Шольц приходить на зміну Меркель: Чого чекати від «Світлофора» в Німеччині

Перемовини трьох партій – Соціал-демократичної, Вільної демократичної і «Зеленої», – коаліції, яка отримала назву «Світлофор» згідно з партійними кольорами, завершилися ухваленням Коаліційної угоди. Це відкриває шлях до створення наступного та першого подібного уряду Федеративної республіки.

Формально документ, який інтенсивно опрацьовували протягом двох місяців керівні персони політсил і експерти, ще мають затвердити члени партій. Але те, що хтось із них буде проти, фактично виключено. Отже, вже на тижні, коли німці святкуватимуть День Святого Миколая (6 грудня), коаліція, яка має більшість у Бундестазі, планує обрати Олафа Шольца канцлером.

«Світлофор» створено, він горить», – заявив Шольц. Без 5 хвилин канцлер вдався до алегорії, згадавши появу в 1924 році першого в Берліні світлофора на Потсдамерплац, який викликав свого часу багато скепсису, але згодом виявився дуже корисним винаходом. «Зараз неможливо уявити собі рух без світлофора, якщо все має рухатися швидко. Цей «світлофорний» альянс відіграє таку ж новаторську роль для Німеччини», – оптимістично пообіцяв Шольц.

Усі присутні на пресконференції, а це було дуже багато людей, як для коронавірусних часів (щоправда, всі були щеплені або з довідками про перенесену хворобу та на додаток – ще й з негативними тестами), радісно посміхалися і випромінювали впевненість у світлому майбутньому Німеччини.

Щоправда, виконати досить амбіційні завдання, поставлені в угоді, буде не так просто.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ 

Для нас, звісно, найцікавішим є «міжнародний» блок Угоди. Зовнішньополітичним і безпековим питанням присвячено 28 сторінок із загалом 177-ми.

Знайшлось там місце й Україні.

Дещо туманно виглядає пасаж про те, що «такі держави, як Україна, Молдова та Грузія, які прагнуть приєднатися до ЄС, повинні мати змогу наблизитися за допомогою послідовних реформ». Не зовсім зрозуміло наблизитися до чого: саме до членства чи до більш тісного партнерства? Оптимісти можуть прочитати між рядками натяк на підтримку Берліном членства, колись, у майбутньому.

Читаємо далі. «Ми продовжуватимемо допомагати Україні у відновленні її повної територіальної цілісності та суверенітету», – йдеться в документі. Зазначено, що Німеччина прагне поглибити енергетичне партнерство з Україною, а також рухатися шляхом реалізації «великих амбіцій у сферах відновлюваної енергетики, виробництва зеленого водню, енергоефективності та скорочення викидів CO₂». (Напевно, відсилання до зобов’язань Берліна згідно з липневою американсько-німецькою домовленістю щодо «Північного потоку-2». Сам проєкт в Угоді не згадується, але є пасаж про те, що «Європейське енергетичне законодавство поширюється і на проєкти енергетичної політики Німеччини»).

Далі коаліціянти вписали пункт про вимогу до Росії «негайно припинити спроби дестабілізації України, насильство на сході України і незаконну анексію Криму» та підкреслили, що шлях до мирного вирішення конфлікту на сході України та зняття пов’язаних із цим санкцій залежить від повного виконання Мінських домовленостей.

Цікаво, але чи то навмисно, чи просто так вийшло, але про Мінські домовленості згадується у розділі, присвяченому саме Росії.

Водночас Шольц зовсім не згадав РФ, говорячи про зростаючу багатополярність світу, яку Берлін активно підтримуватиме. Число сильних і впливових держав «не зводиться лише до США та Китаю, як багато хто вважає», все більше чутно голос країн Азії, Африки, Південної Америки.... Тобто, майбутній глава уряду ФРН якось забув про Москву, перелічуючи великих і впливових.

Сама Німеччина на роль супердержави ніби не претендує, але хоче відігравати роль сторони, яка попереджає та розрулює кризи, допомагає вирішити «заморожені конфлікти», а там, де вони ще тліють, – просто допомагати, в тому числі за рахунок збільшення фінансово-гуманітарної підтримки.

«СВІТЛОФОРНІ САНКЦІЇ»

Посол України у ФРН Андрій Мельник у коментарі Укрінформу привітав той факт, що тема України зайняла важливе місце на сторінках Коаліційної угоди нового уряду Німеччини. «Вже сам по собі цей факт є справді потужним сигналом підтримки і солідарності з українським народом. Вкрай важливо, що «світлофорна коаліція» висловлює рішучий намір домагатися деокупації Кримського півострова і загарбаних Москвою територій на Сході України. Такі жорсткі меседжі на адресу Кремля справді надихають», – заявив Мельник.

Водночас, додав дипломат, у Києві очікують, що «за цими безкомпромісними словами одразу ж послідують дуже конкретні практичні кроки», аби дійсно примусити Росію забратися і з Криму, і з Донбасу. Необхідно негайно відновити повноцінну роботу Нормандського формату і без жодних зволікань провести Берлінський саміт за участю нового канцлера Олафа Шольца, пропонує посол. «У разі ж, якщо РФ і надалі «брикатиметься», натомість продовжуючи безкарно брязкати зброєю вздовж українських кордонів, Німеччина має виступити ініціатором нового масштабного пакету «світлофорних» санкцій проти Москви, щоб таки остудити гарячі російські голови і заставити Кремль повернутися за стіл переговорів», – заявив Мельник.

Український посол зазначив, що Київ також розраховує на нову якість політики ФРН із метою реінтеграції Криму. Він закликав майбутній уряд підготувати чітку покрокову дорожню карту деокупації українського півострова, а також взяти на себе роль лідера у рамках реалізації Кримської платформи.

МІНІСТРИ ТА МІНІСТЕРКИ

У кінці Коаліційної угоди прописано розподіл міністерств.

В уряді Олафа Шольца, окрім канцлера та глави його відомства, будуть ще 6 міністрів-есдеків (внутрішніх справ, оборони, будівництва, праці та соціальних питань, охорони здоров’я та економічної співпраці), «Зелені» отримують 5 міністерських портфелів (закордонних справ, сім’ї, сільського господарства, навколишнього середовища, а також міністерства економіки, енергетики та клімату), ліберали матимуть 4 посади (у міністерствах фінансів, юстиції, транспорту, науки).

У порівнянні з попереднім урядом, кількість міністерств збільшується на 2. І з’являється одне «Суперміністерство» – економіки, енергетики та клімату, його очолить і стане віцеканцлером співголова «Зелених» Роберт Габек. Той самий, який кілька місяців тому викликав хвилю емоцій у німецькому політикумі своєю пропозицією надати Україні оборонну зброю, а також який невпинно критикував проєкт «Північний потік-2».

Ще одна затята критик газогону, також співголова «Зеленої» партії, Анналена Бербок – стане на чолі міністерства закордонних справ.

Це добрі новини для України, хоча й не гарантують ані повної зупинки газопроводу, ні перегляду позиції ФРН щодо експортного контролю над озброєннями. Втім, мати пару друзів у наступному уряді буде добре.

До речі, «зелений» політик уже очолював МЗС. Це в 1998-2005 роках був Йошка Фішер. Він також був віце-канцлером.

Називати поіменно всіх своїх міністрів майбутній канцлер поки не хоче, переговори щодо персоналій, насамперед у СДПН, ще не завершені. Хоча «Зелені» та ліберали здебільшого вже визначилися зі своїми кандидатами.

МЕРКЕЛЬ БЕЗ РЕКОРДУ

Напружені коаліційні переговори тривали 2 місяця. За закритими дверима та насправді без будь-яких витоків інсайдерської інформації. Партії врахували помилки 2017 року, коли ВдПН і «Зелені» вели коаліційні перемовини з консерваторами, які після багатьох тижнів провалилися не в останню чергу через публічні сварки переговорників. Усе завершилося створенням іншої (ХДС/ХСС і СДПН) коаліції через майже пів року (!) після виборів.

Цього разу за кандидатуру нового канцлера планується проголосувати упродовж тижня після дня Св.Миколая (тобто з 6 до 12 грудня).

Останнє засідання уряду під головуванням Ангели Меркель (яка була канцлером цієї країни 16 років) відбулося 24 листопада. Шольц, який поки ще є міністром фінансів і віцеканцлером, від імені всіх подякував Меркель за її невтомну відданість і працю для країни та вручив їй величезний букет квітів.

А напередодні ввечері Ангела Меркель неочікувано зустрілася з новими коаліціонерами. Про що говорили – не розголошується. Мабуть, «залізна канцлер» жартувала, що нова влада могла б дозволити їй встановити рекорд перебування на посту глави уряду. Це сталося б, якби новий канцлер був призначений хоча б 19 грудня, тоді строк її перебування на посаді сягнув би 5871 дня і перевищив рекорд канцлера (ХДС) Гельмута Коля, який керував країною 5870 днів у 1982-1998 роках.

Ольга Танасійчук, Берлін