і лякає повним припиненням транзиту, та як бачимо, вже почав торгуватися «а може ви передумаєте?».
Сьогодні ГТС України залишається основним шляхом імпортних поставок газу в Європу з Росії, а також Каспійського регіону. Україна довела, що без намагань Росії похитнути нашу транзитну надійність ми свої функції транзитера виконуємо стабільно.
Лондонський The Oxford Institute for Energy Studies розробив 15 (!) сценаріїв розвитку подій після 2019 року. І в усіх з них в тій чи іншій мірі використовується українська ГТС. Правда, дослідники зазначають, що її завантаженість буде залежати від того, чи буде споруджений "Турецький потік", "Північний потік-2", наскільки виросте потік скрапленого газу, як впаде споживання і безлічі інших чинників.
«Однак для виконання цих завдань потрібно справна і безаварійна робота нашої ГТС. Якщо ж її модернізація найближчим часом не відбудеться, то країна, крім економічних, понесе ще й політичні втрати, - вважає політолог Вадим Карасьов. І транзитний статус - єдиний "козир", що допомагає нам впливати на геополітичні процеси, ми втратимо самі».
Чи є життя з порожньою трубою? Або – напівпорожньою…
Усі сходяться на тому, що сценарій повного припинення російського транзиту Україною малоймовірний. Центральноєвропейські та Східно-Європейські ринки, до яких тягнеться українська труба – це третина газпромівського імпорту. Ярослав Диковицький каже: «Дійсно, Росія повністю не зможе припинити транзит, але можуть залишитись обсяги, які будуть недостатніми для забезпечення фінансування ГТС у тому вигляді, що є зараз, не кажучи вже про перспективу розвитку». Що, власне ми і спостерігаємо.
Станом на 1 липня 2017 року через українську ГТС для споживачів Європи було транспортовано 53,2 млрд м3 газу. А за оцінками Ірини Лещенко, вченого секретаря Інституту загальної енергетики НАН України, експлуатація нашої ГТС у нинішній схемній структурі при обсягах транзиту, менших за 60 млрд м3, є економічно неефективною. У 2016 році, як повідомляв «Укртрансгаз», 30% компресорних станцій з газотурбінними агрегатами простоювали у режимі очікування. А операційні витрати в розрахунку на 1 км трубопроводів склали $25тис. Якщо враховувати, що загальна протяжність української ГТС становить біля 39 тис. км., то на підтримку її діяльності потрібно (за грубим розрахунком) майже $1 млрд щорічно. Звичайно, ніхто не буде платити такі кошти на підтримання, скажімо так, напівпорожньої труби. На крайній випадок, незадіяні виробничі активи виведуть з експлуатації. За даними ПАТ «Укртрансгаз», наприклад, на десять наступних років можна відмовитись від експлуатації приблизно 400 км газопроводів високого тиску.
Але швидше за все, до управління українською ГТС залучать стратегічного європейського партнера, який не матиме відношення ні до Північного, ні до якого іншого потоку. З допомогою якого, буде проводитись поступова модернізація технологічного комплексу і укладатимуться контракти на постачання газу. Українська ГТС є стратегічно привабливою хоча б тому, що має чи не найбільш розгалужену мережу трубопроводів поблизу європейських ринків та володіє найбільшими підземними сховищами газу в Європі (9 із 13 знаходяться на підконтрольній території), загальною місткістю – 32 млрд куб.
Перебазування – з Заходу на Схід
Транзит російського газу через Україну збережеться, навіть якщо між двома державами не буде досягнуто спільної угоди. Про це під час форуму з Енергетичної хартії, присвяченого транзиту ресурсів, у коментарі кореспонденту Укрінформу сказав генеральний секретар конференції з Енергетичної хартії Урбан Руснак. За його словами, найімовірніше, точки здачі газу в європейському напрямі рушать на схід. Сьогодні вони знаходяться у Словаччині, але після 2019 року, найімовірніше, перемістяться на безпосередньо на кордон з РФ", - зазначив Руснак. Він підкреслив, що Україна повинна забезпечити інфраструктуру, яка дасть змогу перенести точки передачі газу до східного кордону.
«Європейські клієнти "Газпрому" реально стурбовані перспективою постачання газу транзитом через Україну після 2019 року. Україна повинна надати своїм клієнтам по транзиту достовірну схему роботи транзитної системи та принципи її управління після 2019 року, на основі яких буде можливо підписати вигідний довгостроковий контракт. А далі - знаходити трейдерів, які прийдуть за сибірським газом на українсько-російський кордон», - коментує Карел Хірман експерт з енергетики Стратегічної групи радників з підтримки реформ при уряді України. При цих розкладах, європейські споживачі, отримуючи газ у Газпрому, самі ж платитимуть Україні за його транспортування, і таким чином у Росії відберуть важелі «транзитного» тиску.
Чому це не було зроблено раніше? Мабуть тому, що простіше було регулярно «виражати» занепокоєння. До останнього часу європейці купували російський газ на своїх східних рубежах – тобто на кордоні з Україною, і воліли не втручатися у транзитні «терки» Газпрому і Нафтогазу, дозволяючи геополітично викручувати Україні руки та злочинним кланам з обох сторін «мутити» свої схеми в газовій сфері. Тільки тепер ситуація змінилася. Агресивна шантажистка Росія, яка не ратифікувала в свій час Енергетичну хартію і полізла на Україну з підлою війною, стала загрозою для всієї Європи. Тепер і європейці це зрозуміли.
Марина Нечипоренко, Київ