10 друзів Макрона
Петля часу для Європи почала стягуватися. Під американським пресингом, побоюючись залишитися на «пташиних правах» у переговорах щодо безпеки на власному ж континенті, європейські лідери екстрено з’їхалися в Париж на неформальну, як підкреслили у господаря Єлисейського палацу, зустріч. Президент Макрон – головний натхненник подібних зібрань – запросив до себе 10 «друзів»: вісім глав держав, а також президенти Євроради та Єврокомісії мали вирішити, як Європа може протистояти «прискоренню» адміністрації США в українському питанні, та визначити спільну відповідь для зміцнення безпеки.
Канцелярія Макрона одразу попередила, що спільного документа за результатами зустрічі не буде. Однак завжди є публічна частина зустрічей і така ж публічна частина заяв, які проаналізувала власний кореспондент Укрінформу у Франції.
ЩО ПЕРЕДУВАЛО ПАРИЖУ?
Саміт був дуже «на часі». Його запланували через день після конференції з безпеки в Мюнхені, де, скажемо прямо, ворожа риторика віцепрезидента США Джей Ді Венса вочевидь приголомшила європейців. А також за кілька днів після того, як Трамп зателефонував Путіну та домовився провести прямі переговори щодо України у Саудівській Аравії.
Ніякої Європи. Попри численні заяви і українців, і європейців, що без них ніяк не можливо. Відсторонення Європи від переговорів та дискусій набуло загрозливого характеру. Аж ось Єлисейський палац оголосив, що Макрон збирає політиків Старого світу на термінову нараду у себе вдома.
За кілька годин до зустрічі ми почули проривну заяву Кіра Стармера – Велика Британія заявила, що готова відправити солдатів в Україну "у разі необхідності" та надати їй гарантії безпеки.
І водночас почули протилежну заяву – Дональда Туска. Поляки сказали, що, чим тільки можуть, допомагатимуть і надалі, але участі в можливому розгортанні військ не братимуть.
Перед самим початком зустрічі Еммануель Макрон поговорив з Трампом по телефону, повідомили в Єлисейському палаці. Поговорив і вийшов на ганок зустрічати запрошених. У підкреслено доброму гуморі.
ПРИБУТТЯ ЄВРОЛІДЕРІВ
Першим Макрон обійняв саме британського прем’єра. Обійми з Кіром Стармером були теплими та оперативними, бо гравій на подвір’ї вже шурхотів під машиною Марка Рютте. За генсеком НАТО підтягнувся його наступник на посаді прем'єр-міністра Нідерландів Дік Схооф. Повідомлялося, що данська прем’єрка Метте Фредеріксен приїхала як представниця формату Північно-Балтійської вісімки (NB8).
«Са ва?», – грайливо запитав Макрон у Антоніу Кошти (Як справи?). «Са ва», тобто добре, – запевнив його президент Європейської Ради і зник за скляними дверима. Йому на п’яти рішуче наступав Олаф Шольц, який завчасно попередив, що у нього вибори на носі, тому о 18 рівно він зникне з палацу.
Щоб зустріти Урсулу фон дер Ляєн, французький президент залишив протокольне місце на ганку і вибіг аж на середину двору. Складалося враження, що всі ці політики сьогодні по-особливому потребують один одного. Після прибуття президентки Єврокомісії на добрих 20 хвилин запанувала тиша. За цей час лише численна армія помічників усіх політиків з портфелями та грубими теками паперів пробралися всередину. У цій же паузі підскочив у палац міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.
Зустріч уже мала розпочатись. Але бракувало ще двох. Дональд Туск спізнювався. Однак його Макрон встиг зустріти особисто і потягнути всередину. Але не Мелоні. Джорджа Мелоні затрималась на цілу годину. Як жартували журналісти, певне також мала поговорити з Трампом. Італійка у білому пальті на високих підборах вийшла з «Мазераті» й помахала журналістам з ганку. Її поява явно додала зустрічі гламурного вигляду, однак, схоже, що засідання почали без неї.
АМЕРИКАНЦІ ПОСТАВИЛИ ПИТАННЯ РУБА
Зрозуміло, що питання гарантій безпеки для Європи, а також європейських гарантій для України є дуже комплексним. Однак йдеться про дуже конкретні речі. Зокрема, про миротворчий контингент. І тут сильно наполягли вже американці. Вони хочуть почути точну відповідь. Європейці отримали опитувальник, в якому було поставлено шість дуже конкретних запитань. Які країни могли б розгорнути війська в Україні, якщо буде досягнута угода з Росією про припинення війни? Наскільки великими можуть бути європейські миротворчі сили в Україні? Як і де вони повинні бути розміщені? Також США запитали, чого європейські уряди очікують від них самих, тобто від американської підтримки. Останні два питання стосувались переговорів з Росією щодо досягнення мирної угоди.
За інформацією агентства Reuters, чотири європейських джерела підтвердили отримання цієї анкети.
Останню інформацію на тему військ у день зустрічі поширила The Washington Post. Там написали, що в ЄС розглядають можливість розгорнути в Україні від 25 до 30 тисяч військових у рамках угоди про припинення вогню у російсько-українській війні. Отже, очікувалось, що тут, у Парижі, Макрон тиснутиме на своїх союзників щодо підтримки ідеї європейського військового розгортання, що мало б гарантувати частину мирної угоди, до якої могла б долучитися Німеччина.
ШОЛЬЦ ПІШОВ ПЕРШИМ
Німецький канцлер, як і обіцяв, не добув до закінчення зустрічі. Він одразу сказав, що у нього в країні вибори, тож йому дуже треба додому. Рівно о 18-ій він вийшов до журналістів, які, знаючи контекст, готові були почути «сильні» новини. З них він і почав. "Ми будемо продовжувати підтримувати Україну, Україна може бути впевнена в нас", – сміливо заявив Шольц, додавши, що виступає проти «диктату миру», нав'язаного українцям.
Занадто рано, сказав канцлер, обговорювати питання про введення миротворчих сил в Україну. На цьому місці він навіть трохи роздратувався і додав, що оцінює цю тему як "вкрай недоречну". І взагалі зараз ще не час для миру, а Україна все ще "перебуває в епіцентрі жорстокої війни".
Щодо фінансування європейської оборони канцлер Німеччини був більш терплячим і пояснив, що всі європейські держави готові витрачати щонайменше 2% ВВП на неї. Але при цьому Німеччина виступає за те, щоб ці витрати не враховувалися при розрахунку дефіциту європейського бюджету.
Дискусії про те, де європейцям взяти кошти на оборону так, щоб при цьому не постраждали громадяни їхніх країн, не могли закінчитися швидко. Замість обіцяних двох годин круглий стіл у Макрона тривав понад три з половиною.
ЗАВИЩЕНІ ОЧІКУВАННЯ
Коли настав час роз’їжджатися, Макрон затиснув у міцних обіймах одразу обидвох – президентку Єврокомісії та президента Євроради. Це було трохи незвично, старожили Єлисейского палацу відзначили, що це було занадто «шальоро» – тобто тепло. У цьому побачили гарний знак і почали чекати добрих новин. Особливо після Шольца.
Зазвичай, провівши гостей до їхніх автівок, Макрон повертається до своїх радників, щоб резюмувати з ними розмову. А потім виходить до журналістів. Однак не цього разу. Чекали довго, потім ще. І ще пів години.
Доволі часто трапляється, що подібні зустрічі у Макрона мають ефект «чарівного копняка», але у такому дуже європейському, тобто уповільненому темпі. Ще торік у травні у цьому палаці Макрон заявив про можливість відправки європейських інструкторів. Улітку він обіцяв завершити справу з «коаліцією інструкторів» вже дуже скоро. І хоч ще тоді було видно, що європейцям бракує єдності у цьому питанні, у самих дебатах Франція здобула титул лідера «коаліції рішучих».
Зрештою господар Єлисейського палацу до журналістів так і не вийшов. Це було дивно. Можливо, це означало, що навіть йому не дуже і є що сказати. Години за дві після завершення Макрон підбив підсумки зустрічі у повідомленні в Х.
ЗБІЛЬШЕННЯ ВИТРАТ НА ОБОРОНУ
Власне, майже всі учасники так чи інакше прокоментували її. Переважно у своїх твітах на Х. Писали лише хороше. Але нічого нового з того, що раніше українці не чули, або європейці не заявляли.
Наприклад, Педро Санчес, іспанський прем’єр, закликав ставитись до безпеки та оборони Європи як до «суспільного блага», для чого треба запровадити спільні механізми фінансування. Це і не дивно, бо свої механізми в Іспанії працюють погано. Її витрати на оборону, з урахуванням розміру цієї держави, просто мізерні. Але ніби навіть Іспанія підтвердила, що буде нарощувати витрати на оборону до 2 відсотків ВВП.
Дональд Туск вирішив акцентувати увагу на усвідомленні, що відносини Європи зі Сполученими Штатами увійшли в "нову фазу".
"Всі учасники цієї зустрічі усвідомлюють, що трансатлантичні відносини, Північноатлантичний альянс і наша дружба зі Сполученими Штатами вступили в нову фазу. Ми всі це бачимо", – сказав Туск журналістам.
Розміщення європейських солдатів без США? Ні в якому разі. Джорджа Мелоні висловила своє здивування. "Розміщення європейських солдатів в Україні видається мені гіпотезою найбільш складною і, можливо, найменш ефективною", – сказала вона. На її думку, слід шукати альтернативні шляхи, залучаючи США, "тому що саме в євроатлантичному контексті формується європейська та американська безпека".
Підсумкове повідомлення від Марка Рютте було декларативне. "Європа готова і хоче зміцнитися, взяти на себе ініціативу щодо надання гарантій безпеки Україні", – сказав генеральний секретар НАТО. Він не уточнив, яких саме.
«МИР ЧЕРЕЗ СИЛУ» І КЛЮЧ ДО НЬОГО
А президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн і президент Європейської Ради Антоніу Кошта у спільному повідомленні на X озвучили, що зустріч лідерів ЄС у Парижі "підтвердила", що Україна "заслуговує на мир через силу".
І вже після цього потоку не дуже нових для нас тез з’явилася заява господаря «дому». Макрону знадобилося більше часу. Бо, як він повідомив, після зустрічі він знову поговорив з Трампом. А також з президентом України.
Макрон написав про «ключ». Ключ від міцного миру, який лежить у спільній роботі між європейцями, американцями та українцями.
«Ми хочемо міцного і тривалого миру в Україні. Для цього Росія повинна припинити свою агресію, і це має супроводжуватися сильними і надійними гарантіями безпеки для українців. В іншому випадку ми ризикуємо побачити, як це припинення вогню закінчиться так само, як і Мінські угоди. Ми збираємося працювати над цим з усіма європейцями, американцями та українцями. Це ключ», – резюмував глава французької держави.
За його словами, європейці повинні краще, більше і разом інвестувати у свою безпеку і оборону, вони прискорять реалізацію власного порядку денного щодо суверенітету, безпеки і конкурентоспроможності.
«Робота триватиме на основі пропозицій Єврокомісії як щодо підтримки України, так і щодо розвитку та інвестицій у нашу оборону», – додав він.
Триватимуть також і дискусії. Упродовж наступних днів вони продовжаться. Питання в тому, скільки часу дадуть європейцям американці на вирішення засадничих питань у той час, коли життя вже виносить на порядок денний оперативні завдання, а саме – скільки, куди і коли саме? І поки для Шольца ще надто рано навіть починати говорити про це, а для Мелоні це взагалі недоречно, в реальному житті може виявитися взагалі запізно.
Лідія Таран, Париж
Фото автора
