Як це буває у «них»: через що європейські міністри йдуть у відставки

Політична осінь 2017 року стала чи не найбільш «врожайною» з кадрової точки зору - через добровільні відставки ключових чиновників в урядах багатьох європейських країн. Не можна сказати, що відставки – така вже надзвичайна практика в європейському політикумі. Щороку там хтось із міністрів або навіть і чиновників рангом повище «гримить» з посади – з гучним скандалом чи без. Однак показова сама культура політичних відставок. В Європі вона свідома та відповідальна. Накоїв, не впорався, попався на гарячому, усвідомив провину, міру, ступінь, глибину – і пішов одразу писати заяву. Хоча не будемо прикрашати дійсність, політичного «бруду» і інтриг в Європі, як і скрізь, теж удосталь. Колекція цьогорічних відставок єврочиновників - тому підтвердження. Тут усього вистачає, і власної гідності, і скандалів і кримінальних звинувачень.

18 жовтня

Глава МВС Португалії пішла у відставку через рекордні лісові пожежі

Міністр внутрішніх справ Португалії Констанца Урбано де Соуза подала у відставку – причиною стали цьогорічні лісові пожежі у Португалії, які забрали життя понад сотні осіб. У своєму листі з заявою про залишення посади міністр визнала, що тепер у неї немає "політичних та особистих причин" для продовження роботи. Мовляв, загибель людей від пожеж є наслідком різних факторів, однак попри це міністр наполягала на схваленні своєї відставки задля "збереження власної гідності".

МВС Португалії відповідає за пожежну службу, поліцію і органи цивільного захисту, які зіткнулися з критикою суспільства після пожеж. Рівень смертності внаслідок пожеж взагалі у 2017 році став рекордним для Португалії. 

13 жовтня

Міністр економіки Литви пішов у відставку через вихід його політичної партії з урядової коаліції

Міністр економіки Литви Міндаугас Синкявічюс пішов у відставку після того, як рада Соціал-демократичної партії, яка делегувала його до уряду, вирішила вийти з правлячої коаліції з Союзом селян і зелених Литви. Як повідомлялося, через вихід соціал-демократів у Литві може розпастися правляча коаліція.

13 жовтня

В уряді Румунії одразу три міністри подали у відставку через звинувачення в корупції

«Дружно» побажали піти у відставку віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, державного управління та європейських фондів Севіль Шайдех, міністр з європейських фондів Рована Плумб, а також міністр транспорту Олександру-Резван Кук. Це сталося після ультиматуму прем’єр-міністра Міхая Тудоса, який пригрозив, що якщо вони не звільнять свої пости, то у відставку піде він.

Шайдех і Плумб звинувачують в участі в проведенні незаконних схем із землею на користь фірми, пов’язаної з лідером Соціал-демократичної партії Румунії Лівіу Драгнею. Міністра транспорта Кука глава уряду звинуватив у дуже повільній реалізації безлічі інфраструктурних проектів в країні.

До речі, ще раніше, в лютому, після масових протестів довкола рішення ‎румунського уряду пішов у відставку їхній колега - міністр юстиції Флорін Іордаче. Тоді урядовці намагались звільнити від кримінальної відповідальності чиновників-корупціонерів, через що країною прокотилися наймасштабніші за останні 28 років акції протестів. Флорін Іордаче був одним із авторів термінової постанови уряду, ухваленої в ніч проти 31 січня, ‎що мала на меті пом'якшити антикорупційне законодавство і звільнити від кримінальної ‎відповідальності корупціонерів, які завдали збитків на менше ніж 200 тисяч ‎лей (близько 47,5 тисячі доларів). Румунський уряд пояснював це розпорядження бажанням розвантажити переповнені тюрми (нам би такі показники боротьби з корупцією! – Авт.). Противники постанови заявляли, що серед помилуваних можуть виявитися впливові політики, засуджені за корупцію.‎

4 жовтня

Міністр оборони Нідерландів пішла у відставку через загибель миротворців у Малі

Міністр оборони Нідерландів Жанін Хеніс пішла у відставку після того, як стало відомо про помилки її відомства у ході організації роботи місії ООН у Малі. Влітку 2016 року внаслідок мінометного обстрілу там загинули двоє нідерландських солдатів, а ще один був поранений. Комітет безпеки країни дійшов висновку, що міністерство поставило безпеку людей нижче досягнення стратегічних цілей. У відповідь на жорсткий висновок Комітету безпеки Хеніс заявила про свою відставку під час дебатів у парламенті - всього за кілька днів до того, як у Нідерландах мали змінитися коаліція і уряд.

17 вересня

Міністр юстиції Монако Філіп Нарміно пішов у відставку після скандалу про використання свого службового становища заради російського мільярдера

Філіп Нарміно склав свої повноваження після повідомлень про те, що він міг впливати на хід судової справи, яка триває вже кілька років і де протистоять російський мільярдер Дмітрій Риболовлєв і арт-дилер зі Швейцарії Ів Був’є.

Скандал розбурхали ЗМІ, які доводили, що Нарміно і Риболовлєв перебувають у дружніх стосунках і, тому Нарміно міг виконувати певні прохання впливового росіянина, користуючись своїм службовим становищем. У 2015 році між мільярдером і арт-дилером Івом Був’є, який постачав бізнесменові твори мистецтва для його особистої колекції, почалася судова тяжба. Риболовлєв звинуватив Був’є в шахрайстві, оскільки той, на думку мільярдера, необґрунтовано завищував ціни на продані йому картини. Пізніше слідчі звинуватили торговця картинами ще й в співучасті у відмиванні грошей.

І це ми згадали європейські відставки лише цієї осені. Взагалі у Європейському Союзі, як бачимо, високопоставлених любителів допомогти за гроші у «добрій справі» - чимало. І оскільки суспільство ставиться до них не так поблажливо, як у нас, тамтешні чиновники не чекають, коли їх візьмуть під білі рученьки, а самі залишають посади. Наприклад, цього року через підозри у корупції в Італії подав у відставку глава Офісу з боротьби з дискримінацією Франческо Спана, у Литві у 2016 році міністр охорони здоров’я Риманте Шалашявічюте пішла з посади з цієї ж причини. Таких прикладів чимало: перший віце-прем’єр Хорватії Томіслав Карамарко (2016), міністр внутрішніх справ Румунії Петре Тобе (2016), глава МВС Франції Брюно Ле Ру (2017), міністр оборони Данії Карл Хольст (2015), міністр охорони здоров’я Латвії Гунтіс Белевич (2016) та інші.

Марина Нечипоренко, Київ