13 листопада. Пам’ятні дати

Українська Національна Рада була створена у Львові 18 жовтня 1918 року. Вже наступного дня вона заявила про наміри створення самостійної держави на всій українській етнічній території колишньої Австро-Угорської монархії. Однак австрійський уряд мав плани передати Галичину Польському королівству.

Аби запобігти переходу під владу Польщі, у ніч на 1 листопада 1918 року спалахнуло Листопадове повстання. Загони Українських січових стрільців зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові, Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині і Бориславі.

13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», яким проголосила створення на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття Західно-Української Народної Республіки.

Водночас, не бажаючи втратити Галичину, Польща розпочала військові дії проти ЗУНР. Остаточно Листопадове повстання було придушене польськими військами 22 листопада, і уряд ЗУНР переїхав спочатку в Тернопіль, потім у Станіслав (тепер Івано-Франківськ), а згодом перебував у екзилі в Кам'янці-Подільському.

Важливим здобутком діяльності ЗУНР було урочисте проголошення 22 січня 1919 року в Києві Акту про Злуку ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Після поразки у Польсько-українській війні, уряд ЗУНР емігрував у Відень, де припинив існування 15 березня 1923 року.

Події дня

Увечері 13 листопада 2015 року трьома групами терористів були скоєні 6 нападів у різних частинах Парижа. Метою нападів були велелюдні місця відпочинку. Напади були скоординовані, смертники діяли спільно, спілкуючись між собою по рації. Перша атака сталася у концертному залі «Батаклан», де виступав американський гурт Eagles of Death Metal. Глядачів було взято у заручники. Опів на першу ночі поліція почала штурм приміщення, о першій годині операцію вже було закінчено. У залі загинуло до сотні заручників, а також чотири терористи. Троє з них підірвали себе, ще одного застрелила поліція. Другий теракт стався на футбольному стадіоні «Стад де Франс», де відбувався товариський матч між футбольними збірними Франції та Німеччини. Присутніх на стадіоні французького президента Франсуа Олланда та німецького міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра негайно перевезли у безпечне місце, а глядачів евакуювали. Внаслідок вибухів загинули чотири особи, троє з яких були терористами. Крім того, терористи атакували декілька ресторанних закладів, розстрілявши їхніх відвідувачів. Загалом під час атак загинуло 130 людей – переважно молоді люди 20 – 30 років з 21 країни світу. Понад 352 отримали поранення. У нападі французький президент Франсуа Олланд звинуватив терористичну організацію «Ісламська держава», представники якої взяли на себе відповідальність за теракти.

У цей день народилися

в Україні…

Станіслав Северинович Дністрянський (1870-1935), правознавець, редактор, публіцист, політичний діяч, один з засновників Українського Вільного Університету (УВУ) та його ректор.

Народився в Тернополі. Автор проекту конституції Західно-Української Народної Республіки, в якій розробив основи правової держави, зокрема правління республіки, заклав основи української політології.

Працював над українською правничою термінологією.

Остап Вишня (справжн. – Губенко Павло Михайлович; 1889–1956), письменник-сатирик і гуморист.

Автор збірок «Діли небесні», «Вишневі усмішки», «Кому веселе, а кому й сумне». Започаткував новий художній жанр – нарис-усмішку. В середині двадцятих років минулого століття в Україні не було популярнішого письменника за Остапа Вишню. За кількістю видань він посідав перше місце серед своїх колег по письменницькому цеху і був найзаможніший. Його друг, письменник Майк Йогансен (пізніше репресований і розстріляний) писав: «Всі українці поділяються надвоє, але не рівно: 99 відсотків складають ті, хто тільки побачивши «вишневу усмішку» і ще навіть не обізнавшись з її змістом, вже хапається за живіт, тоді падає долі і качається по землі в нападі гомеричного реготу, аж через силу благаючи: «Ох, дайте ж мені скоріше прочитати, щоб я бодай знав, з чого сміюся!» А про один відсоток годі й мовити – це заздрісники…»

Втім, саме завдяки заздрісникам всенародний улюбленець, «Гоголь Жовтневої революції», як його називали сучасники, заробив 10 років сибірських таборів і став однією з перших жертв сталінського терору. Тричі він стояв на межі між життям і смертю, але залишився живим. Уперше це трапилося у лютому 1934-го, через два місяці після арешту. Гумориста засудили до вищої міри, однак згодом розстріл замінили десятьма роками виправно-трудових робіт. Удруге Вишня ледь не наклав життям у Печорському таборі восени 1938-го. У супроводі конвою його доправляли на баржу де знаходилися такі ж самі смертники, але дорогою він захворів на крупозне запалення легенів і його, стовідсоткового «доходягу», залишили на якійсь гулагівській цегельні. Так він вижив. А втретє Павло Михайлович відчув подих смерті у 1943 році. Втім, і цього разу минулося – 54-річного хворого письменника випустили на волю. Це теж було наче диво: як стало згодом відомо, у зв’язку з початком визволення України від гітлерівців Хрущов разом з декількома відомими українськими митцями – Рильським, Довженком, Бажаном, Яновським та ще з кимось, почали клопотатись про звільнення з таборів деяких представників української культури. Були складені списки. Але з усіх, хто був там зазначений, вижив тільки Остап Вишня. Його й відпустили.

Після повернення Вишня напише ще багато гострих, позначених фірмовим «вишневським» гумором творів. Документ про реабілітацію письменник отримав наприкінці жовтня 1955 року, рівно за одинадцять місяців до своєї смерті.

Мустафа Джемілєв (1943), кримськотатарський і український політичний і громадський діяч, дисидент, політв’язень, перший голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991-2013).

Дитиною був депортований з батьками до Казахстану. З 1960-х років – в кримськотатарському національному русі. За часів СРСР Джемілєва арештовували 6 разів. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у 1966–1967, 1969–1972, 1974–1975, 1975–1976, 1983–1986 роках та у 1979–1982 роках був у засланні в Якутії. У 1969 Мустафа Джемілєв стає одним з засновників та член Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Від імені цієї Групи він бореться за права кримськотатарського народу, насамперед за його політичну реабілітацію і повернення на історичну батьківщину - Криму. Після проголошення незалежності України Джемілєв став активним діячем політичного життя країни. З 1998 року він є Народним депутатом.

Олександр Скрипник (1962), письменник, дослідник історії української розвідки.

Народився в смт Братське на Миколаївщині. Здобув дві вищі освіти — на факультеті журналістики Київського держуніверситету ім Шевченка і факультеті романо-германської філології Запорізького держуніверситету.

Служив в органах державної безпеки України, був керівником прес-центру УСБУ в Запорізькій області, заступником начальника прес-центру СБУ, очолював прес-центр СБУ (2000-2005), прес-службу Служби зовнішньої розвідки України (2005-2014). Був радником Голови Служби зовнішньої розвідки України (2014-2017). Полковник запасу.

Автор гостросюжетних пригодницьких «шпигунських» романів, а також науково-популярних та документальних книжок з історії української розвідки.