Колонізація Місяця: наскільки ми близькі до цього
Минулого тижня США, Канада, Велика Британія, Японія, Австралія, Італія, Люксембург та ОАЕ підписали міжнародний договір про освоєння Місяця. Документ, що отримав назву “Угода Артеміди”, врегульовує багато питань людської діяльності на супутнику Землі, в тому числі видобуток на ньому корисних копалин. Раніше космічні агентства Канади, Японії, Австралії та ЄС долучилися до американської місячної програми “Артеміда”, яка передбачає висадку людини на Місяць вже в 2024 році. Підготовка до колонізації Місяця явно набирає темп, але наскільки реальним є втілення цього плану?
ВИСАДКИ НА МІСЯЦЬ
“Ми вирішили в цьому десятиріччі полетіти на Місяць й зробити інші вчинки, не тому, що вони легкі, а тому, що важкі; тому що ця мета дає змогу організувати та виміряти нашу енергію й навички, тому що ми прагнемо прийняти цей виклик, не можемо його відкладати та налаштовані впоратися”, – сказав у 1962 році президент США Джон Кеннеді, поклавши початок програмі пілотованих польотів на Місяць “Аполлон”.
“Це маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства”, – відповів йому Ніл Армстронг, ступивши на поверхню супутника Землі в 1969-му.
Менш як за десятиліття, людство досягло небаченого прогресу в освоєнні космосу та відкрило нову сторінку в дослідженні Всесвіту. Відтоді у складі шести місій на Місяці побувало 12 чоловіків, однак жодного разу – після 1972 року. Припиненню пілотованих польотів на Місяць сприяли політичні, економічні, соціальні та інші фактори, частина з яких більше не є актуальними, тому НАСА запланувало вже в 2024 році повернути людину на Місяць.
СІМЕЙНА СПРАВА
Нова американська місячна програма отримала назву “Артеміда”, адже за грецькою міфологією – Артеміда була рідною сестрою Аполлона. Цей символізм гарно відображає одне з поставлених НАСА завдань – змінити гендерний баланс Місяця, надіславши на поверхню супутника першу жінку. Утім, на відміну від свого “старшого брата”, “Артеміда” має тривалі плани на Місяць.
Так, у наміри НАСА входить не лише відправка у 2024 році астронавтів на супутник Землі, а й створення до того часу на орбіті Місяця пілотованої космічної станції. Цей зменшений аналог Міжнародної космічної станції під назвою Gateway служитиме перевалочним пунктом для посадки на Місяць, а згодом – для відправки екіпажів на Марс. На ньому також випробовуватимуть технології, необхідні для освоєння дальніх космічних просторів.
Хоча програма “Артеміда” адмініструється та фінансується урядом США, до створення Gateway долучаться ті самі держави, що створили МКС: Канада, Японія, ЄС, а також Австралія. Росія теж отримала запрошення, але поки що не висловила готовності приєднатися, назвавши весь проєкт надто “американоцентристським”. За словами керівника Роскосмосу Дмитра Рогозіна, “Росія, імовірно, утримається від масштабної участі в ньому”.
У НАСА були дуже здивовані такою заявою, адже на Gateway поширюватиметься дія тієї самої міжнародної угоди, яка вже тривалий час успішно регулює відносини на МКС. Більш імовірною причиною відмови Росії від участі в проєкті є брак коштів для його фінансування. На всю програму “Артеміда”, частиною якої є пілотована місячна станція, з держбюджету США протягом наступних п’яти років має бути виділено 28 млрд доларів. Якщо додати до цього витрати інших держав та приватних компаній, кошторис наближатиметься щонайменше до 50 млрд доларів. Такий бюджет – непідйомний для відносно бідної російської держави, ще й за умов збереження накладених на неї міжнародних економічних санкцій.
До речі, у НАСА від самого початку заявили, що доступ до Getaway буде відкритим не лише державним космічним агентствам, а й приватним компаніям, які можуть стати ключовими для успішності місії. Власне, велика частина пов’язаної дослідної та інженерної роботи вже виконується приватними компаніями. Приміром, космічний корабель “Оріон”, в якому космонавти подорожуватимуть до Місяця й повертатимуться на Землю, спільно проєктували Airbus та Lockheed Martin, а компанія Ілона Маска SpaceX доставлятиме вантажі до Gateway на борту своїх космічних суден.
За словами адміністратора НАСА Джима Брайденстайна, нині агентству вдається дотримуватися визначених термінів, тож варто очікувати вже у цьому десятиріччі повернення людини на Місяць. Аби убезпечити місячний простір від земних конфліктів, у НАСА й запропонували завчасно домовитися про умови співіснування та запропонували охочим підписати “Угоду Артеміди”.
МІЖПЛАНЕТНА СПІВПРАЦЯ
Нова угода окреслює принципи, за якими надалі має відбуватися вивчення космічних об’єктів (не лише Місяця). У ній ідеться про прозорість космічних досліджень, їхню мирну мету, сумісність обладнання, про обов’язковість надання взаємодопомоги в разі невідкладної ситуації, про реєстрацію космічних об’єктів, відкриття доступу до наукових даних, захист історичної спадщини, належне використання місячних ресурсів, уникнення конфліктів та про космічне сміття. Нову угоду підписали більшість основних космічних держав, але не всі. Так, свої підписи не поставили Китай та РФ, хоча обидві держави мають розвинені космічні програми й їхня участь суттєво додала б документу ваги. Китай не було запрошено через те, що НАСА законодавчо заборонено мати справи з Пекіном. Росія самостійно відмовилася грати за єдиними для всієї світової спільноти правилами. Немає серед підписантів і Європейського космічного агентства, адже цій колективній установі не вдалося вчасно отримати згоду усіх своїх 17 членів. Ще одним “космічним важковаговиком”, який не поставив свій підпис, стала Індія, але вона ще може зробити це згодом.
Принципово новим положенням угоди регламентується видобуток копалин на Місяці. За задумом НАСА, держави світу не мають права заявляти суверенітет над окремими ділянками Місяця, але можуть видобувати ресурси на рівні з приватними компаніями. Документ дає змогу створювати бази з видобутку корисних копалин і «зони безпеки» навколо них для запобігання конфліктам. Це положення покликане створити цивілізований ринок видобутку корисних копалин державними й приватними компаніями, які потім зможуть на власний розсуд збувати їх зацікавленим сторонам як на Землі, так і на інших космічних об’єктах (або поза ними).
ДАЛІ! ВИЩЕ! ШВИДШЕ!
Утім, головним завданням Gateway та довготермінового освоєння Місяця є уможливлення більш дальніх космічних подорожей, зокрема до Марса.
“Якби Господь хотів, аби людина стала космічним видом, Він би подарував людству Місяць”, – сказав колись відомий вчений у галузі ракетобудування Крафт Ехріке.
Його почули в НАСА, уже запланувавши велику кількість експериментів на місячній поверхні, яка за своїми характеристиками подібна на марсіанську. Космічні костюми, джерела живлення, системи життєзабезпечення, двигуни – незважаючи на значний прогрес, людство ще не прилаштувало їх для ефективної роботи на Червоній планеті. Окреме питання становитимуть роботизовані пристрої, які мають стати значно розумнішими. Якщо дистанційно керувати машинами на Місяці оператор на Землі може практично в режимі реального часу, то затримка сигналу на шляху до Марса становитиме щонайменше 20 хвилин, тому апарати, особливо залучені для надзвичайних ситуацій, повинні мати високий рівень автономії.
“Хоча слова Ехріке нині ближчі до втілення, ніж будь-коли, для переходу від Місяця до Червоної планети знадобиться багато рішучості”, – пише журнал провідного технічного університету світу MIT Technology Review.
КОСМІЧНІ АМБІЦІЇ УКРАЇНИ
Кожен учасник проєкту Getaway запропонував свій внесок до його реалізації. Приміром, Канада зосередиться на розробці роботизованих рухомих елементів майбутньої станції, а Японія – на спорудженні житлових комплексів. Україна теж могла б використати свій досвід космонавтики та запропонувати свою лепту у міжнародний проєкт, який матиме далекосяжні результати для людства.
Потенційним внеском України могли б стати ефективні ракетні двигуни, виробництво яких ще в часи СРСР велося на території країни. Звісно, це потребуватиме не лише політичної волі, а й значних фінансових ресурсів, виділення яких у нинішні напружені часи може бути не в пріоритеті.
Максим Наливайко, Оттава
Перша ілюстрація: NASA
