Заха Хадід. «Топ-20»: архітектура, звернена до майбутнього

Сьогодні видатній британській архітекторці іракського походження Засі Мохаммад Хадід (زها حديد) могло виповнитися 71 рік. На жаль, не виповниться. У віці 65 років у медичному центрі Маунт-Сінай (Mount Sinai Medical Center), Майамі, Флорида, вона померла 31 березня 2016 р. від серцевого нападу, спричиненого задавненим бронхітом (див. тут).

Але її дивовижні шедеври у склі та бетоні залишилися з нами і, схоже на те, що й усіх нас переживуть. Народившись у Багдаді у заможній іракській родині, що робити далі, Заха Хадід давала собі звіт. Три роки вона студіювала... математику в Американському університеті (American University) в Бейруті, навіть отримала ступінь бакалавра, але у 1972 р. у Лондоні почала навчатися в Архітектурній асоціації (Architectural Association School Оf Architecture), що вважається однією з найкращих архітектурних шкіл світу.

У пошуках альтернативної системи традиційному архітектурному малюнку, під впливом супрематизму та російського авангарду, ця ортодоксальна мусульманка прийняла живопис як інструмент новітнього дизайну, а саму абстракцію – як його наслідок. Не дарма, дівчину із месопотамським корінням в Архітектурній асоціації прозвали “винахідником 89 градусів”, бо в її проєктах ніщо ніколи не малювалося під 90 градусів.

Сьогодні, у день народження окремого явища в сучасному мистецтві, самодостатньої планети, що рухалася власною орбітою, не зважаючи на нас, ми шанобливо згадаємо найвпливовішого архітектора світу останніх двох річних декад, представивши галерею унікальних авторських проєктів. Отже, “Топ-20” знаменитих робіт від Захи Хадід: не за ранжиром, а просто в хронологічному порядку.

*   *   *

1. “Науковий центр Фаено”, Вольфсбург, Німеччина (“Phaeno Science Center”; 2005).

У січні 2000 р. її архітектурне бюро “Zaha Hadid Architects” виграло конкурс, оголошений мерією Вольфсбурга, земля Нижня Саксонія, на кращий архітектурний дизайн наукового центру. Британський архітектор Заха Хадід разом із лондонською інженерно-будівельною компанією “Adams Kara Taylor” взялася за роботу. 24 листопада 2005 р. “Науковий центр Фаено” площею 12 тис. м² та підземним паркінгом 15 тис. м² відкрився. Відвідувачі побачили понад 250 інтерактивних експонатів від американської компанії “Ansel Associates, Inc.”, розміщених на 9 тис. м² експозиційних залів у вражаючій бетонній будівлі, спроєктованій Захою Хадід, її німецьким партнером, архітектором Маєром Берлє та британською фірмою “Adams Kara Taylor”. Авторський дизайн мисткиня визначила, як “гіпнотичний твір архітектури – вид будівлі, який повністю змінює наше бачення майбутнього”.

2. Кухня “Зет.Острів”, Мілан, Італія (“Z.Island”; 2006).

Це був спільний проєкт архітектурного бюро “Zaha Hadid Architects”, американської корпорації “DuPont”, що представляла новий матеріал для стільниць – “Corian®” (акриловий полімер із тригідратом оксиду алюмінію) та італійської фірми з виробництва кухонь “Ernestomeda”. Його готували 14 червня 2006 р., коли мала відкритися Міланська меблева виставка (Milan Furniture Fair). Американські партнери з “DuPont” залишилися наскільки задоволеними з того, як була продемонстрована досконалість новітнього дизайнерського матеріалу компанії, що “Зет.Острів” у рамках спеціальної виставки показали у поважному Музеї Гуггенхайма (Guggenheim Museum) в Нью-Йорку. В усьому проєкт був кухнею ХХІІ століття: вбудовані нагрівальні мембрани, сенсорне управління, звукові активатори та дозатори ароматів, світлодіодне освітлення, мультимедійна розважальна система, рахуючи плоский телеекран, лептоп “Apple Macintosh Mini” для обслуговування медіаплеєра “іTunes”. Щоправда, існує одне невеличке але... Ексклюзивний меблевий гарнітур “Z.Island” виявився настільки складним і незвичним, що в промислових масштабах технологічно його майже ніхто не може виготовляти. Але, якщо у вас є відповідна сума прописом, компанія “Ernestomeda” залюбки розгляне вашу пропозицію.

3. “У форматах дюн”, Лондон, Великобританія (“Dune Formations”; 2007).

Той незвичний меблевий набір нетрадиційного використання замовили лондонські галереї Девіда Гілла (David Gill Galleries). Футуристична інсталяція від Захи Хадід була представлена ​​на Венеціанськім бієнале мистецтв (Venice Art Biennale), що відкрилось у червні 2007 р. У такий спосіб майстриня продовжила мовчазний діалог із глядачем на теми матеріальної геометрії, підтримуючи загальну “плинність” її авторських творів. Органічний ансамбль меблів, починаючи від стінки і закінчуючи полицями, столами, стільцями, – було створено зі штучної деревини: металу + смоли. Кожен елемент інсталяції кидав виклик традиційній декартовій геометрії, химерно змішуючи вертикальні та горизонтальні площини у суцільні тривимірні поверхні.

4. “Міст-павільйон”, Сарагоса, Іспанія (“Zaragoza Pabellón Puente”; 2008).

Унікальну будівлю для міжнародної виставки “Expo 2008” в Сарагосі вона спроєктувала – чи то як головний орієнтир для учасників та відвідувачів, чи то як межевий знак – для Майбутнього. Знову Заха Хадід ошелешила інновацією – критий міст довжиною 280 метрів, що імітує гігантський гладіолус. Уявляєте квітку, елегантно перекинуту над річкою Ебро, аби з'єднати передмістя Альмозара із місцем експозиції. Таким вражаючим став центральний вхід на “Expo 2008”… А ще “Міст-павільйон” став багаторівневою виставковою зоною. Бо планувалося, з 14 червня по 14 вересня за годину 10 тис. глядачів відвідуватимуть павільйон. Для екстер'єру британська архітекторка іракського походження обрала армований бетон зі скловолокна австрійської компанії “Rieder”: вона покрила зовнішню обшивку будівлі 29 тис. трикутничків матеріалу (fibreC), пофарбованого у різні відтінки сірого. Коли “Expo 2008” завершилася і з'ясувалося, що його зали відвідав – це тільки за квитками! – 5.650.941 гість, будівлю придбав місцевий банк “Ibercaja”, аби використати, як майданчик… для експозицій.

5. “Міст Шейха Заїда”, Абу-Дабі, ОАЕ (“Sheikh Zayed Bridge”; 2010).

Паралельно до будівництва “Мосту-павільйону” в Сарагосі, у 1997-2010 рр. Заха Хадід здійснювала архітектурний нагляд за реалізацією більш амбіційного проєкту – “Мосту шейха Заїда”. Ним вирішили з'єднати острови Абу-Дабі та Саадіяті, присвятивши величну споруду пам'яті першого президента Об'єднаних Арабських Еміратів, шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна (1918-2004). Було використано майже 500 тонн бетону, 5000 тонн попередньо напруженої арматури та 2000 тонн арматури для фундаментів. Розміри конструкції вражали: висота – 64 м, довжина – 842 м, ширина – 61 м; це чотири смуги руху (в один бік) + пішохідні доріжки. Розраховувався трафік 16 тис. транспортних засобів на годину. Вражало освітлення мінливих кольорів: 200 автоматичних вогнів запрограмував голландець Рогір ван дер Хайде на відтворення 13 світлових сценаріїв за всією довжиною споруди. Небаченим виявився хвилеподібний силует підвісного палубного триаркового мосту, чия головна арка довжиною 235 мм підносилася на 63 м над палубою “Мосту Шейха Заїда”, перекинутого через канал Макта. Останні дві важливі цифри: бюджет будівництва склав €300 млн, авторський гонорар архітектора – €53,4 млн.

6. “Оперний театр Гуанчжоу”, Гуанчжоу, КНР (廣州大劇院; “Guangzhou Opera House”; 2010).

У квітні 2002 р. Міжнародний архітектурний конкурс, оголошений муніципалітетом китайського мегаполіса на 15 млн городян, залучив до творчих змагань провідних фахівців світу. У листопаді т.р. з'ясувалося, що саме проєкт “Подвійна брила” Захи Хадід журі оголосило переможцем. Фундамент заклали на початку 2005 р., а 9 травня 2010 р. “Оперний театр Гуанчжоу” урочисто відкрився оперою “Турандот” Джакомо Пучіні, яку поставив американський продюсер Шахар Стро (Shahar Stroh). Світ знову зойкнув. Подібно гігантській річній гальці, відточеній струминою, Оперний театр Гуанчжоу загальною площею 71 000 м² виріс в ідеальній гармонії з вигином Перлової річки (珠江; Чжуцзян). Більше того, він став центром культурного розвитку китайського мегаполісу. Унікальний дизайн будівлі на дві гігантські брили розширив місто, об'єднуючи суміжні культурні будівлі з вежами міжнародних фінансів у новому районі Чжуцзян. Будівля на два концертні зали – на 1800 місць та 400 місць – вилилась у копієчку: 1,38 млрд юанів, це приблизно $200 млн.

7. “Олімпійський центр водних видів спорту”, Лондон, Великобританія (“Olympics Aquatics Centre”; 2012).

Химерна спортивна споруда, розташована у Східному Лондоні, була однією з головних арен Олімпійських і Паралімпійських ігор, які відбувались у 2012 р. у британській столиці. Від березня 2014 р. будівля за загальної місткості 2500 глядачів на трибунах відкрилася для відвідувачів і навіть тепер використовується за призначенням, коли потрібно влаштувати змагання з плавання. Розташований в Олімпійському парку королеви Єлизавети в Стратфорді, Лондон, “Олімпійський центр водних видів спорту” має два 50-метрові басейни та один 25-метровий басейн (для дайвінгу); усі – триметрової глибини. На хвилеподібному дахові площею 1040 м² великі вікна, передбачені архітекторкою, пропускають природне світло, а овальні штучні – на стелі – світяться у темряві. Насправді цей супермолл водних видів спорту заввишки 45 метрів, завдовжки – 160 м і завширшки 80 м Заха Хадід спроєктувала ще... у 2004 р. – задовго до того, як Лондон виграв тендер на проведення літніх Олімпійських ігор 2012 р. Інновацій тут купа. Скажімо, в усіх басейнах глибину можна змінювати (!!!) завдяки силовим установкам, регулюючи підлогу та, взагалі, розміри самих чаш. Коли споруду в дії побачив президент МОК Жак Рогге (Jacques Rogge; 1942,-2021), у нього лише вихопилося: – “Шедевр!” (“Masterpiece”).

8. “Національний музей мистецтв ХХІ століття (MМXXI)”, Рим, Італія (“Museo nazionale delle arti del XXI secolo (MAXXI)”; 2012).

Ультрасучасний заклад культури в столичному районі Фламініо, Рим, яким керує фонд, створений Міністерством культурної спадщини Італії, Заха Хадід спроєктувала на місці колишніх військових казарм (Caserma Montello). Завданням було: об'єднати п'ять розрізнених похмурих будівель в одну, але – незабутню... Саме тут на загальній прощі 30 тис. м² тепер розмістилися два музеї – “Мистецтво MAXXI” та “Архітектура MAXXI”. Будівництво тривало одинадцять років, а для публіки заклад культури відкрився в 2010 р. За свою роботу архітекторка здобула щорічну національну премію Джеймса Стірлінга (Stirling Prize; 2010) Королівського інституту британських архітекторів (Royal Institute Оf British Architects). Тоді аж ніяк не компліментарна британська газета “The Guardian” назвала римську будівлю “найкращою роботою Захи Хадід” (на сьогодні), “шедевром, гідним стояти поряд із древніми чудесами Риму”.

9. “Художній музей Елі та Едіт Бродів”, Іст-Лансінг, Мічиган (“Eli Аnd Edythe Broad Art Museum”; 2012).

Американський мільярдер і філантроп Елі Брод (особисті статки $6,7 млрд) разом із дружиною Едіт офірували $28 млн на будівництво власної інституції – Художнього музею Елі й Едіт Броудів (ХМБ). Опікунська рада Мічиганського університету оголосила міжнародний конкурс; з-поміж 30 учасників перемогу здобуло лондонське бюро “Zaha Hadid Architects”. Діяли швидко – музей відкрився в листопаді 2012 р. Нахилений під несподіваним кутом фасад із плісированих матеріалів, нержавіючої сталі й скла задумувався авторкою, аби надати будівлі “постійно мінливий зовнішній вигляд, що викликає жвавий інтерес, але ніколи повністю не розкриває власний зміст”. Три четвертих від загальної площі (46 000 м²) культурно-освітньої лабораторії з вивчення нового, заснованого на глибокій оцінці історичного внеску митців, звісно, відведено під виставкові площі. Але ХМБ має освітній центр, центр дослідження сучасної культури, кав’ярні, крамниці, пішохідну площу і... сад скульптур. До чого така благодійність містеру і місіс Бродам? Сучасна культура має вчитися заробляти гроші. Відповідно до економічних розрахунків американської консалтингової фірми “Anderson Economic Group”, “Художній музей Елі та Едіт Бродів” приносить $5,75 млн на рік, що стають регулярними інвестиціями в регіональну американську економіку.

10. Комплекс “Галактика СОХО”, Пекін, КНР (銀河; “Galaxy SOHO”; 2012).

18-поверхова будівля висотою 67 м розташована з південно-західному боку давньої брами Чаоянмень (朝阳门; “Ворота, звернені до сонця”) на 2-й кільцевій дорозі (二环路) китайської столиці. Комплекс має оригінальну конструкцію, що складається з чотирьох асиметричних будівель загальною площею 330 000 м². На дивний куполоподібний дизайн Заху Задід надихнуло... Заборонене місто (紫禁城; Внутрішній імператорський палац). За її словами, це “сучасне переосмислення класичного китайського Двору”, що породжує захопливий, всеохопний досвід у серці Пекіна. На трьох нижніх надземних й одному підземному рівні “Галактики СОХО” розмістився торгово-розважальний центр, далі – 12 поверхів відведені під офіси. На трьох останніх рівнях – панорамні бари та ресторани. Комплекс має два яруси підземного паркінгу на 1275 місць. Стандартна бетонна несуча конструкція з прольотом 8,4 м. Висота стель ТРЦ – 5,4 м, офісних поверхів – 3,5 м. Аби підкреслити різноманітні контекстуальні відносини та динамічні умови життя в Пекіні ХХІ століття – фасад будівлі облицювали алюмінієм та каменем, а в інтер’єрі використали скло, тераццо (різновид безшовної мозаїчної підлоги), нержавіючу сталь та армований склом гіпс. І – останнє, ледь не забув: під “Галактику СОХО” підведено міський метрополітен, тобто ви одразу потрапляєте на станцію, не виходячи на вулицю. Таким є бачення Імператорського двору ХХІ століття від Захи Хадід.

11. “Музей транспорту Ріверсайд”, Глазго, Шотландія (“Riverside Museum”; 2012).

Нема пророка у своїй вітчизні, не стала винятком і геніальна Заха Хадід. Тривалий час їй доводилося проєктувати красу десь на чужині, аж поки британська манірна крига не скресла. “Музей Ріверсайд” площею 11 300 м² став її першим авторським шедевром, спорудженим у Великобританії. Намагаючись максимально використати місце розташування музею, архітекторка спроєктувала будівлю, що наче “випливає” з річки. У єдину конструкцію вона поєднала п'ять з'єднаних між собою тунелів-ангарів, обшитих оцинкованим металом. Зигзагоподібний фасад оздобили два 36-метрові засклені фронтони, відкриті в боку річки та міста. Замовники жадали мати будівлю без внутрішніх опор і з гнучким плануванням, з огляду на значний розмір експонатів, найбільший з яких – 179-тонний локомотив. У проєкт Заха Хадід знову вклала душу, заявивши: “В архітектурі ми можемо досліджувати майбутнє, вивчити культурні цінності, що зберігає будь-яке місто. “Музей Ріверсайд” є справді фантастичним проєктом, бо експонати та будівля об’єднані в історичному місці на березі річки Клайд. Наш дизайн, що поєднує геометричну складність зі структурною винахідливістю та матеріальною автентикою, органічно продовжує багаті інженерні традиції Глазго і стане частиною майбутнього міста, як центру інновацій”.

12. “Центр Гейдара Алієва”, Баку, Азербайджан (“Центр Гейдара Алієва”; ЦГА; 2012).

Будівельний комплекс загальною площею 57 520 м² зачаровує самобутньою архітектурою, позначеною її авторським плавним, вигнутим стилем, що категорично уникає гострих кутів. ЦГА названий на честь першого секретаря Радянського Азербайджану (1969-1982) та президента Азербайджанської Республіки (1993-2003) і розташований недалеко від центру столиці. Під одним дахом восьмиповерховий велетень об’єднав просторий конференц-зал на 1000 місць, арт-галереї, майстерні та музей, перетворившись на серце інтелектуального життя Баку та граючи роль першої скрипки у реконструкції міста із півторатисячолітньою історією. Обрана Захою Хадід “плинна” форма дозволила в одному гімні урбанізму поєднувати різні культурні простори, водночас забезпечуючи кожному елементу ЦГА власну ідентичність та приватність. Попри занепокоєння Заходу щодо дотримання прав людини в Азербайджані, у 2014 р. споруду фахівці визнали кращою у світі будівлею, а британську архітекторку іракського походження вшанували премією “Дизайн року” (“Design Оf Тhe Year”). Ціна питання? У “Центр Гейдара Алієва” – висота даху: 74 м – Баку (читай: Ільхам Алієв) вклало $250 млн. Репутація є репутація.

13. “Бібліотечно-навчальний центр Університету економіки та бізнесу”, Відень, Австрія (“Library And Learning Center Of University Оf Economics Аnd Business”; 2013).

Розташований у новому міському кампусі, об’єкт загальною площею 27 000 м² скидається скорше на розкішний океанський лайнер, аніж на традиційну будівлю. Та студенти стверджують – навчатись у ньому зручно й приємно. Авторка чітко розуміє, що саме вона будує – ось звідки нова філософія освіти, ніби вдягнена в архітектуру. Наче стрімкий багатокутний стос акуратно викладених книжок, цей Бібліотечно-навчальний центр (БНЦ) випірнає із серця нового університетського містечка. Прямі лінії за межами будівлі розділяються, рухаючись усередину, стають кривими та “плинними”, аби згенерувати те, що Заха Хадід описала як “внутрішній каньйон вільної форми”. Форми БНЦ рухаються подібно до шарів скель, аби, зрештою, поступитися великому центральному простору: той обслуговує як загальні місця, так і місце зустрічей, оформлюючи коридори та мости, які слугують задля плавного переходу між різними рівнями. На висоті 28 м над землею – це 16 м над центральним входом! – лежить велика темна і консольна надбудова, де розміщена бібліотека з читальними залами та робочими зонами для студентів. Її скляний фасад, відомий серед молоді на прізвисько “Монітор”, височіє на три верхніх поверхи, відкриваючи захопливу панораму на парк Пратер. Мовляв, усе це, друже, може бути твоїм – лише вчися, голубе… Відповідно до вимог ЄС, 50% потреб БНЦ в опаленні та охолодженні покриваються геотермальною енергією, а ще – будівля має комп'ютерні кабінети з програмами, що відновлюють… витік тепла. От жирують.

14. Комплекс “Тондемун Дизайн Плаза”, Сеул, Південна Корея (동대문디자인플라자; “Dongdaemun Design Plaza”; 2014).

Від початку неофутуристичний дизайн, якому притаманні “потужні, вигнуті форми свідомо видовжених конструкцій”, перетворив “Тондемун Дизайн Плаза” (“ТДП”) вартістю понад $500 млн на модну візитівку середмістя столиці Південної Кореї, де дахами можна прогулятися… парком, просторими світлими арт-галереями, фешн- бутіками та відреставрованою частиною… давньої Сеульської фортеці. Водночас гігантський молл і культурний хаб, каталізатор практичних спонукань і провайдер обміну ідеями та дослідженнями новітніх технологій загальною площею 86 574 м² став одним із основних аргументів, чому ще у 2010 р. Сеул виграв звання “Світової столиці дизайну” (“World Design Capital”). Адже “ТДП” став першим публічним національним проєктом, збудованим із використанням 3-D інформаційного моделювання будівель (Building Information Modelling, BIM) та інших цифрових інструментів у архітектурі. Подібно до “iPhone 13”, цей велетенський інтегратор людських бажань напханий різними форматами публічних просторів: мистецькі зали, арт-галереї, ресторани, бари, кав’ярні, конференц-зал, академічний зал, музей дизайну / виставковий зал, дизайнерські лабораторії, медіа-центр, кімнати для семінарів, майстерень, ретритів, а на додачу – роздрібний базар дизайну, що працює цілодобово. Про навколишній ландшафтний парк площею 30 000 м² я просто помовчу: зелена оаза у постіндустріальному мегаполісі.

15. “Інноваційна вежа Політехнічного університету Гонконгу”, Гонконг, КНР (“Innovation Tower Аt Тhe Hong Kong Polytechnic University”; 2014).

Розташована у Гонконгському політехнічному університеті, “Інноваційна вежа” заввишки 76 м розроблялася архітектурним бюро “Zaha Hadid Architects” з єдиною метою: забезпечити біля зупинки метро “Хун Хам”, район Коулун-сіті, зручним простором 1800 студентів та співробітників школи дизайну. Концепт на 15 поверхів загальною площею 15 000 м² об’єднав у типологічне ціле різні форми життєдіяльності креативних мешканців: дизайнерські студії, лабораторії, майстерні, лекційні аудиторії та семінарські приміщення, класні кімнати, виставкові зали. Такий собі практичний майстер-клас від великої Захи Хадід, назавжди залишений своїм молодшим колегам. Ідею британська архітекторка сформулювала чітко: “внутрішнє скління та свідомо залишена порожнеча забезпечать прозорість та зв’яжуть інтер’єр, тоді як пішохідні потоки та спільні простори організовані задля унаочнення постійної взаємодії між класичними дизайнерськими дисциплінами та численними навчальними кластерами”.

16. “Будівля портоуправління”, Антверпен, Нідерланди (“Port Authority Building (Havenhuis)”; 2016).

Розташована в районі Ейландже (“Острівець”), Антверпен, сучасна споруда із дивним діамантом нагорі замість корони – то нова штаб-квартира адміністрації міського порту. Відкрита в рік смерті Захи Хадід споруда (висота – 46 м, довжина – 100 м) стала єдиною урядовою будівлею, спроєктованою британською архітекторкою іракського походження. Вся складність ситуації полягала в тому, що в адмінбудівлю площею 12 500 м² належало інтегрувати… існуюче пожежне депо. Таке собі завданнячко, доповім вам. У будівлі портоуправління другого за розмірами голландського міста тепер працює 500 співробітників. Пять років воно діє як хаб міжнародних контактів і здалеку “символізує динамічний, надійний, амбіційний та інноваційний характер” порту Антверпена, де щороку обробляє приблизно 8,5 млн контейнерів. У вас у голові теж крутиться оте запитання: – “До чого тут у біса гігантський діамант на даху, складений із прозорих і непрозорих трикутників?” Пояснюю: Антверпен – світовий центр гранування і торгівлі діамантами, здавна відомий як “алмазне місто”, а від злагодженої роботи його порту (60 тис. працівників) залежить добробут щонайменше 150 тис. городян. І – останнє. Життя усе розставило по своїх місцях: відреставрований і збережений зал пожежної частини, зрештою, перетворився на… публічну книгозбірню із читальнею.

17. Колекція меблів “UltraStellar” (“UltraStellar Three Seat Bench”; 2016).

Останню колекцію меблів “UltraStellar” (“Ультразіркова”), стилізовану під модну естетику 1950-1960-х рр., Заха Хадід створила для лондонської арт-галереї, яку очолював її давній приятель Девід Гілл. Акріл, викривлений у плавних і звивистих лініях, дерево волоського горіха, обране за глибокий колір, та шкіра, тепла на дотик, – покликані були створити предмети міцні, але такі, що виглядають легкими. У лондонській “David Gill Gallery” позажиттєва виставка архітекторки тривала з 3 по 29 жовтня 2016 р. і стала мовчазним панегіриком на честь покійної “піонерки, візіонерки, інтелектуалки, лідерки та революціонерки”, як зазначалось у буклеті. Що цікаво, раніше у дизайні меблів британська дизайнерка листяні породи деревини не використовувала. До чергового експерименту її підштовхнула подорож до Китаю, де Заха та її співавтор у проєкті “UltraStellar” Патрік Шумахер (Рatrik Schumacher; тепер він, до речі, керує офісом компанії “Zaha Hadid Architects”) відвідали музей… традиційних меблів. Виявилося, експозиція поєднана з деревообробною майстернею та сховищем усіляких заготовок, де, не відходячи від каси, вам виготовлять будь-яку деталь, будь-якої форми та конструкції. Як тут пройдеш повз креатив?

18. “Морський термінал Салермо”, Салермо, Італія (“Salerno Maritime Terminal”; 2016).

Трохи менше місяця не дожила знаменита архітекторка до урочистої презентації: той об’єкт відкрили 25 квітня 2016 р. Більше того, новий Морський термінал Салерно (МТС) одразу став невід’ємною частиною міського плану. Попри те, що все у цьому світі було і залишається плинним: проєкт започаткував мер Вінченцо Де Лука, котрий у 2015 р. став президентом регіону Кампанія, продовжив наступний мер – Вінченцо Наполі, – незмінною залишалася вражаюча креативність Захи Хадід. Лише уявіть, міжнародний конкурс вона виграла ще у 2000 р. і до уреальнення проєкту рухалася півтори (!!!) річних декади. Поставлений на громадській набережній, що простягається до робочої гавані та пристані Салерно, новий МТС продовжив активні стосунки італійського містечка з морем та встановив нові зв’язки, поєднуючи багаті морські традиції з історичною міською структурою. На площі 4 500 м² розміщені три основні взаємозв’язані підрозділи: офіси адміністрацій національного прикордонного контролю та транспортних ліній; термінал міжнародних поромів і круїзних суден; термінал місцевих та регіональних поромів. На ділі виявилося: у Салермо збудовано такий собі глобальний аквапорт, де з одного напрямку можна пересісти на інший і згодом опинитись у потрібній точні світу. О, геніальна Заха…

19. “Міжнародний молодіжний центр культури”, Нанкін, КНР (“Nanjing International Youth Cultural Centre”; 2018).

На відміну від розмірів Морського терміналу Салерно, параметри цього об’єкта вражають: 465 000 м². Як це уявити? Розміри НСК “Олімпійський” (Київ) помножте на 13… Китайська споруда займає площу 5,2 га. Тут нічого не скажеш: Китай із населенням 1,33 млрд є Китаєм. Тим часом колишня столиця Піднебесної, величезний порт у пониззі річки Янцзи рветься у майбутнє. Розташований у новому діловому районі – Хесі, Міжнародний молодіжний центр культури (ММЦК) має конференц-центр площею 106 500 м², дві вежі загальною площею 258 500 м², 100 000 м², просторі підвальні приміщення і площу, яка на березі “Довгої річки” (長江) закінчує основну вісь міського ділового центру. Тепер – про башти. Вища з двох веж висотою 315 м, 68 поверхів містить офісні поверхи та готель “Джумейра” (جميرا‎ ; прибережний житловий район у Дубаї, ОАЕ). Коротша – висотою 255 м, 59 поверхів, також має чотиризірковий готель. Обидва архітектурні колоси поділяють п’ятирівневий подіум змішаного призначення, де, власне, і розмістився ММЦК. Не розводитимуся довго (“Укрінформ” – не спеціалізоване видання), але за всіма законами феншуй (風水; “вітер і вода”), що враховують потоки руху ці (氣; енергія), така архітектурна композиція поєднує вертикальне місто та горизонтальний ландшафт і велику річку.

20. Аеропорт “Дасін”, Пекін, КНР (北京大兴国际机场; “Beijing Daxing Airport”; 2019).

У голові не вкладається, але Пекінський міжнародний аеропорт “Дасін” (大兴; “Той, що перебуває у щасті”) із бюджетом $11,4 млрд (120 млрд юаней) збудували за чотири (!!!) роки: у китайців своя уява про “велике будівництво”. Із вересня 2019 р. на півночі КНР він перетворився на центр комерційної авіації, а в народі отримав прізвисько “морська зірка”. Тепер це другий міжнародний аеропорт столиці КНР; першість і досі тримає “Столичний” (首都; Шуду). Дістатися до “Дасін” легко, бо аеропорт знаходиться лише за 46 км на південь від площі Тяньаньмень. Чи зручно ним користуватися? Навіть не знаю, збагнути я не встиг. Тут лише терміналів тулиться загальною площею 700 000 м²! Тут, взагалі, знаходиться найбільший у світі термінал, що складається з однієї будівлі – 47 км². Торік “Той, що перебуває у щасті” виграв нагороду Міжнародної ради аеропортів як “найкращий аеропорт за гігієнічними нормами в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні”. Планується, до 2025 р. Пекінський міжнародний аеропорт “Дасін” обслуговуватиме 72 млн пасажирів на рік, а за подальшого розширення, що передбачено генпланом архітектурного бюро “Zaha Hadid Architects”, – до 100 млн пасажирів. Забув… Додайте ще чотири мільйони тонн вантажу. Навіть допоміжні служби “Дасін” уже залучили інвестицій на суму $46,2 млрд. Просто нема чим дихати, коли прилітаю у наш “Бориспіль”.

*   *   *

ЯК ПІСЛЯМОВА

Готуючи цю публікацію, я уважно передивився сайт її приватної компанії. Просто вразила якась дивовижна людиноцентричність, бо без зайвого пафосу, в алфавітному порядку подані найвизначніші зі 160 великих проєктів покійної Захи Хадід та... колеги, які працюють в архітектурному бюро “Zaha Hadid Architects”.

Не стримуючи спонукання від журналістської допитливості, я узявся… читати скупі біографії й доволі швидко збагнув, що на найвпливовішу архітекторку ХХІ століття і досі трудиться увесь талановитий світ... Якщо йдеться про наших найближчих сусідів, то це румун Bogdan Zaha, серб Branko Svarcer, поляк Dennis Brezina, словенка Irena Predalic, чех Jakub Klaska, болгарин Kaloyan Erevinov та… українка – Євгенія Позігун.

Останні 13 років наша землячка з Одеси мешкає в Лондоні, з яких 12 років працює провідним дизайнером “Zaha Hadid Architects” і вже спроєктувала, скажімо, Оперний театр у Марокко! До від'їзду на туманний Альбіон Женя закінчила Одеську державну академію будівництва та архітектури і трудилась у маленькій архітектурній студії в Південній Пальмірі, де, за її словами, отримала необхідний досвід і поштовх, аби рухатися далі.

Євгенію Позігун у Лондоні я розшукав, ми познайомилися, обмінялися контактами і, так би мовити, склали протокол про наміри. Не все так погано…

Тож почнемо з бліц-інтерв'ю:

- Женю, як вам ведеться у британській столиці?

- Насамперед хочу подякувати вам та агентству “Укрінформ” за висвітлення роботи нашої студії. Особливо тішить той факт, що ви розміщуєте матеріал на відзначення дня народження Захи Хадід. Це дуже люб'язно з вашого боку, такі речі ми дуже цінуємо та сподіваємося, що у нас виникне тривале творче співробітництво.

- Чи є в “Zaha Hadid Architects” спроби спроєктувати і побудувати щось в Україні?

- Згідно з договором, укладеним у вересні 2018-го року, всесвітньо відома британська архітектурна студія спроєктувала три станції метро в Дніпрі. В Україні ми працюємо вперше. Це стало можливим у рамках договору, який компанія “Zaha Hadid Architects” уклала з підрядником добудови метрополітену в Дніпрі – турецькою фірмою “Limak”. Мерія Дніпра приєдналася до угоди у статусі замовника проєкту будівництва підземки.

- Фантастична новина! Можливо, є й інші проєкти?

- На сьогодні я не можу підтвердити, чи “ZHA” працює над іншими проєктами в Україні. Але наша архітектурна студія завжди зацікавлена ​​у поширенні свого досвіду та знань у країнах по цілому світу, і ми сподіваємося на розширення співпраці з Україною.

- Крім Євгенії Позігун, скільки ще українців працюють у лондонському хед-офісі Захи Хадід?

- Окрім мене, у компанії працюють ще кілька українців – скажімо, Тарас Кашко – та ще кілька юнаків і дівчат з українським корінням.

- Як відзначають у “Zaha Hadid Architects” день народження фундаторки?

- Через обмеження, пов'язані з епідемією COVID-19, у даний час наша команда працює дистанційно і разом не збирається, щоб цього року відсвяткувати Захин день народження. Однак, Заха завжди буде вбудованою у ДНК “Zaha Hadid Architects”. Її новаторські методи та принципи роботи продовжують надихати нас щодня.

Олександр Рудяченко

Використані джерела: 1,  2,  3,  4,  5,  6,  7,  8,  9,  10,  11,  12,  13,  14,  15,  16,  17,  18,  19,  20,  21,  22,  23,  24,  25,  26,  27,  28,  29,  30,  31,  32