2021-2030. Летимо в космос. Житло брати з собою?
Середовища існування від відомої американської архітектурної фірми “Skidmore Owings & Merrill” (скорочено: “SOM”; див. тут), обраної, до речі, проєктувати Олімпійське село для XXV зимових Олімпійських ігор 2026 р. у Мілані та Кортіна-д'Ампеццо, – дозволять комфортно жити. З тією лише різницею, що в Мілані будинки зведуть із деревини – “задля найменшої шкоди для довкілля”, а на Місяці – надувними та еластичними.
ТАМ, ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ “ЖИТТЯ ЗА МЕЖАМИ ЗЕМЛІ”
Одразу попереджу, це – не прожект. Потужна архітектурна компанія “SOM”, штаб-квартира якої знаходиться в Чикаго, Іллінойс, від 1937 р. у більш як 50 країнах світу проєктує та створює все: від надвисоких хмарочосів (“Бурдж-Халіфа”, 828 м) та вулиць (101 Second Street, Сан-Франціско, Каліфорнія) до... Національної стратегії розвитку Королівства Бахрейн. Хоча почалося все й справді – з шаленої ідеї, коли в 2019 р. у рамках своєї експозиції “Життя за межами Землі” (“Life Beyond Earth”) на попередньому Венеційському бієнале архітектури (La Biennale di Venezia), американська студія представила ідею... “Місячного села” (Moon Village).
Для початку пропоную помріяти вголос, щоправда, англійською.
Це – чотирихвилинний рекламний ролик проєкту “Життя за межами Землі”, вперше показаний відвідувачам Венеційського бієнале.
Пристебніться – злітаємо…
* * *
Минуло два роки, тобто чимало води спливло венеційськими каналами, й архітектурна фірма “Skidmore Owings & Merrill” та Європейське космічне агентство (European Space Agency) у липні 2021 р. публічно представили розкішні віжуали Moon Village, проілюструвавши на цьогорічному Бієнале в переконливих інсталяціях деталізовану й масштабовану модель “Як ми житимемо на Місяці”.
Moon VillageПогортайте фото – ось як може виглядати перше людське поселення на Місяці, створене із... надувних модулів. Аби додати задуму наукової солідності, підкреслю: у співпраці з Європейським космічним агентством та архітектурним бюро “SOM” проєкт “Місячне село” готують науковці та вчені Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute Оf Technology).
Із царини наукової фантастики розробку ідеї місячної колонії це автоматично переводить у площину науково-технологічних фактів. Ніколи не забуваю думку, висловлену австрійським письменником Карлом Краусом (Karl Kraus; 1874-1936):
- Мистецтво – це синтез світла, наука – спектральний аналіз.
“МИ ПОВЕРНЕМОСЯ НА МІСЯЦЬ”, ЯКЩО СКОРИСТАЄМОСЯ ОДНІЄЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ
Будь-яка красива ідея має багаторічну історію, й Місячне село – не виняток... Ще попередній генеральний директор Європейського космічного агентства Жан-Жак Дорден (Jean-Jacques Dordain; 2003-2015) роздмухував у людства уявлення про Місячне село. Виступаючи у 2015 р. із прощальною промовою, він закликав світ зробити ідею – як “ми повернемося на Місяць” – ідеєю, що “Це ми зробимо разом”. Щоб використати прецедент Міжнародної космічної станції, де багато країн колись спільно працювали, щоб скористуватися однією інфраструктурою.
І справді, вавілонські вежі на Місяць не літають, у вавілонських веж купа роботи на землі. Цю парадигму – “ми повернемося на Місяць” – на відміну від того, що було ще у 1960-х рр., коли йшлося не про співпрацю, а про конкуренцію, – тепер знову видобули на світло денне. Отже, у 2020-х рр. підстаркувате уявлення про те, як виглядає Місячне село, належить обгрейдити та вдягнути в сучасне стильне вбрання.
Що цікаво, американський архітектурний проєкт було чітко вписаний у концепцією (див. тут) попереднього генерального директора Європейського космічного агентства Яна Вернера (Johann-Dietrich “Jan” Wörner) про Місячне село, як міжнародну спільноту, члени якої можуть прекрасно жити і працювати разом у космосі, заохочуючи одне одного не до конкуренції, а до співпраці – між країнами та громадами.
* * *
Про що недавно ще мріяла освічена Європа, а вустами Яна Вернера про що говорила?
- Зміна парадигми, яку ми бачимо сьогодні у світовій космічній галузі, найкраще описується терміном “Космос 4.0” (“Space 4.0”). Концепцією “Місячного села” ми прагнемо перетворити саме зміну парадигми на набір конкретних дій, аби створити середовище, де як міжнародне співробітництво, так і комерціалізація космічного простору могли б всіляко процвітати.
Концепція “Місячного села” була розроблена шляхом ретельного аналізу, розроблена не сьогодні... Але виразно глобалізувалась, і важливо розуміти, що описане тут не є ні кінцевим проєктом, ні окремою програмою.
Під “Місячним селом” тепер ми не маємо на увазі розвиток якогось одного поселення, спроєктований навколо накиданих житлових будинків, кількох магазинів та громадського центру. Скорше, в цьому контексті термін “село” зуживається для позначення створеної спільноти, коли групи людей плюсують зусилля, не попередньо обміркувавши кожну деталь, а свідомо об’єднуючись, щоб поділитися різними інтересами та можливостями.
ЧОМУ ЗА “МІСЯЧНИМ СЕЛОМ” ГАЙ НЕ ШУМИТЬ?
Поселення від архітектурної фірми “Skidmore Owings & Merrill” передбачає будівництво кількох окремих чотирирівневих об'єктів, розташованих на Південному полюсі Місяця. Мета – забезпечити життєдіяльність науково-дослідницьких центрів. За потреби подібна модульність дозволить Місячному селу мобільно розростатися, перетворюючись на справжнє позаземне поселення, де зможе жити і працювати “процвітаюча спільнота” дослідників космосу. Окрім іншого, проєкт пропонує небачені можливості для розвитку космічного туризму.
Як підкреслив старший digital-дизайнер Деніел Іносенте (Daniel Inocente):
- Створюючи “Місячне село”, архітектурна студія “SOM” прагнула запропонувати середовище, де протягом тривалого періоду люди, відірвані від Землі, зможуть процвітати. Це людиноорієнтований дизайн. Адже архітектурний спосіб мислення полягає в тому, щоб починати із людей, щоб глибоко зрозуміти, що їм конче потрібно, а лише потім запит розбудовувати технологіями, – а не навпаки.
Та годі вам читати! Хочете подивитись інфографіку в 3D – мерщій сюди!
* * *
Коли читаєш опис проєкту, усе виглядає розумним.
Модулі для життя та праці свідомо розроблені як... надувні.
Аби їх можна було щільно скатати, ракетоносієм відправити на Місяць, а там хутко збільшити до потрібного розміру. Планується, що кожен із автономних модулів будуватиметься навколо гібридної конструкції, що по периметру матиме жорстку раму з титанового сплаву та м’яку структурну оболонку.
Останню пропонується робити багатошаровою: перший шар захищатиме від мікрометеоритів, далі – шар еластичного пінополіуретану і, нарешті, для ізоляції – двошарова майларова обшивка з алюмінієвим заповнювачем.
Основні вимоги до конструктиву модулів виклав заступник директора “SOM” Георгі Петров (Georgi Petrov):
- На відміну від інших надувних конструкцій, у центрі яких розміщуються жорсткі структурні системи, наше рішення створює лофт-інтер'єр. А це, у свою чергу, дозволяє оптимізувати open-space (відкрите середовище. – О.Р.), правильно зонувати, створити безперешкодну циркуляцію повітря.
Бракує прямої мови? Можемо послухати із перших вуст…
Планується, що “Місячне село” виникне в районі Південного полюсу, бо упродовж місячного року тут найбільше денного світла. А ще це дозволить різним підрозділам генерувати сонячне світло в електроенергію. А ще саме це місце на Місяці забезпечить безперешкодний доступ до матеріалів із ранньої історії Сонячної системи, що допоможуть вченим краще зрозуміти виникнення нашої галактики.
ВІД НАУКОВОЇ ФАНТАСТИКИ ДО... ПРОСТО ФАНТАСТИКИ – МАКСИМУМ ДЕСЯТЬ РОКІВ
Яка тут частка наукової фантастики?
Як стверджує керуючий партнер американської фірми “Skidmore Owings & Merrill” Колін Куп (Colin Koop), чітких термінів реалізації проєкту не існує. Утім, пропозицію розроблено для втілення в життя... існуючими технологіями.
Можливо, трохи тими, що з'являться найближчим часом:
- Вся архітектура та інженерія – це науково перевірений факт. Складовою частиною від наукової фантастики є фінансування. Зроблю уточнення: технології, які ми пропонуємо використати, – це те, що або вже літало в космосі, або те, що існує та масово планується на кульманах. Ми прекрасно уявляємо, як це насправді працює. За наявності партнерських зобов’язань та поетапного фінансування проєкту – “Місячне село” можна відкрити максимум за десять років. Так, не весь інженерно-технічний досвід поки що відпрацьований. Є ще чимало білих плям, але всі основні технології – це речі усталені та чітко зрозумілі.
У даному випадку ніхто ні з ким не змагається у відкриттях.
Містер Куп стверджує:
- Так само, як інновації, що під час космічної гонки у другій половині ХХ століття обсипали нас украй корисними технологіями, яких би в іншому разі людство не мало, “Місячне село” дозволить інтенсифікувати дослідження та інновації. Невдовзі саме вони вирішуватимуть нагальні проблеми тут, на Землі. Ми – лише інтерфейс майбутнього.
* * *
Окрім забезпечення життєздатного середовища у космосі, спільний проєкт архітектурної студії “SOM” та Європейського космічного агентства з МТІ дозволить точніше з'ясувати, як у майбутньому на Землі мобільно будувати сучасні поселення. Адже проєктування автономного поселення в такому ворожому середовищі, як Місяць, дозволить засвоїти безцінні уроки сталого та стійкого дизайну, допоможе підготуватися до мінливого клімату та агресивного середовища, шукати нові методи екстреного будівництва.
Із Землі мало що видно, але космічним архітекторам слід врахувати купу різних векторів та суперечливих фактів. Відомо, що Місяць не дуже багатий ресурсами, хоча доставляти на супутник Землі усе на світі – дуже жирно. Причина, чому для розміщення поселення архітектурна компанія “SOM” пропонує Південний полюс, банально проста. Це одне з небагатьох місць на Місяці, де фактично є ресурси.
Цьому існують докази. Схоже, там є вода, інші органічні молекули, які згодом будуть промислово використані для виготовлення речей першої необхідності. Звичайно, перше середовище існування доведеться місії повністю доставити із Землі, але частину складових інфраструктури слід продукувати на Місяці. Тому все це слід поетапно, у розгорнутому вигляді правильно прорахувати й виписати...
Наприклад, майданчик для посадки та фундаменти для місць проживання.
Глобальна ідея полягає в тому, що коли астронавти висадяться на Місяці, вони вже мають вміти там будувати, використовуючи місцеві ресурси.
ЩО МОЖНА НАДУТИ НА ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ КООПЕРАЦІЇ З НАСА?
Безперечно, одним варіантом колонізація Місяця обмежитися не може.
Мають бути – і вони є! – й інші альтернативи.
Американська аерокосмічна компанія “Sierra Nevada Corporation” (“SNC”; див. тут), що від 1981 р. належать братам-бізнесменам турецького походження Ерену (Eren Ozmen) та Фатіху Озменам (Fatih Ozmen), продовжує розвивати оригінальний проєкт – “LIFE™ Habitat” (абревіатура: “Large Inflatable Fabric Environment”; літературно: “Великі середовища із надувних тканин”).
Його реалізує Національне управління з аеронавтики й досліджень космічного простору (National Aeronautics Аnd Space Administration, NASA) в рамках програми Космічних технологій наступного покоління, спрямованої на розвиток науково-дослідницького партнерства (Next Space Technologies For Exploration Partnerships; NextSTEP-2). На третьому етапі кооперації НАСА попросило вітчизняні компанії зосередитися на концепціях проєктування середовищ існування, які на практиці можна використати на поверхні Місяця або як шлюз для майбутнього освоєння Марсу.
* * *
Запропонована модель “LIFE™ Habitat” вразила навіть керівництво НАСА, яке, повірте, технологічних див на своєму віку побачило. Йдеться про середовище проживання (модуль), що запускається зі звичайної ракети-носія та надувається... на стаціонарній орбіті до розмірів величезної конструкції – 12х8 м. Житловий герметичний об'єм – 300 м³, тобто третина того, що пропонувалося на допотопній Міжнародній космічній станції (РФ).
Архітектурно конструкція передбачає три поверхи, на яких розміщуються науково-дослідна лабораторія, спортзал із тренажерами, медичний центр, чотири кубрики для сну та система “Astro Garden® SNC”, яку компанія розробляє як варіант... космічного городу задля вирощування свіжої зеленини під час тривалих космічних місій. Як бачимо, йдеться про систему життєзабезпечення із замкнутим циклом для екіпажів, які здійснюватимуть довготривалі космічні місії.
Зовнішній шар вкритий волокнистим вектраном (vectran fiber), рідкокристалічним поліестером, відомим своєю термічною та хімічною стабільністю, вологостійкістю та високою міцністю, вищою за крицю. У такому безпечному модулі можуть комфортно жити і працювати чотири астронавти. У разі потреби, в залежності від заявки НАСА, об'єкт може бути розширений до перебування 12 членів екіпажу.
* * *
Без всебічних і ретельних досліджень ніхто 12-метрову вектранову кульку на навколоземну орбіту пуляти не буде. Тож повномасштабний прототип середовища існування “LIFE™ Habitat” ще в травні 2019 р. прибув до Космічного центру Джонсона (Johnson Space Center). У Х'юстоні, Техас, космічний житловий модуль дістав досить позитивну оцінку підготовленого екіпажу НАСА. Робота на третьому етапі, що включає зменшення ризику та перетворення концепції на зрілий Процедурний огляд системи (System Definition Review, SDR), – уже величезне досягнення у загальному розвитку середовищ існування. І триватиме вона аж до кінця 2020 р., перетворюючи покращену модель на конкурентоспроможного кандидата у майбутні космічні програми НАСА.
Як заявляє генеральний директор “SNC” Фатіх Озмен:
- Наш дизайн середовища проживання настільки несхожий на будь-який інший, що демонструє винахідливість та інноваційні технології “Sierra Nevada Corporation”. Ми раді продовжувати дослідження із комфортного перебування людей на низькій навколоземній орбіті, що у 2024 р. стане вкрай важливим задля реалізації програми “Артеміда” (“Artemis mission”; див. тут) і, врешті-решт, місії на Марс.
Думку продовжує колишня астронавтка, ветеран НАСА, а нині – старший віце-президент програм космічних систем компанії “SNC” Джанет Каванді (Janet Kavandi):
- Повірте мені на слові, як професіоналу, наше середовище існування – “LIFE™ Habitat”, пропонує унікальні можливості як для місячних, так і для марсових проєктів, що робить його найкращим та найбільш універсальним варіантом для екіпажів довготривалих космічних місій.
РЕГГЕТОН ПРО ТЕ, ЯК ЗАПХАТИ ЖИТЛО В РАКЕТУ-НОСІЙ
Наступний самобутній проєкт – пуерто-риканський стартап “Instarz”. У розпал літа 2019 р. він вперше розкрив амбіційні плани щодо компактного середовища існування, що протягом року дозволило б команді з восьми астронавтів жити і працювати... на Місяці.
Але як нерозбірну конструкцію доставити на поверхню штучного супутника Землі? Передбачається, модуль “Instarz” об'ємом під 1000 кубічних метрів можна розмістити всередині... п'ятиметрової комерційної ракети-носія.
У пуерториканців розрахунок простий.
Діаметр американського багатоцільового пілотованого корабля “Оріон” (“Orion”; Multi-Purpose Crew Vehicle, MPCV) – 5,3 метра, тобто внутрішній об'єм – у 1,5 разу більше, аніж у корабля “Аполлон”. Іншими словами, якось пощастить запхати...
Після посадки циліндричну конструкцію, вкриту спеціальним захисним шаром, що уберігатиме модуль від мікрометеороїдного та орбітального сміття (Micrometeoroid and Orbital Debris, MMOD), виштовхають і стаціонарно встановлять на місячному ґрунті.
Для унаочнення – півгодинна відеорозповідь.
* * *
Латиноамериканська компанія, очолювана підприємцем Джошуа Кастро (Joshua Castro) та співзасновником Роберто Родрігесом (Roberto Rodriguez), має амбіції. Вона поставила собі за мету створити автономне життєве середовище, яке б дозволило космічним агентствам та приватним компаніям забезпечити стійку присутність людини на Місяці.
Як стверджує прес-реліз стартапу “Instarz”, “створення надійного середовища проживання на супутнику Землі дозволить НАСА або іншим організаціям вести тривалі випробування та експерименти, вкрай потрібні для майбутніх місій у глибокий космос”.
Проєкт є відповіддю на зростаючий інтерес до космічних досліджень та туризму. Наприклад, 20 липня 2021 р. під час суборбітального польоту Землю збоку на власні очі побачив власник інтернет-сервісу “Amazon”, мультимільярдер Джефф Безос (Jeff Bezos). Це настільки вразило багатія, що той оприлюднив плани щодо... висадки на Місяць.
Пропозицій на космічному ринку більшає... Ось, скажімо, техаський стартап “Orion Span” пропонує космічним туристам розкішний готель “Aurora Station” (див. тут), який із розмірами 160х13,3х4,5 м має стати на орбіту в 2022 р.
Поки інші невдахи лише складають гроші та планують ще не оголошений букінг, читачі “Укрінформу” вже можуть прогулятися пансіонатом сегменту luxury:
* * *
Повернімося до основної теми.
Пуерто-риканський місячний модуль “Instarz”, планується, вестиме самостійні наукові дослідження, рахуючи адаптацію людського організму в низькотемпературному ворожому середовищі. Також вивчатимуться питання, як раціональніше використовувати місячні ресурси, такі як вода та крига. А знаєте, як їх видобувати? А як краще готувати для використання людиною? А задля виробництва ракетного палива?
Не треба кривитися, “Instarz” – перша в Латинській Америці компанія, що самостійно розробила космічний житловий модуль. Принаймні я, громадянин країни третього світу, знімаю капелюх перед Пуерто-Рико, населення якого трохи більше населення Києва...
Приберіть машкару пафосу: ваша держава рветься у бік космосу? Хтось із ваших олігархів сформулював подібну місію, як це зробив Джошуа Кастро:
- Наше покоління запам’ятається як те, котре здійснило найбільшу пригоду людства. Майбутнє має бути вашою власною спадщиною, якщо ви зможете вікенд проводити на Місяці, а відпустку – на Марсі.
КОЛИ ЦІНА ПИТАННЯ ІЗ ПРОЄКТУВАННЯ БУДИНОЧКА – $1 МЛРД
І досі не знаєте, з чого почати?
Ясна річ, із економіки: бодай на дві декади забудьте про політику.
Через високі фінансові преференції Пуерто-Рико та низькі податкові ставки для високотехнологічних досліджень і розробок, а також доступ до пулу потенційних співробітників із сусідніх університетів – пуерто-риканський стартап “Instarz” працює в місті Маягуес. Населення – не більше 100 тис. городян, але тут струменить колись золотоносна річка Ріо-Ягуес.
Наразі проєкт “Instarz” знаходиться, так би мовити, на стадії фінансового забезпечення, і пуерто-риканська компанія шукає інвесторів для грошової підтримки першого масштабного прототипу місячного модуля та початку національного етапу розробки космічних технологій.
¡Viva Puerto Rico!
* * *
Лише дві, але важливі цифри для українських підприємців...
До 2024 р. НАСА націлене повернути людей на Місяць. На це спрямована місія “Артеміда”. Щоправда, більшість спостерігачів застерігають, мовляв, дату ймовірно скоригують. У прес-релізі самі американці пояснюють вибір часу:
- 2024-й рік не є довільною датою. Це найамбітніша можлива дата, і наш успіх на Місяці, а пізніше – на Марсі, спиратиметься на наші національні цілі та потужні можливості. Сполучені Штати – світовий драйвер у дослідженні космосу. Проте, оскільки все більше країн і компаній націлюються на Місяць, Америці потрібна якнайшвидша посадка, щоб утримати та розвинути це лідерство, а також підготуватися до першої історичної місії людини на Марс. Висадка астронавтів на Місяць протягом чотирьох років дозволить зосередити глобальну ініціативу на техніці, розвитку технологій та вдосконаленні науково-технологічних процесів, необхідних для безпечного та успішного дослідження космосу... Чим швидше ми потрапимо на Місяць, тим швидше дістанемося Марса. Нам потрібно діяти швидко, щоб це бажання стало реальністю.
А тепер – увага – про ціну питання. За оцінками фахівців, загальні світові витрати на проєктування та виробництво середовища існування для майбутніх астронавтів складають не менше $1 млрд.
Це, так би мовити, 20 відсотків від загальної вартості місії “Артеміда”.
Тепер розумієте, чому так впряглися пуерториканці?
Діставайте гаманці, панове, поки всі вже забули про 50-річчя висадки корабля “Аполлон-11” на Місяць. Лінивий платить двічі.
* * *
Амбітні проєкти легко починати – БАМ, Транссиб тощо – але важко згортати. Увага громадськості пильна, дуже швидко сумнівною виявляється доцільність, хтось має відповісти за вбухані колосальні кошти й таке інше.
Власне, ще свіжа на пам'яті концепція про виникнення новітнього родоплемінного ладу, “глобального села” (“Global Village”), вперше викладена у монографії “Галактика Гутенберга: становлення людини друкованої книги” (“The Gutenberg Galaxy: The Making Оf Typographic Man”; 1962) канадського філософа та медіа-мейкера Маршалла Маклюена (Herbert Marshall Mcluhan; 1911-1980).
Маршалл Маклюен та його монографія
На початку 1970-х рр. у свідомості середнього американського обивателя той стояв в одному ряду з Христом, Фрейдом і Марксом, запевняючи, скажімо:
- Глобальне село забезпечує максимально можливу незгоду з усіх питань. Тим часом електрика як основний засіб комунікації (з його швидкістю близько 300 тис. км/сек) скасовує на планеті практичне значення часу і простору, що розуміються лінійно, і все на землі раптом стає однаково близьким та безпосередньо взаємопов'язаним. Люди – несподівано для себе – дедалі глибше “втягуються”, “влазять”, “вплітаються”, “проникають” у життя одне одного.
ПЕРЕЗАПУСК ЛЮДСТВА ПІД НЕОГОЛОШЕНИМ ТЕРМІНОМ “ЦИВІЛІЗАЦІЯ 4.0” РОЗПОЧАВСЯ
Інший геній колись попереджав:
- Добрими ділами брукується дорога в пекло.
Хоча біблійний аналог (Книга Премудрості Ісуса, сина Сирахового, 21:10) мені подобається більше:
- Грішників дорога викладена камінням, а на її кінці – прірва пекельна.
Поки що все у проєкті “Місячне село” до романтичного мило.
Просуваючи ідею глобальної ревіталізації постіндустріального родоплемінного ладу, такого собі перезапуску людства під неоголошеним терміном “Цивілізація 4.0”, ще торік колишній генеральний директор Європейського космічного агентства Ян Вернер запевняв громадськість:
- “Місячне село” відкрите для всіх зацікавлених партій та націй. Немає жодних умов щодо форми їхньої участі: однаковою мірою майбутнім будуть затребувані ро́боти та космонавти. Ідея наша збудована не лише на науково-технічній діяльності. Тут широке поле докладання зусиль. Разом слід у космосі навчитися видобувати та використовувати ресурси й корисні копалини, а ще – туризм. Відкритий характер концепції дозволить багатьом національностям потрапити на Місяць, взяти участь в освоєнні інших планет, залишаючи за собою на Землі будь-які розбіжності у поглядах.
* * *
З наукової точки зору, Місяць справді захоплює.
По-перше, як архів ранньої історії Землі, а також тому, що ви можете розмістити радіотелескоп на зворотному боці й дивитися глибоко у Всесвіт без будь-яких перешкод із боку штучних сигналів, створених людиною.
А ще – для майбутніх космічних місій – ви могли б розробити та випробувати методи, засновані на новітніх технологіях, таких, як аддитивне виробництво (технології пошарового нарощування і синтезу об'єктів, так звані фаббер-технології; більш поширена назва “3D-друк”. – О.Р.), які потенційно зможуть використовувати місцеві ресурси.
ТАНЦЮЮТЬ УСІ: ПЛЕЙЛИСТ НА МАЙБУТНЄ
Чим закінчиться місія “Артеміда”?
Звісно, бучною вечіркою, запальним паті.
Запросто можемо запросити “Project One”, і зіграють вони нам, ясна річ, “Life Beyond Earth” (“Життя за межами Землі”)…
Олександр Рудяченко
Використані джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26