Sirko: безпілотник із козацькою хитрістю
Маленький, радіопрозорий, простий в управлінні і просто красивий – так розробники коротко описують безпілотний апарат Sirko, над яким працювали у Харкові під час постійних обстрілів з боку російських військ. Наразі БПЛА вже пройшов випробування, і скоро його можуть узяти на озброєння.
Про характеристики безпілотника та історію його створення - в матеріалі Укрінформу.
ХАРКІВСЬКІ МІЗКИ ТА СУЧАСНІ ПОЛІМЕРИ
Sirko – перше творіння «Науково-виробничої компанії Skyassist», яка була створена уже після повномасштабного вторгнення. Її заснували волонтери, які швидко усвідомили одну із найважливіших потреб українських захисників.
«Військовим потрібні «очі». Як ми це зробили? У Харкові створили КБ – мозок нашого підприємства. Це дев’ять фахівців. Майже всі працювали тут, бо в нашому місті живуть дуже розумні і дуже злі на москаля люди. Це таке потужне поєднання. Ми дуже мотивовані. Збиралися, креслили, сперечалися», - починає розповідь голова наглядової ради компанії Ігор Криничко.
Інженери ставили перед собою три головні задачі: створити функціональний, але дешевий дрон, який можна масово виробляти. Зараз заявляють, що досягли мети: розроблені прес-форми, тобто безпілотник має нерозбірний корпус.
«Ми використовуємо полімер (назва не розголошується - ред.), який виробляється за кордоном. Він дозволяє штампувати літаки дуже швидко. Два за 18 хвилин. Тобто можливість виробництва просто шалена. Зараз цех, який знаходиться в Києві, налаштований на виробництво до тисячі штук на місяць, і ми можемо ще масштабуватися», - говорить Криничко.
Без наземної станції Sirko коштує 3 тисячі доларів. Комплекс, що складається зі станції та трьох безпілотників, компанія пропонує за ціною $9250.
ЛЕГКОКЕРОВАНИЙ І БЕРЕЖЕ ОПЕРАТОРА
Розмах крил у «Сірка» дуже малий у порівнянні з безпілотниками, що мають подібний функціонал, - лише 93 сантиметри. Звичайно, що це неабияка перевага. Найближчі до «харків’янина» зарубіжні вироби у розмаху мають 1,67-1,7 метра. Важить він біля 1,4 кг.
«Якщо, не дай Боже, військових починають обстрілювати, то «Сірко» ховається в сумку, за плечі – і солдат побіг. Більші безпілотники потрібно розбирати: одне крило зняти, друге, а це ж час», - зазначає Криничко. Крім того, використаний полімер є радіопрозорим.
«Є два режими літання — автоматичний і ручний, як, наприклад, у добре відомих уже українцям «Мавіках» (Mavic – серія безпілотників, розроблена китайською компанією DJI, - ред.), люди керують за допомогою пульту. Ці пульти керування випромінюють радіохвилі, які бачить ворог. Військовий, який керує в цей час машиною, не захищений, ворог накриває його мінометним вогнем, і, відповідно, маємо втрати серед наших хлопців. Ураховуючи це, ми зробили деякий захист. Літак керується на відстані до 30 кілометрів. А «світиться» не людина з пультом керування, а наземна станція. А насправді оператор може сховатися в бліндажі й у достатньо безпечній ситуації керувати польотом. Ну, розбухає ворог цю антену. То не страшне! Головне, що ми зберігаємо життя», - пояснює Криничко.
За його словами, навчитися керувати «Сірком» не так складно, як закордонними виробами.
«Якщо говорити про FPV-політ, тобто політ на руках, то щоби отримати пілота, який буде якісно проводити розвідку, йому потрібно налітати 150-200 годин. У нашій школі достатньо тижня навчання – і він буде управляти «Сірком». Бо всі параметри польоту задаються на комп'ютері. Не потрібні навички, якими володіють досвідчені пілоти. І втрати апаратів мінімізовані», - упевнений Криничко.
МИСТЕЦТВО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ЗБРОЮ
Як розповідає голова наглядової ради ТОВ «Науково-виробнича компанія Skyassist», власні кошти на створення безпілотника швидко вичерпувалися, тож звернувся до всіх шкільних, університетських друзів, знайомих, а ті – до своїх. Волонтерський ланцюжок зрештою дозволив реалізувати проєкт. Перший Sirko злетів уже за три місяці від початку роботи конструкторів, а біля місяця тому апарат пройшов випробування Міноборони.
Харківський архітектор, художник, поет Олександр Баєвер – один із тих, хто підтримав розробників. Митець віддає левову частку грошей від продажу своїх акварелей, зроблених у минулому році, та надрукованих альбомів. Хоча Харків потерпав від обстрілів, на малюнках Баєвера немає жодного зображення зруйнованих будинків чи людських страждань. Роботи яскраві, сонячні, мрійливі та ніжні. На них – як упізнавані та улюблені місця харків’ян, так і звичайні двори, вулички. Автор наголошує, що не є документалістом, прагне показати, що життя в Харкові продовжується.
«Дуже важливо побачити красивий, гарний міський пейзаж. Наше місто, наш Харків. Не те, що він руйнується, а те, що він живий. І особливо це важливо для тих, хто зараз не в місті», - зазначив Баєвер.
Нещодавно митець презентував збірку поезій - перекладів із англійської, італійської, латини, грецької, японської та івриту. Кошти від продажу книгу також підуть на користь випуску безпілотників.
«Насправді я вже мало не сварюся з Олександром, щоб він лишав щось собі. Художникам теж треба за щось жити. Але завдяки таким людям ми змогли створити «Сірка», - говорить Ігор Криничко.
За його словами, зараз компанія працює над ударною версією безпілотника.
Юлія Байрачна, Харків
Фото автора та В’ячеслава Мадієвського
