22 листопада. Пам’ятні дати

Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник – Віктор Янукович.

22 листопада 2004 року, наступного дня після другого туру президентських виборів, у Києві та інших містах України почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основним місцем народного невдоволення став київський Майдан Незалежності. За п’ять хвилин до дев’ятої ранку мітингувальники перекрили рух на Хрещатику і зайняли місце під майданівською сценою, яку спорудили напередодні. Більше з цього місця, до завершення протестів, вони не зійшли. Завершувався ранковий мітинг уже 40-тисячним зібранням. Увечері на Майдан прийшли майже 150 тисяч людей.

Вже наступного дня почали повсюдно з’являтися помаранчеві стрічки – символ тих революційних подій. Акції громадянської непокори набирали обертів і тривали до 26 грудня, коли у ході другого туру голосування стало відомо, що переміг Віктор Ющенко.

Події дня

Цього дня у 1963 році в Далласі (штат Техас, США) кількома пострілами зі снайперської гвинтівки був убитий Джон Кеннеді (1917-1963), американський державний діяч, 35-й президент США (1961–1963) від Демократичної партії.

О 12.30, коли президентський «Лінкольн» проминув Техаський склад підручників, Лі Харві Освальд зробив три постріли з шостого поверху складу, влучивши в Джона Кеннеді і губернатора. Через півгодини лікарі констатували смерть президента. Йому було 46 років. В 1961 році він став наймолодшим президентом США і першим католиком, обраним на цю посаду. Убивцю – Лі Харві Освальда два дні потому застрелить гангстер Джек Рубі, коли Освальда вестимуть на допит.

Через тиждень після вбивства Кеннеді для розслідування обставин злочину була створена комісія з 7 чоловік під керівництвом голови Верховного суду Ерла Воррена. Її робота тривала 10 місяців і згідно з висновками комісії, єдиним виконавцем вбивства був Лі Харві Освальд, який діяв самостійно. Розслідування, які проводились спеціально створеними комісіями після комісії Воррена, підтверджували її основні висновки, хоча ряд обставин злочину і те як вони були відображені в доповіді Воррена дали привід для критики роботи комісії і лягли в основу багатьох альтернативних версій вбивства Кеннеді, серед яких участь ЦРУ, КДБ, віце-президента Джонсона, кубинського уряду, антикастрівських емігрантських формувань, організованих злочинних груп.

У цей день народилися

Володимир Даль (1801-1872), письменник, лексикограф, етнограф данського походження. Автор «Тлумачного словника живої великоруської мови», що містить близько 200 тисяч слів.

Народився у селищі Луганський завод (нині – Луганськ). Пізніше навіть узяв собі псевдонім – Козак Луганський.

Його батько – данський підданий знав німецьку, англійську, французьку, російську, їдиш, латину, грецьку і давньоєврейську мови, був богословом і медиком. Мати походила з німців, що емігрували до Росії, вільно володіла п'ятьма мовами.

Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус, служив на флоті. Згодом почав вивчати медицину в Дерптському університеті (зараз – Тартусский університет).

У 1828-1829 роках потрапляє на російсько-турецьку війну – бере участь у боях, як медик допомагає пораненим. Згодом стає досить відомим лікарем.

Потім захоплюється літературою, знайомиться з Гоголем, Пушкіним, Криловим, Жуковським та іншими. Даль пише вірші, нариси, як літератора його прославили «Руські казки з переказів народних усних на грамоту громадську перекладені, до побуту життєвого прилагоджені і приказками ходячими розцяцьковані Козаком Володимиром Луганським. Жменька перша». Даль був автором першого в історії Російської імперії підручника з зоології.

Володимир Даль майже 20 років прожив в Україні, зібрав цінні українські фольклорні та мовні матеріали. Популяризував українську літературу та усну народну творчість.

Андре Жід (1869–1951), французький письменник.

Критики називають Жіда «останнім з класиків і першим із модерністів», маючи передусім на увазі його роман «Фальшивомонетники». Цікаво, що в колишньому Радянському Союзі твори письменника до 1937 року охоче друкували, але після появи на заході книги «Повернення з СРСР», в якій нещодавній «друг Октября» зробив спробу неупереджено розповісти про побачене в «стране победившего социализма», вся творчість письменника одразу ж була оголошена «антисоветской» і «вредной». Майже півстолітнє табу навколо імені Жіда було порушено наприкінці 1980-х. Творчість Жіда справила значний вплив на французьких письменників передвоєнного і післявоєнного часу, в тому числі на екзистенціалістів – перш за все Альбера Камю і Жана-Поля Сартра. У 1947 році Шведська академія присудила Жіду Нобелівську премію з літератури «за глибокі і художньо значущі твори, в яких людські проблеми представлені з безстрашної любов’ю до істини і глибокою психологічною проникливістю». У тому ж році він став почесним доктором Оксфордського університету.

Шарль де Ґолль (1890-1970), французький політичний, державний і військовий діяч, генерал, засновник і президент П’ятої Республіки (1958).

В дитинстві мріяв стати письменником, але доля склалася так, що йому довелося стати військовим, пройти дві світові війни – Першу і Другу. Щоправда, книжки він таки писатиме – це будуть «Чвари у таборі ворога», «На вістрі шпаги», «Франція та її армія», тритомні «Мемуари». Після початку Другої світової війни й встановлення режиму Віші де Ґолль змушений був перебувати в еміграції у Великій Британії та Алжирі. З 1943 року де Голль очолив Французький Комітет Національного Визволення, з 1944 – голова тимчасового уряду, 1945-1946 і 1958 – прем’єр. Ініціатор Конституції 1958 року, що встановила V Республіку з сильною президентською владою, у 1959-1969 рр. – президент. Шарль де Ґолль повернув Франції керівні позиції серед західноєвропейських країн. Створена де Ґоллем Партія «Об’єднаних на підтримку республіки», після низки реорганізацій залишається впливовою силою у Франції. Нині ця партія називається «Республіканці», її очолює екс-президент Франції Ніколя Саркозі.

Анджей Жулавський (1940-2016), польський кінорежисер, сценарист.

Народився Анджей Жулавський у Львові. Після заборони у Польщі кінострічки «Диявол» виїхав у Францію, де зняв картину «Головне – кохати», яка мала надзвичайний успіх.

Серед найвідоміших кіноробіт: «Головне – кохати» (з Ромі Шнайдер і Клаусом Кінскі у головних ролях), «Одержима» (з Ізабель Аджані), «Шалене кохання», «Мої ночі чарівніші ваших днів», «Блакитна нота», «Вірність» (у трьох останніх фільмах знімалася Софі Марсо – одна з улюблених актрис кінорежисера і на той час дружина).

В останні роки працював у Франції і Польщі.