Соціологи з’ясували, що українці думають про "чорний список" книжок із РФ
Про це свідчать результати соціологічного дослідження, яке провела на замовлення Українського інституту медіа та комунікації компанія Pollster, повідомила під час круглого столу в Укрінформі виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик.
"Стосовно ставлення до регулювання ввозу російської літератури, то 31,6% повністю підтримують, 21,2% - швидше підтримують. Тобто 52,8% опитаних міських жителів підтримують це питання. Повністю не підтримують 20,8% і швидше не підтримують 19,3% - разом 40%", - сказала Дуцик.
Вона додала, що найбільше підтримують регулювання на заході України, найменше - на сході.
За її словами, щодо ставлення до заборони ввозу іноземної літератури антиукраїнського змісту, то 47,6% опитаних жителів міст нічого не знають про таку заборону. Ще 33,5% сказали, що ця заборона ніяк на них не вплинула. І лише невелика кількість людей - 7,8% - сказали, що вони після цього стали читати більше української друкованої літератури, і 8% сказали, що вони стали більше шукати в інтернеті інформацію, яка недоступна в українських друкованих джерелах.
"Тих, хто не знає про заборону ввозу, найбільше на Сході - 64,4%, найменше у Центрі - 33,8%. Тих, на кого заборона ввозу іноземної літератури антиукраїнського характеру ніяк не вплинула, найбільше у Центрі - 43,5%, найменше на Сході - 24%. Тих, хто почав читати більше української друкованої літератури, найбільше на Заході і в Центрі - по 11,2%, а на Півдні та Сході - 6,6% і 4,1% відповідно. Почали шукати інформацію в інтернеті більше на Півдні - 12,4%", - уточнила Дуцик.
Вона підкреслила, що всі регіони об'єднало питання популяризації читання, воно отримало надзвичайно високу підтримку всіх опитаних.
"Повністю підтримують 43,6% і швидше підтримують 35% - разом 78,6%. Тобто великий відсоток людей вважають, що потрібні кампанії з популяризації читання. Регіональний розподіл фактично однаковий", - зазначила виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації.
Щодо питання, якої літератури потребують жителі міст, то тих, хто вважає, що їм вистачає книг українською мовою, виявилось 32%.
"Найбільше, 26,5%, вважають, що їм не вистачає сучасної літератури різних жанрів у перекладах українською; 23,8% потребують більше фахової та бізнес-літератури; 23,3% - науково-популярної; 19,2% - української та світової класики; 19,2% - дитячої літератури; енциклопедій та словників - 19%; фантастики, фентезі, містики - 15%; сучасних детективів - 12%; сучасних історико-пригодницьких романів - 11,3%", - сказала Дуцик.
Вона наголосила, що питання книжкового ринку і розвитку книгодрукування в Україні - це питання в тому числі й інформаційної безпеки сьогодні, воно важливе для гуманітарної політики держави.
"Натомість усі зараз зосередили свою увагу лише на медіа, на телебаченні. Книги не у фокусі уваги і медіа, і держави. Тож треба до цієї теми привертати увагу", - підкреслила Дуцик.
Соціологічне дослідження проводилося з 21 серпня по 2 вересня 2018 року. Методом онлайн-анкетування було опитано 1001 респондента у віці 18 років і старші, які мешкають у 120 містах в усіх областях України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Як повідомляв Укрінформ, станом на 10 липня 2018 року, до Переліку антиукраїнських видань держави-агресора внесено 184 найменування книжкової продукції. Серед внесених книжок - опуси відомих українофобів - терориста Захара Прилєпіна, Едуарда Лімонова, ідеолога так званого "русского мира" Олександра Дугіна, полковника КГБ Анатолія Терещенка та інших. Назви "творів" говорять самі за себе - "Киевская хунта", "Кровавые преступления бандеровской хунты", "Киев капут", "Конец проекта "Украина", "Украина в огне евроинтеграции", "Сверхчеловек говорит по-русски", "Великая сталинская империя" тощо".
Перелік складається Держкомтелерадіо на основі власного моніторингу книжкового ринку держави-агресора та має рекомендаційний характер. Основне його призначення - застерегти суб'єктів господарювання від завідомо марних спроб отримати дозволи на ввезення цих видань, а також зорієнтувати правоохоронні органи на те, що розповсюдження такої продукції може містити ознаки злочинів, передбачених статтями 109, 110, 300 та 436 Кримінального кодексу України.
