2021-2030. Майбутнє вже тут – просто воно нерівномірно розподілене
Далеко зазирати у майбутнє – невдячна справа: але це ми почали системно робити – див. тут і тут. Тим часом, у 1900 р. куратор Смітсонівського інституту (Smithsonian Institution) цивільний інженер Джон Уоткінс (John Elfreth Watkins; 1852-1903) для американського щомісячника “The Ladies’ Home Journal” написав статтю під назвою “Що може статися в найближче сторіччя”, виповнену прогнозами, над якими більшість читачів, мабуть, поглузували, як над кумедними та неймовірними.
Справді, містер Уоткінс передбачав дивні речі. Наприклад, що букви “С”, “Х” та “Q” зникнуть з англійської азбуки, через інтенсивний трафік міські вулиці підуть під землю, а фермери вирощуватимуть полуницю розміром із яблуко.
Тим часом вражає, наскільки справдилося далекобачення Джона Уоткінса, бо він спрогнозував: бездротові телефони, якими із Нью-Йорка абоненти спілкуються з Пекіном, прямі телевізійні трансляції, кондиціонери, веб-камери та синтезатори, повітряні війни, швидкісні поїзди, що мчать між містами зі швидкістю 240 км/год. Навіть уповільнення демографічних процесів та збільшення середнього зросту людини.
Звісно, сучасні футурологи пішли далі від інтуїтивних прогнозів. Вони прагнуть не лише визначати тенденції, винаходи та події, а й попереджають про можливі наслідки та небезпеки, що можуть з’явитись у найближчі десятиліття. Але на відміну від Джона Уоткінса, котрий здебільшого покладався на власну уяву та сподівання, сучасні оракули розробили новітній інструментарій.
|
Як пояснює колишній президент (2004-2014) Всесвітнього товариства майбутнього (World Future Society) Тімоті Мак (Timothy C.Mack; 1946), систематично аналітики сканують ЗМІ та публікують підсумки наукових досліджень, потім влаштовують ретельно структуровані соціологічні дослідження під назвою “опитування Дельфі” (Delphi polls), під час яких у два етапи вивчають думки експертів на різних панелях. Є вже фахівці, які вдаються до комп’ютерного моделювання прийдешнього та влаштовують рольові ігри із протидії різним загрозам – від погіршення екологічної ситуації, через розвиток нових джерел енергії аж до зміни в оподаткуванні та нових моделей державотворення. Як стверджує Тімоті Мак:
- Головною метою дослідження майбутнього є вивчення того, що може статися, якщо нинішні тенденції збережуться, що слід запропонувати як вирішення майбутніх проблем: якщо вони – бажані, а особливо – якщо вони не бажані?
Пропонуємо вам нову добірку поглядів чотирьох футурологів, чиї прогнози та ідеї реально вразили сучасне суспільство, адже їхнє бачення – не в усьому втішне. Не забуваймо, Майбутнє вже тут – просто воно не рівномірно розподілене (The future is already here – it’s just not evenly distributed).
● Надходить формат буття, який він назвав “високою тимчасовістю”.
● Людство годується не зеленим планктоном, а… рештками людських тіл?
● Вони стежать за кожним звинуваченням у невдалому прогнозі, натискаючи клавішу “поки що”.
● Чиї послуги сьогодні оплачує Кіберкомандування США?
● На годину “Recorded Future” обробляє 300 тис. документів та сканує понад 250 тис. джерел
● Лише інтелектом його 500 співробітників торік заробили $150 млн.
● Коли запрацює “нервова система для планети Земля”?
● У майбутньому людство не матиме потреби у лідерстві через владу.
● Саме з креативних сил нам слід зняти тягар трансформації.
● Чи станемо ми коматозними привидами, які ведуть лежачий спосіб життя і намертво прикуті до… модема?
● Бачити обриси майбутніх подій – це має стати поширеною властивістю людини.
● Він вигадав – “мережу”, “матрицю”, “даб-музику” і “галюцинацію, яку щодня переживають мільярди”.
* * *
Елвін Тоффлер. “ПОП-ФУТУРОЛОГ” У МАНТІЇ ПРОФЕСОРА КОРНЕЛЬСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ВІЗИТІВКА. Американський письменник, футуролог та бізнесмен, один з авторів концепції постіндустріального суспільства Елвін Тоффлер (Alvin Toffler, 1928-2016). Разом із бізнес-консультантом Томом Джонсоном він заснував управлінську консалтингову компанію “Toffler Associates”, став запрошеним вченим Фонду Рассела Сейджа (Russell Sage Foundation), посів професорську кафедру в Корнельському університеті (Cornell University) та запрошувався бізнес-консультантом до Білого дому. Ідеї та праці Елвіна Тоффлера справили значний вплив на мислення керівників держав та знаних бізнесменів, зокрема генерального секретаря (1987-1989) ЦК КПК Чжао Цзияна (趙紫陽; 1919-2005), генерального секретаря (1985-1991) ЦК КПРС Михайла Горбачова (1931), засновника медійного конгломерату “AOL” (“America Online”) Стіва Кейса (Steve Case; 1958), що є постачальником онлайн-служб та електронних дошок оголошень, гуру бізнесу, мексиканського мільярдера Карлоса Сліма (Carlos Slim Helú; 1940) та інших.
# # #
Якщо вас спантеличують своїми балачками президенти держав, власники корпорацій та відомі політики, які постійно вживають щось жаргонне, на кшталт, “гейм-чейнджер” (game changer) або “агент змін” (change agent), – подумки дякуйте за це Елвіну Тоффлеру. Свого часу він працював молодшим редактором відділу бізнесу в часописі “Fortune” та приватним чином консультував високотехнологічні компанії: “IBM”, “Xerox” та “AT&T”. Нагромадивши досвід, публіцист виклав власне бачення світу. Від 1970 р. його книжка “Шок від майбутнього” (“Future Shock”; інша назва – “Зіткнення з майбутнім”) популяризувала ідею про те, що пришвидшення науково-технічного прогресу – зокрема, збільшення потужності комп’ютерів – може перетворитися на руйнівну силу, оскільки багато людей намагатимуться крокувати в ногу зі змінами, що, зрештою, їх… здивують і дезорієнтують.
● Технократи страждають короткозорістю.
Коли книга Елвіна Тоффлера вперше надійшла у продаж, Річард Ніксон був у Білому домі, США – у В’єтнамі, а до створення перших ПК залишалося кілька років. Тим часом, увімкнувши далекобачення, автор переконував: у наступні роки слід чекати інформаційного перенавантаження (information overload), а значить, прискорення технологічних змін та інших наслідків соціальних потрясінь, які футуролог уподібнив… психічним захворюванням:
● Громадянам найбагатших і технологічно розвинених країн світу буде, знай, болісно не відставати від невпинного зростання попиту на зміни, що характеризує наш час. Для них майбутнє наставатиме занадто рано.
Півстоліття тому “поп-футуролог”, як ще називали Елвіна Тоффлера, висунув ідею, що швидкі зміни принципово змінять спосіб комунікацій між людьми. Що станеться? Пошириться формат буття, який він назвав “високою тимчасовістю” (high transience), коли відносини триватимуть дедалі коротший проміжок часу, а люди, ідеї та організації “використовуватимуться” дедалі швидше. У світі, де мінливість зростає, Е.Тоффлер передбачав, що споживачі все частіше перетворюватимуться на “викидаюче суспільство” (throw-away society), яке купує одноразові товари (типу пластмасових запальничок), призначені для задоволення тимчасових потреб, а у вчинках рухається під дією примх, які з точки зору маркетингу свідомо створюватимуться для стимулювання вищих продажів.
Фідбек від “Укрінформу”:
● Вихід цей футуролог бачив у освіті та… людській моралі. Він настільки часто цитував американського психолога Герберта Герджоя (Herbert George Gerjuoy; 1929), що помилково Елвіну Тоффлеру почали приписувати афоризм: “Завтра неписьменний не буде людиною, яка просто не вміє читати, а вважатиметься людиною, яка не навчилася вчитися”.
|
На початку кар’єри, коли в якості бізнес-коуча він кружляв континентами, містер Тоффлер побачив нові незліченні ознаки, притаманні різним культурам. Під час зустрічей, виступів та діалогів деякі зі співрозмовників здавалися “по-справжньому дезорієнтованими і засмученими” (truly disoriented and upset) через дивне середовище, яке соціолог вважав реакцією на “культурний шок” (culture shock).
Ось коли дослідник побачив ще одну проблему, висунуту майбутнім, коли “нове оточуюче середовище приходить до вас... і приходить швидко”. Такі раптові зміни у власній, добре знайомій із дитинства країні, які багато хто з громадян не зрозуміє, призводять до реакції нового типу, “шоку від майбутнього”. Тому:
● Ми повинні шукати абсолютно нові способи, як підготувати себе до шокуючих змін, адже все наше старе коріння: релігія, нація, суспільство, сім’я, професія – нині тремтять під ураганом, що лише набирає потужності.
* * *
Коли видавництво “Random House” поставило у продаж книжку “Шок від майбутнього”, візія прийдешнього суспільства більшості читачів здалася розбалансованою дистопією, де високотехнологічна еліта тримає під контролем народні маси. Усе скидалося на науково-фантастичний фільм-антиутопію “Зелений сойлент” (“Soylent Green”; 1973) режисера Річарда Флейшера, де розлючений детектив поліції Нью-Йорка Френк Торн (актор Чарльтон Хестон) бореться проти гігантської корпорації, що годує людство, як стверджується, зеленим планктоном, а насправді… рештками людських тіл.
Упродовж свого життя “поп-футуролог” встиг побувати у різних іпостасях: публіцист, бізнес-консультант, професор Корнельського університету, член Нової школи соціальних досліджень, кореспондент у Білому домі. Проте найбільш відомим Елвін Тоффлер став завдяки низці бестселерів: “Футурологи” (“The Futurists”; 1972), “Навчаючись майбутньому” (“Learning For Tomorrow”; 1974), “Третя хвиля” (“The Third Wave”; 1980), “Метаморфози влади: Знання, багатство та насилля на зламі ХХІ століття” (“Powershift: Knowledge, Wealth Аnd Violence Аt Тhe Edge Оf Тhe 21st Century”; 1990), “Війна та Анти-війна” (“War Аnd Anti-War”; 1993), “Революційне багатство” (“Revolutionary Wealth”; 2006; написаною разом із дружиною Хайді Тоффлер). Їм вірили і піднімали на кпини, вони лякали та надихали, комусь здавалися нісенітницею, а комусь – світлом у кінці тунелю. Тепер ясно одне, Елвін Тоффлер був нашим таймером.
● Суспільство має чимало вбудованих таймерів, які допомагають пов’язати нинішнє покоління із попереднім.
Але… За останні десятиліття ми на власні очі пересвідчилися, як його прогнози справдились у безлічі деталей – починаючи від одноразових мобільників, розквіту Інтернету, поширення інтерактивних медіа й онлайн-чатів та закінчуючи віртуальними корпораціями, загибеллю нуклеарної сім’ї, клонуванням людини та чудернацькими “флешмобами”, коли у певному місці на дуже короткий час задля спільної мети збираються незнайомі люди, аби так само раптово розчинитись у юрбі. В інтерв’ю часопису “Strategy & Business” (2006) містер Тоффлер заявив:
|
- У нас, футурологів, є чарівна кнопка. Ми стежимо за кожним звинуваченням у невдалому прогнозі, натискаючи клавішу “поки що”.
Ми навіть надамо можливість багато що почути з перших вуст. До вашої уваги спеціальний випуск телевізійної програми американського кабельного каналу “ZDTV” (від 2000 р. – “TechTV”) “Великі мислителі” (“Big Thinkers”), і півгодинне інтерв’ю із покійним Елвіном Тоффлером.
* * *
Насправді, зі зростанням потужності комп’ютерів, як і з багаттям у лісових хащах, – слід вміти або ж вчитися – вправлялися. Бо вони, ПК та вогонь, можуть стати або порятунком, або бідою. Або найбільшою руйнівною силою, або панацеєю від світу хаосу. Тому в сьогоднішньому огляді ми свідомо поставили поряд погляди та діла двох наступних футурологів.
Крістофер Альберг. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ХАОС, НАЦІОНАЛЬНІ ЛОКДАУНИ, КІБЕРАТАКИ, ВНУТРІШНІЙ ТЕРОРИЗМ – ЗДАЄТЬСЯ, “ЧОРНІ ЛЕБЕДІ” ЛЕТЯТЬ ЗГРАЄЮ. ПАНОВЕ, ВЧІТЬСЯ ЗАРОБЛЯТИ НА МАЙБУТНЬОМУ
ВІЗИТІВКА. Американський фахівець із ІТ-технологій шведського походження Крістофер Альберг (Christopher Alberg; 1968), співзасновник та виконавчий директор “Recorded Future” (“Занотоване майбутнє”) – приватної компанії з кібербезпеки, що збирає, обробляє, аналізує та щодня розповсюджує інформацію про можливі для клієнтів загрози. Окрім того, Крістофер Альберг – голова Опікунської ради Міжнародної школи бізнесу шведського мільярдера Бертіла Хальта (Hult International Business School), збудованої на програмі емпіричного навчання.
# # #
Дивина не в тому, що колишній рейнджер Збройних сил Швеції – на батьківщині їх називають jagare (єгері) – став доктором наук у галузі інформатики, а в тому що його компанія “Recorded Future”, що знаходиться в Кембриджі, Массачусетс, першою в світі почала в режимі реального часу використовувати Інтернет і соціальні мережі, як спосіб прогнозування подій найближчого майбутнього.
“Які успіхи?” – запитаєте. Більш-менш… Не перший рік у клієнтах фірми “Занотоване майбутнє” значаться провідні фінансові аналітики світу та не одна національна розвідувальна служба. Лише уявіть, у проєкт Крістофера Альберга кошти інвестували “Google”… ЦРУ та Кіберкомандування США (US Cyber Command); причім, контракт із останнім торік було украдено на пілотну суму – $50 млн. Більше ніяких рекомендацій, здається, не потрібно.
Чому так? Справа в тім, що потужні комп’ютери “Recorded Future” цілодобово аналізують десятки тисяч (!!!) веб-сайтів, блогів та аккаунтів у “Facebook” і “Twitter”, аби, використовуючи унікальне програмне забезпечення, знаходити та аналізувати “невидимі зв’язки” (кластери) між, здавалося, непов’язаними адресатами, хоча такі пов’язують певних людей і майбутні події, що можуть бути створені чи виконані.
Приватна компанія Крістофера Альберга не просто відстежує величезний обсяг подібних повідомлень, але використовує таку інформацію, щоб оцінити імпульс (індекс) майбутньої події, ймовірність того, що вона станеться, а головне – коли і де саме. Яка продуктивність? На годину “Recorded Future” обробляє 300 тис. документів та сканує понад 250 тис. джерел.
Фідбек від “Укрінформу”:
● До “Занотованого майбутнього” американський швед здолав звивистий шлях. У Гетеборгу він здобув ступінь доктора Технологічного університету Чалмерса (Chalmers tekniska högskola) та захистив дисертацією за темою “Динамічні SQL запити”. Потім, вирушивши за океан, деякий час працював запрошеним дослідником в Університеті штату Меріленд (University Оf Maryland).
Ще у 1996 р., тобто у 27 років Крістофер Альберг заснував у Сомервілі, Массачусетс незалежну компанію і став президентом аналітичної платформи “Spotfire”, що інтенсивно пропонувала на ринку бізнес-аналітику. Їхні досягнення вражали, і в 2007 р. за $195 млн (готівкою!) фірму придбала компанія “TIBCO Software Inc.”, що спеціалізується на обробці великих даних (Big Data) та програмному забезпеченні.
Залишившись без роботи, хоча й не без грошей, Крістофер Альберг у 2009 р. заснував наступну компанію – “Recorded Future”, мажоритарний пакет акцій якої у 2019 р. фундатор продав за $780 млн американській фірмі венчурного та приватного капіталу “Insight Partners”, хоча при цьому залишився виконавчим директором із правом підпису фінансових документів.
І – останнє. Патентне відомство США (US Patent Office) видало кілька заявок на патенти Крістофера Альберга, насамперед – у галузі програмного забезпечення. Його визнано одним із “100 найкращих у світі молодих новаторів” (World’s Top 100 Young Innovators) за версією часопису “MIT Technology Review” Массачусетського технологічного інституту і в 2002 р. вшановано нагородою “TR100”.
Знаєте, що найбільше вражає? На майбутньому, виявляється, можна заробляти шалені гроші… Більшість українських підприємців скаржаться – за рік пандемії торговий обіг упав на 50-70 відсотків. Справді, геополітичний хаос, національні локдауни, кібератаки, внутрішній тероризм не просто викликають занепокоєння, а здається “чорні лебеді” (“black swan events”) летять на нас зграями. Тим часом у 2020 р., за словами Крістофера Альберга, прибутки сомервільської приватної компанії “Recorded Future”, 500 співробітників якої працюють виключно інтелектом, зросли на 50 відсотків, сягнувши рекордної суми у $150 млн. Отож, панове, вчіться заробляти на Майбутньому!
А тепер – увага: чи в Сполучених Штатах вони одні такі? Ні, найближчими конкурентами “Recorded Future” називають компанії “LookingGlass”, “ThreatConnect” та “ZeroFOX.
* * *
У геніїв такого калібру розум заточений у власному напрямку.
Коли Крістоферу Альбергу розповіли одну з ліній роману “Нульове досьє” (“Zero History”; 2010) класика літератури в жанрі кіберпанку Уїльяма Гібсона, де йшлося про можливість одного з героїв точно передбачати майбутнє, хоча лише на кілька хвилин, – знаєте яка була реакція? Вислухавши історію бельгійського магната із мікроуправління Губерта Бігдена, очільника агентства вірусного маркетингу “Синя мураха”, Альберг поцікавився тільки одним:
- Які він вводив дані?
Дехто стверджує: реакцію містера Альберга можна зрозуміти, адже герой футуристичного роману – його прямий конкурент. Думаю, тут ховається помилка. Йдеться про формат 24/7 у пошуках нових форм роботи із Big Data – ось що головне для виконавчого директора “Занотованого майбутнього”.
Як він зазначив у інтерв’ю “Business Insider” у 2011 р., поки що їхнє програмне забезпечення (хоча воно, ймовірно, і найкраще у світі) має обмежені можливості, бо більш придатне для виконання деяких типів прогнозів. Можна сказати, що комп’ютери “Recorded Future” добре вираховують часто прогнозовані події, такі як, скажімо, волатильність (мінливість) фондового ринку, але вони помиляються у передбаченні подій нестандартних, таких як, наприклад, вибори. І прогнозування прильоту так званих “чорних лебедів” – випадкових, малоймовірних катастроф, схожих на каскадне падіння акцій на Уолл-стріт у 2008 р., – залишається найважливішою проблемою сучасної людської цивілізації.
Що сьогодні шукає “Занотоване майбутнє”? Крім точнішого передбачення подій… Встановивши кількість таких зв’язків між абонентами, “Recorded Future” прагне виміряти величину імпульсу, точніше, індекс майбутньої події, а значить, дати відповідь на два прості запитання – коли і де вона відбудеться.
Наскільки це ефективно? Перетворившись на найбільшого провайдера розвідувальної інформації для уряду США, саме компанія “Recorded Future” довела, що за “зламом ланцюга поставок” (“supply chain hack”) – читай: атакою на Капітолій – стояли росіяни. Тому недавню інавгурацію Джо Байдена фірма Крістофера Альберга також ІТ-прикривала – від зовнішніх кібервтручань. Принаймні із тим завданням Кіберкомандування США, департамент із питань кіберзлочинності та глибокої розвідки “Recorded Future”, який очолює Роман Санніков (Roman Sannikov), – прекрасно впорався.
* * *
Новітнє програмне забезпечення може не лише розганяти зграю “чорних лебедів” над людством, а й стати рятівною кнопкою “перезавантажити Систему”.
Дірк Хельбінг. НАМ ПОТРІБНО МАТИ ГОТОВУ АЛЬТЕРНАТИВНУ СИСТЕМУ. МОЖЛИВО, У РЕЖИМІ АВТОПІЛОТА ТАКИЙ СУПЕРІНТЕЛЕКТ ПРИВЕДЕ НАС ДО НОВОЇ ЕРИ
ВІЗИТІВКА. Німецький фізик, математик, соціолог і футуролог Дірк Хельбінг (Dirk Helbing; 1965), якого в Старому Світі тепер називають не інакше як “Приборкувач катастроф” (“Master the disaster”). Мрія професора кафедри обчислювальних технологій та соціальних наук Швейцарського технологічного інституту в Цюріху (Eidgenössische Technische Hochschule Zürich) – створити гігантський кластер комп’ютерних програм для надпотужної машини, здатної досягти рівня передбачення подій, яким володіли жреці стародавнього Дельфійського оракула. На відміну від попередників, Дірк Хельбінг хоче отримувати інформацію не тільки про швидкоплинні події, а й про довгострокові зміни, що впливатимуть на наше життя.
# # #
- “Прожектер”, – скажете ви. Чекайте-чекайте… Як співробітник Швейцарського технологічного інституту в Цюріху, не перший рік Дірк Хельбінг керує проєктом зі створення гігантської математичної моделі, глобального симулятора “Living Earth Simulator Project” (LES; “Проєкт симулятора реальної Землі”). Орієнтовна вартість розробки, яку за програмою “FLAG-ERA” від 2017 р. фінансує Європейська комісія, становить €1 млрд. За попередніми прогнозами, вона, “нервова система для планети Земля”, мала бути завершена до 2020 р. Але тут втрутилася пандемія COVID-19. Разом із тим, Європейська комісія та 30 провідних науково-дослідницьких установ світу створили консорціум для підтримки “Living Earth Simulator Project”.
Його ім’я добре знайоме кожному, хто цікавиться такими глобальними темами як діджиталізація нашого життя: штучний інтелект (ШІ), великі бази даних (Big Data), кібербезпека. Адже Дірк Хельбінг не лише один із провідних дослідників у галузі, що вивчає взаємодію інформатики, математики, фізики та соціальних наук, а виступає відвертим критиком тієї тези, що суспільству загрожує ШІ. Тим часом, нам слід осмислювати альтернативні сценарії. У Дірка Хельбінга є власне бачення ситуації, так звана альтернативна модель цифрової демократії – суспільства, де Великі Дані та ШІ використовуватимуться для створення більш стійкого, інноваційного та плюралістичного світу.
- Часом мене запитують чи можлива цифрова революція з низів? Ще раз відповім: питання про керівництво майбутніми змінами слід розглядати під іншим кутом зору – в майбутньому людство не матиме потреби у лідерстві через владу. Сьогодні це найбільша перешкода, яка заважає давно необхідному і готовому процесу змін. На часі – саме трансформація влади. Влада, що спускається зверху вниз, не вирішує світових проблем, не допомагає рухатися до цифрового світу, бо така влада вирішує лише проблеми… влади. У світі хаосу саме влада є проблемою, а не рішенням. Людство потребує більше свободи, а не більше влади. Якщо немає цієї свободи, навіть розумні голови не працюють.
Нині ми все ще переживаємо перехід від старого, аналогового суспільства до суспільства цифрового. Подумайте про це як про фізичні пологи: час відкласти набік старий світ, інакше новий – виявиться мертвонародженим. Ми повинні забути про старі принципи, які гарантували успіх у минулому і ставали підґрунтям того, що колись добре працювало. Це єдиний спосіб, як варто готуватися до нового розділу в історії людства. Якщо триматися старих принципів, привілеїв, влади та ієрархії, наче хапаючись за останню соломинку, зміни перетворяться на болючий процес.
Люди мають відкинути ілюзії: світ ніколи не буде вчорашнім. Яким він стане через 15 років – наукова фантастика. Будь-які прогнози, що нині здаються фантастичними, далекі від того, що насправді станеться. Є чимало речей, які ми використовуємо в побуті, – наприклад, смартфони чи планшети, – не замислюючись, що 15 років тому вони здавалися елементами наукової фантастики. Якщо ми не навчимося мислити з точки зору наукової фантастики, якщо ми не знайдемо спосіб сміливо бачити майбутнє, ми ніколи не зможемо успішно здолати трансформацію. Тим часом вона однаково відбудеться – з нами чи без нас.
Схоже на те, що незабаром ми спостерігатимемо фінансовий крах, що зруйнує всю капіталістичну систему. Не виключаю, що практично всі інституції будуть виведені з ладу, і настане час натиснути кнопку “перезавантажити Систему”. Для більшості це стане справжнім шоком. Ось чому потрібно мати готову альтернативну систему. Можливо, у режимі автопілота такий Суперінтелект проведе нас до нової ери.
Фідбек від “Укрінформу”:
● Не повірите, але футурологи до нас з Марсу не прилітають: задорого поки що... Перш ніж зосередитися на прогнозах майбутнього, фізик за освітою Дірк Хельбінг написав дипломну роботу із моделювання руху пішоходів, хаосу натовпу та плану оптимальної евакуації. Потім він став співзасновником відділення фізики соціально-економічних систем Німецького фізичного товариства (DPG).
У Дрезденському технологічному університеті (Dresden University Оf Technology) вчений служив керуючим директором Інституту транспорту та економіки (Institute Оf Transport & Economics). Саме тоді Дірк Хельбінг дійшов висновку: найбільші наслідки масових катастроф спричиняє явище “турбулентність юрби” (“crowd turbulence”). Наступним кроком стали спроби описати відкрите явище. Затим почалися пошуки шляхів, як можна зменшити руйнівні наслідки, поки не були запропоновані моделі реагування. Як професор соціології Швейцарського технологічного інституту в Цюріху, попервах Дірк Хельбінг зосередився на… еволюційній теорії ігор і лише потім підступився до комп’ютерного моделювання соціальних процесів та явищ з огляду на вплив на них агентів змін.
Чому саме йому, а не комусь із нас, цільовим призначенням Європейська комісія виділила €1 млрд? У 2012 р. він виграв нагороду “Idee-Suisse”, якою Швейцарська асоціація управління ідеями та інноваціями (Swiss Association for Idea and Innovation Management) вшановує винахідників, компанії та установи, котрі “роблять вагомий інноваційний внесок у стале зміцнення швейцарської економіки”. Дірк Хельбінг виступив співзасновником Центру компетентності для подолання криз у складних соціально-економічних системах (Competence Center for Coping with Crises in Complex Socio-Economic Systems), Центру ризиків (Тhe Risk Center), Інституту науки, технологій та політики (Institute For Science, Technology And Policy; ISTP), а також Наукової лабораторії прийняття рішень (Decision Science Laboratory; DeSciL).
Координуючи ініціативу “FuturICT” (глобальний проєкт, кінцевою метою якого є розуміння та управління складними соціально інтерактивними системами, з акцентом на стабільність та стійкість. – О.Р.), Дірк Хельбінг сприяв подальшому розвитку таких нових наукових дисциплін, як наука про бази даних (Big Data science), обчислювальна соціологія, наука про глобальні системи в Європі. Підсумком стало створення додатку “Nervousnet Platform”, – комп’ютерної програми для смартфонів, що дозволяє користувачам обмінюватися даними, які використовуються для досягнення наукових та соціальних цілей та закладають основи цифрової демократії. Не більше і не менше.
А-а-а… Ще дві важливі речі. Дірк Хельбінг є членом Швейцарської урядової дорадчої групи з питань впливу діджиталізації на суспільство. Він – провідний автор “Цифрового маніфесту” (“Digital Manifesto”; 2015), написаного спільно з Бруно С.Фреєм (Bruno S.Frey) та Роберто В.Зікарі (Roberto V.Zicari), покликаного захистити демократичні цінності в епоху цифрових технологій.
* * *
Оглядач сайту “EgonZehnder.com” (“Egon Zehnder” – міжнародна фірма з питань управлінського консалтингу, пошуку талантів і лідерських стратегій зі штаб-квартирою в Цюріху. – О.Р.) поставив Дірку Хельбінгу дуже слушне запитання:
- А хто має вести нас до нової, цифрової ери? Хто “перезавантажить Систему” та координуватиме зусилля не розгубленого людства?
- Саме з креативних сил нам слід зняти тягар трансформації. За всіх часів мистецтво та культура відігравали важливу роль в житті суспільства, що висували провидців, котрі розширювали кордони знань та існуючої реальності набагато більше, ніж будь-які інші верстви. Одна річ, яка вкрай потрібна, – новий Zeitgeist (Цайтгайст – німецьке слово, що означає “дух часу”; інтелектуальна мода, домінуюча розумова традиція, що визначає і стандартизує стиль мислення певної епохи. – О.Р.). Вірю, що багато потрібних імпульсів може надійти від сучасних діячів культури та мистецтва, хоча й не від усіх. Щодо наших політичних лідерів… Якщо вони самі не знають, що робити, натомість як монополізувати право на дискусії, вони мають забезпечити платформу для інших суб’єктів, здатних запропонувати різні точки зору. Це стосується й бізнесу. Саме підприємці мають гроші, ресурси і здатність швидко діяти. Наприклад, “Фестивалі майбутнього” можуть спричинити розквіт ментальної діяльності, і в цьому питанні великий бізнес може відіграти важливу роль.
- Формати можуть бути різними: хочете щось на кшталт “Jeux Sans Frontières” (“Ігри без кордонів”; популярна телегра на французькому телебаченні за оригінальною ідеєю Шарля де Голля. – О.Р.). Або своєрідні Олімпійські ігри, де не команди, а міста змагаються одне з одним у таких дисциплінах, як захист довкілля, енергоефективність, демографічні зміни, діджиталізація, інтеграція біженців, соціальна солідарність. Муніципалітети зможуть підтягувати до співробітництва потужні місцеві компанії, ЗМІ та урядові інституції. Лише визначте за мету – ми стимулюватимемо широкомасштабні інновації шляхом дружньої конкуренції. Творчі сили могли б змагатися в шестимісячному форматі Хакатону (від “хакер” + “марафон”; форум для розробників, коли спеціалісти з різних галузей збираються в команди 3-5 осіб, аби без сну за уїкенд створити замовлену прогу або хардварний стартап. – О.Р.). Компетентне журі вибиратиме рішення-переможця, тим часом кожне місто-команда зможе обрати цікаву ідею, яка їм більше пасує. Експериментуючи, навчаючись одне в одного і роблячи відкриття доступними, ми досягли б квантового стрибка у футурологічному креативі.
- У мене часто виникає відчуття, що нинішня молодь, як це більш коректно сказати – занадто терпляча, схильна до тихого життя. Справді, сучасна система державного устрою не пропонує юнакам та дівчатам цікаві можливості впливу на ситуацію. Тому вони стають пристосуванцями, які шукають власні ніші, де можна жити комфортно та уникати необхідності стикатися з реальними проблемами. Бунтівна молодь пішла у небуття, але ж ніхто інший просто не здатен змінити вибудовану Систему! Ми, люди старшого покоління, не дали їм свободи змінити світ, а вони в основному просто чекають, коли старий світ зійде в могилу, і в режимі автопілота Суперінтелект проведе нас до нової ери. Імовірно, коли це станеться, вони будуть там спостерігати і розберуть шматочки на згадку, але їм слід долучитися до перезавантаження Системи значно раніше, просто зараз.
* * *
Коли вже, з точки зору попереднього спікера, краса має рятувати Світ, а література – Майбутнє, то сьогоднішній огляд знакових футурологів світу я закінчу красиво. Без грузилова та зайвої сингулярності, на сайті агентства “Укрінформ”.
Уїльям Гібсон. НІКОМУ НЕ ВІДОМІ, САМОТНІ КНИЖКОВІ ХРОБАКИ, ПИЛЬНУЙТЕ: ОДНОГО РАЗУ І ВИ ЗМОЖЕТЕ ЗМІНИТИ СВІТ, ДЛЯ ЦЬОГО ДОСИТЬ ВИГАДАТИ ОДНЕ МОДНЕ БЕЗГЛУЗДЕ СЛОВО
ВІЗИТІВКА. Ще на початку 1980-х рр. засновник літературного стилю кібер-панк (cyberpunk; різновид наукової фантастики) Уїльям Гібсон (William Ford Gibson; 1948), озброївшись власною фантазією та роздовбаною друкарською машинкою “Hermes”, почав тернистий шлях із красного письменства через нетрі кібер-простору у… нову Реальність. Його трилогія “Кіберпростір” (“Sprawl trilogy”) згромадила багатомільйонну читацьку аудиторію. Не випадково, часопис “The New Yorker” стверджує: цей літератор “уявляє найближче майбутнє переконливіше, ніж будь-хто інший” (has imagined the near future more convincingly than anyone else). Це при тому, що в підлітковому віці на іспитах із математики у приватній школі “Southern Arizona School” Уїльям набрав п’ять балів… зі 150 можливих. Йому було потрібно інше: із 12 років підліток мріяв писати… науково-фантастичні романи.
# # #
Як чистої води футуролог, у романах початку 1980-х рр. Уїльям Гібсон невпинно проявляв кіберсвіт, разюче схожий з тим, в якому сьогодні ми опинилися. Хоча тоді, наприклад, існував лише натяк на Інтернет, а реальна Мережа з’єднувала кілька американських університетів і науково-дослідних інститутів.
Але літературний кіберсвіт Уїльяма Гібсона в авторських романах набув рис, ніяк не схожих на світле майбутнє. Зокрема, у книжці “Мона Ліза Овердрайв” (“Mona Lisa Overdrive”; 1988) змальовано планету, де мережеві “маніяки” назавжди поглинуті всесвітнім Павутинням, що аж перетворилися на коматозних привидів, які ведуть лежачий спосіб життя і намертво прикуті до… модемів.
Ні, у суцільний хоррор автор не грався… Уїльям Гібсон побачив і корисні сторони використання ІТ-технологій. Тож у романі “Ідору” (“Idoru”; 1996), що є другою частиною трилогії “Міст”, за його авторською волею, китайський мегаполіс влада стерла з географії лише для того, щоб воскресити місто – для повної політичної й творчої свободи. Щоправда, виключно в кіберпросторі. Як онлайн-оазу.
Чимало письменників намагалися побачити майбутнє, але більшість неправильно зрозуміли прийдешнє. Створюючи зі своїх авторських романів літературну мережу, Уїльям Гібсон не здогадувався, що так далеко зайде. Ні сном ні духом письменник не знав, що, вигадуючи Інтернет та “кібернетичні програми-злодії, які крадуть бази даних”, – він як у воду дивитиметься.
- Проте від середини 1990-х Інтернет став місцем, де справді талановитий і рішучий 15-річний юнак здатен створити щось більш вражаюче, ніж транснаціональний конгломерат. Те, що сталося з Мережею, для мене було настільки ж несподіваним, як і розпад Імперії зла – Радянського Союзу… Виявляється, за письменницьким столом я навчився бачити обриси майбутніх подій. Не можу збагнути, чому це не стає поширеною властивістю людини. Це, мені здається, передбачено самою еволюцію, бо є чимось на зразок телебачення нового покоління, яке проникне в усі верстви населення і кожному на запит показуватиме передачі з його прийдешнім.
- Тепер не має особливого значення, наскільки швидкісним є ваш багатополосний модем, якщо вас обстрілюють релігійні фанатики чи етнічні сепаратисти, а це регулярно відбувається в різних куточках світу. Переконаний, нам слід поважати потужність технологій і в розумних межах намагатися передбачати їхні негативні наслідки. Що може слугувати виходом із ситуації? – Не піддаватися ні технофобії, ні технофілії, а навчитися бути абсолютно амбівалентними щодо них! І – наперед уявляти та визначати різноманітні побічні ефекти. Зважаючи на те, як деякі люди уже живуть у світі, де шлюб із синтетичними японськими секс-ляльками став можливим, нам варто дослухатися до порад деяких літературних дідуганів.
- Мені ніхто не вірить, коли я кажу, що до 1996-го року не мав адреси електронної пошти, бо прагнув уникати листування, що відволікає від літератури. Мій перший веб-сайт з’явився, коли я працював над романом “Ідору”: за власної ініціативи веб-розробник створив його для мене. Лише у 2007-му році у мене з’явився ноутбук “PowerBook G4” 2005 року випуску з оперативною пам’яттю на один гігабайт і бездротовий маршрутизатор. Ось і все. Насправді, я ніколи глибоко не цікавився комп’ютерами, не стежив за ІТ-новинками. Я спостерігаю за тим, як люди поводяться із ними. І це дедалі важче стає робити.
Фідбек від “Укрінформу”:
 Нейромант |
● Із чого в Уїльяма Гібсона почалося далекобачення майбутнього? Адже то були тільки наслідки творчого прозріння, коли 1984 р. друком з’явився перший роман “Нейромант” (“Neuromancer”; тобто “Нейро-романтик”), сягнувши небаченого успіху, вигравши усі можливі премії в галузі наукової фантастики: “Hugo”, “Nebula” і “Philip K.Dick” – і зробивши наклад у 6,5 млн примірників! А що ви хотіли, упродовж року перші дві третини книги 35-річний автор переписував 12 разів, бо страхався втратити увагу читача і не бажав, щоб йому було соромно. “Нейромант” став першим тричі коронованим sci-fi-твором, який у США одночасно забрав головні премії в галузі наукової фантастики – “Hugo”, “Nebula” і “Philip K.Dick”.
Ідея першого твору трилогії “Кіберпростір” народилася спонтанно, коли на автобусній зупинці він побачив білборд компанії “Apple”. Постер демонстрував бізнесмена, котрий тримав в руці комп’ютер. Уїльям подумав – а що станеться зі світом, коли кожна людина матиме ПК? Особливо тоді, коли всі захочуть жити у них. Далі – пішло-поїхало. Він почав уявляти, яким буде майбутнє, коли людство житиме у віртуальному Всесвіті, який Уїльям Гібсон назвав “кіберпростором”. Хоча, якщо говорити правду, то вперше термін “кіберпростір” автор вжив ще в липні 1982 р.; маю на увазі оповідання “Спалення Хрому” (“Burning Chrome”), дія якого також відбувається у тому самому літературному всесвіті. Цікаво, що в оригіналі оповідання під словом “кіберпростір” автор мав на увазі “масові погоджені галюцинації в комп’ютерних мережах” (“mass consensual hallucination in computer networks”).
Через 36 років по виданні роману “Нейромант” важко сказати, чи то геніально Уїльям Гібсон передбачив майбутнє, чи то майбутнє, продуковане молодими айтішниками, які обожнювали трилогію “Кіберпростір”, підсвідомо наслідувало бестселер. Тим часом “Neuromancer” подарував людству не тільки “cyberspace”, “галюцинацію, яку щодня переживають мільярди” (“a consensual hallucination experienced daily by billions”), а ще – “мережу” (“net”), “матрицю” (“matrix”), “даб-музику” (“dub music”), “чуттєву мозаїку, якою пригощають величезні фонотеки відцифрованої поп-музики” (“sensuous mosaic cooked from vast libraries of digitalized pop”).
Щоправда, міста повздовж Східного узбережжя – від Бостона до Атланти – поки що не злилися в єдиний мегаполіс “Sprawl”, але це… лише питання часу. Погляньте, адже мережа “Starbucks”, виведена в романі під милою назвою “Beautiful Girl”, давно перетворилася на “франчайзингову кав’ярню” (“a franchised coffee shop ”), яку тепер побачиш ледь не на кожному розі вулиці. І наостанок – таке. Хоча корпорація “Microsoft” (1975) виникла до публікації роману, але “мікрочіпи” (“small computer chips”) з роману “Нейромант” Уїльяма Гібсона, уже почали вживлятися безпосередньо в мозок, що може й стати згодом кінцевою метою корпорації.
У 1984 р. світ полегшено зітхнув: він не став схожим на жахливу дистопію “1984”, описану британським письменником Джорджом Оруеллом (George Orwell; 1903-1950) у 1949 р. Але занепокоєння, що світ – уже на шляху до реальності, описаної в романі “1984”, – лише зміцніло. Тільки тоді, коли це трапилося, дійсність ще не нагадувала “Військово-повітряну зону №1” (“Airstrip One”), де відбувалася дія “1984”. Усе виглядало більш хаотично, неоново, галюцинаторно і… жорстоко. Це було схоже на “Нейромант”. Не дарма, у 2005 р. американський тижневик “Time” ввів перший роман Уїльяма Гібсона до списку “100 найкращих англомовних романів, написаних після 1923 р.”
* * *
На що ще нам чекати?
- У 1995 р. Уїльям Гібсон назвав появу, еволюцію та розростання мережі Інтернету “одним із найзахопливіших та безпрецедентних досягнень людства у ХХ столітті” (“one of the most fascinating and unprecedented human achievements of the century”), що сприятиме виникненню нового типу цивілізації, який за своїм значенням буде не менш важливим, аніж народження міст.
- У 2000 р. американський фантаст спрогнозував, що поширення Інтернет-зв’язку призведе до вірної загибелі національної форми держави.
- У 2020 р. найсвіжішим романом “Агентство” (“Agency”) він ввів у побут такі нові поняття, як “коефіцієнт торкнутості” (“fuckedness quotient”) в інтерстиціальних просторах та “термінальна недалекоглядність” (“terminal shortsightedness”), за якими Лондон житиме, щоправда, у ХХІІ столітті.
Досить точно, на мій погляд, про нього написав британський щомісячник “Wired”:
- У XXI столітті, яке Уїльям Гібсон багато в чому й сформував, він залишається найвпливовішим постмодерністським революціонером на планеті. Яка найвища його чеснота? Цей письменник безповоротно змінив культуру та технології, а насправді – цілий світ, зовсім не розуміючись на самих комп’ютерах. Свій перший роман “Нейромант” Уїльям Гібсон написав на портативній машинці “Hermes” 1927 року випуску. Отже, нікому не відомі, самотні книжкові хробаки, пильнуйте: одного разу і ви зможете змінити світ, для цього досить вигадати одне модне безглузде слово. Типу “Neuromancer”; тобто “Нейро-романтик”.
Олександр Рудяченко
Використані джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
